Рішення № 1484551, 03.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 7/437

03.03.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства «Львіввугілля»в особі шахти «Зарічна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробудкомплект»

про стягнення 3 225,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Крупіна Т.О. –представник за довіреністю № 8/6 від 02.01.2007 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Державне підприємство «Львіввугілля»в особі шахти «Зарічна»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробудкомплект»про стягнення заборгованості в сумі 3 22578 грн. за договором № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а відповідач зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року найменування товару: вугілля рядове енергетичне в кількості, асортименті і по цінам згідно накладних.

Згідно п. 2.1 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року товар повинен бути поставлений покупцю протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, і узгодження ціни на товар.

Виконуючи умови договору позивачем було відпущено товару на загальну суму 3 225,78 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні накладні на відпуск вугілля споживачам:

- № 134 від 12.03.2002 року вугілля марки ЖР в кількості 16 тонн;

Товар за вищезазначеною накладною був отриманий уповноваженим представником товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробудкомплект»Аніщенко Володимиром Миколайовичем згідно довіреності на отримання товару: серія ЯДС № 549387 від 11.03.2002 року, дійсна до 11.04.2002 року.

- № 177 від 02.04.2002 року вугілля марки ЭНР в кількості 15 тонн.

Вивіз вугілля був здійснений автотранспортом відповідача.

Відповідно до п. 4.1 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 4.2 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року остаточний термін оплати товару складає 30 днів з моменту поставки партії товару покупцю.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 1-9/1234 від 14.08.2002 року, в якій зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість, що виникла внаслідок поставленої продукції в 2002 році та здійснити оплату сум заборгованості.

Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та заборгованість не погашена.

19.07.2006 року Ухвалою Господарського суду м. Києва позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Господарсько суду, державне підприємство «Львіввугілля»в особі шахти «Зарічна» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 року апеляційну скаргу задоволено, Ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.07.2007 року у справі №7/437 скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 року справу № 7/437 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М. та призначено судове засідання на 15.01.2008 року.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 15.01.2008 року та 24.01.2008 року розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін.

У судове засідання 05.02.2008 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 року по справі № 7/437 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив заяву позивача про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 19.02.2008 року.

У судове засідання 19.02.2008 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 року по справі № 7/437 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача не з’явився, але через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання представника позивача та те, що неявка представників сторін перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 03.03.2008 року.

В судовому засіданні 03.03.2008 року представник позивача подав пояснення до позовної заяви вих. № 1-9/292 від 28.02.2008 року відповідно до якого зазначив, що довіреність ЯДС № 549388 згідно постанови слідчого прокуратури м. Червонограда Гіщинського Ю. про проведення виїмки від 17.10.2006 року була вилучена для проведення досудового слідства, і тому надати її до суду позивач не може, надав розрахунок ціну вугілля згідно накладних № 134 від 12.03.2002 року і № 177 від 02.04.2002 року. Просив позов задовольнити. Стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 3 225,78 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 266 ГК України передбачає, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пункт 1.2 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року передбачає, що найменування товару: вугілля рядове енергетичне в кількості, асортименті і по цінам згідно накладних.

В накладних № 134 від 12.03.2002 року та № 177 від 02.04.2002 року не вказано ціни вугілля.

З пояснення до позовної заяви вих. № 1-9/292 від 28.02.2002 року вбачається, що ціна по вищезазначеним накладним була визначена відповідно до договірних цін на вугілля та вугільну продукцію для споживачів ВАТ ДХК «Львіввугілля», затверджених наказом ВАТ ДХК «Львіввугілля»№ 61 від 10.03.2002 року і № 168 від 23.03.2002 року. Згідно зазначених договірних цін номінальна вартість 1 тонни вугілля ЖР 0-200 при середніх якісних показниках золи –41,4% і вологи 5,2% становить 70,05 грн. і 98,24 грн. відповідно. Наказами № 61 від 10.03.2002 року і № 168 від 23.03.2002 року встановлено, що коли фактична зольність та масова частка вологи відрізняються від середніх показників ціни застосовуються надбавки (при знижені показників) і скидки (при перевищенні показників) у таких розмірах:

- по зольності –за кожен відсоток –2,5%;

- по масовій частці вологи –за кожен відсоток –1,3%.

Враховуючи вищезазначене, ціна однієї тонни вугілля марки ЖР становить 86,40 грн. з урахуванням ПДВ та марки ЭНР –122,89 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.2 договору № б/н поставки вугілля від 27.06.2001 року остаточний термін оплати товару складає 30 днів з моменту поставки партії товару покупцю.

Частина 2 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В матеріалах справи відсутня довіреність серія ЯДС № 549388, яка підтверджує отримання уповноваженою особою відповідача вугілля згідно накладної № 177 від 02.04.2002 року.

Відсутність вищезазначеної довіреності позивач обґрунтовує тим, що згідно постанови старшого слідчого прокуратури м. Червонограда Гіщинського Ю. про проведення виїмки від 17.10.2006 року вона була вилучена для проведення досудового слідства.

З постанови про проведення виїмки від 17.10.2006 року вбачається, що у позивача було вилучено: журналів-ордерів № 6 розрахунків з постачальниками за період з 01.10.2001 року по 30.10.2002 року; листів на надання згоди на відчуження матеріальних цінностей за період з 01.10.2001 року по 30.10.2002 року; згод, даних податковим органам на відчуження матеріальних цінностей в період з 01.10.2001 року по 30.10.2002 року.

Таким чином, враховуючи те, що в переліку постанови про проведення виїмки від 17.10.2006 року не міститься довіреність серія ЯДС № 549388 та позивачем вона не була надана, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення 1 843,38 грн. згідно накладної № 177 на відпуск вугілля споживачам від 02.04.2002 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем відповідно до накладної № 134 від 12.03.2002 року в сумі 1 382,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій стягнення визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 58,30 грн., на відповідача –43,70 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 67,44 грн., на відповідача –50,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промагробудкомплект»(01001, м. Київ, проїзд Саперно-Слобідський, будинок 3; р/р 26006310044301 в КФАКБ «Новий», МФО 322670, ідентифікаційний код 31112636) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь державного підприємства «Львіввугілля»в особі шахти «Зарічна»(80000, Львівська обл., Сокальський р-н, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, р/р 26008301401774 в філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Червонограді, МФО 325376, код ЄДРПОУ 32323256) суму основного боргу 1 382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 40 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 43 (сорок три) грн. 70 коп. та 50 (п’ятдесят) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 66 коп.

3.В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1 843,35 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий