Постанова № 14846215, 29.03.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Справа № 2а/2370/1306/2011

11 год. 05 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Білоус А. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області подало позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1402 грн. 20 коп.

16 березня 2011 року позивач подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу без участі його представника.

18 березня 2011 року відповідач подав заяву, в якій зазначив, що адміністративний позов визнає, а також просив розглядати справу без його участі.

У звязку з поданням всіма особами, які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи без їх участі, судовий розгляд справи відповідно до вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., (далі Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є субєктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, повязаною з одержанням доходу.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обовязкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

ОСОБА_1, як фізична особа підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 05.02.2004р. та зважаючи на вимоги Закону № 1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Пунктом 2 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що обєктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 2 статті 4 Закону № 400/97-ВР на обовязкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009р. № 1646-VI та “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010р. № 2154-VI за липень-вересень 2010 року становив 888 грн., за жовтень та листопад 2010 року 907 грн. та за грудень 2010 року 922 грн., то розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив, відповідно, 294 грн. 82 коп., 301 грн. 12 коп. та 306 грн. 10 коп.

За результатами проведеної посадовою особою управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області перевірки нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, складено акт в якому встановлено часткову сплату відповідачем страхових внесків в розмірі 390 грн. 60 коп., заборгованість складає 1402 грн. 20 коп.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У звязку з несплатою заборгованості позивачем сформована вимога № Ф-124-02 від 08.02.2011р. про сплату боргу, яка отримана відповідачем 11.02.2011р., про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення. На час розгляду справи в суді вказана вимога не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву; якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи; судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно частин 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу; у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову; суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За вказаних обставин, зважаючи також на визнання відповідачем адміністративного позову по даній справі, яке не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (20600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Пролетарська, 59, ідентифікаційний код 21366745) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.О. Гаврилюк