Рішення № 1484533, 17.07.2007, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.07 р. Справа №5/370

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод", м.Кременчук

до Закритого акціонерного товариства "Алкопром", м.Кременчук

про визнання договору та додаткових угод недійсними

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Вигодський С.В., дов. №145 від 20.10.06р.

від відповідача: Ципко Р.В.

Рішення приймається п умовах перерви оголошеної в судовому засіданні від 17.07.2007р.

Суть спору: Розглядається позовна заява Закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»до Закритого акціонерного товариства «Алкопром»про визнаний договору опе ративної обладнання оренди від 02.06.2001р. №30 8-а та додаткових угод до нього недійсними.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх. Задовольнити. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, -

в с т а н о в и в:

Між повивачем та відповідачем був підписаний договір оперативної оренди від 02.06,2001р. №30 8-п строком до 02,07.2006р., за яким позивач орендував у відповідача промислове обладнання по розливу лікеро-горілчаної продукції.

У травні 2007 року позивачеві із матеріалів позовної заяви та. доданих до неї документів, по даних відповідачем до господарського суду Полтавської області (справа №16/196) стало відомо про існування додаткової угоди від 01,04.2003р. до договору оперативної оренди, яку не було під писано повноважним представником позивача і, яка підсуши па підприємстві. Це сталося завдяки тій обставині, що засновником, директором ЗАТ «Алкопром»та одночасно членом Спостережної ради «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»являлася одна й та ж особа Толовер В.А. Обидва підприємства знаходилися фактично за спільною адресою та вказана особа мала визначний вплив на їх господарську діяльність.

Таким чином, позивач посилається на недійсність таких угод з погляду на положення ст.63 ЦК України (діяла на момент складання договору), а також вказує, що при укладенні основного договору відповідачем порушено п.п.5.1., 10.3.8. Статуту ЗАТ «Алкопром», тобто вчинені правочини не відповідають закону - ч.1 ст.10, 11-12 Закону України «Про оренду держиш ют та кому нального майна»від 10.04.1992р.

Позивачем заявлені усні клопотання: про відновлення строку позовної давності і щодо додат кової угоди до договору від 01.04.2003р. недійсною, обґрунтовуючи вищевикладеним та тим, що таку угоду голова правління не підписував та дізнався про неї лише 24.05.2007р., а також про право суду виходу за межі позовних вимог для захисту його законник прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд дослідивши матеріали справи, обговоривши усі її обставини»заслухавши пояснення представників сторін, котрі з'явилися вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.і ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»під 10.04,1992р. (в редакції, що діяло на момент укладення, від 17.05.2001р.), істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (оклад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; підновлення орендованого майна та умови його повернення; вико нання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов”язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого мийна.

У договорі оперативної оренди від 02.06.2001р. відсутня умова про не застосування до пра вовідносин, що виникають ми можуть виникнути між сторонами положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Таким чином, сторони при укладенні основного до говору станом на 02.06.2001р. мали враховувати положення вищевказаного Закону.

Об”є.кт оренди (склад) безпосередньо п договорі не зазначений, але мніться посилання у п.1,3. на додаток №1 (мається), а його вартість визначена у п.1.1. договору. Між сторонами визна чено термін дії договору у п.9,1. до 02,07.2006р. Порядок виконання зобов'язань та відповідаль ність сторін, передбачена у розділах 5-8 цього договору.

Проте, її іншій чистині спірний договір вимогам ч.1 ст. 10, ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. (в редакції, що діяла на момент укладення, від 17.05.2001р.) не відповідає; не вказана вартість майна з урахуванням індексації; відсутній дода ток №2 до договору, передбачений п.З.1., яким мав встановлюватися розмір орендної плати з ура хуванням індексації; відсутній порядок використання амортизаційних відрахувань; відсутні умови відновлення орендованого майна та страхування орендарем взятого ним в оренду майна та, обов'я зки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Крім того, відповідно до ст. 11 Закону, оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, яка передує укладенню договору оренди та, яка фактично, не проводилась.

Згідно із ч,3 ст. 10, ч.1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального май на»від 10.04.1992р. (в редакції, що діяла на момент укладення, від 17.05.2001р.), ст. 153 ЦК УРСР, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписанім сторонами тексту договору, Із змісту спірного договору та із наявних в матеріалах справи доказі»вбачається не досягнення згоди по усіх його істотних умовах, визначених законом для угод даного виду.

Згідно із п.17 Роз'яснені, ВАСУ піл 12.03.1999р. №02-5/111 (із змінами та доповненнями) «недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами у потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умив (стаття 153 Цивільного кодексу). Якщо в процесі вирі шення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарсь кому суду на підставі п.11 ст. 80 ГПК України слід припинити провадження у справі».

Таким чином, договір оперативної обладнання оренди від 02.06.2001р, №30 8-а в період з 02.03.2001р. до 01.04.2003р. фактично вважався не укладеним, а тому між сторонами до цій дати не виникло ніяких взаємних прав та обов'язків (зобов'язальних правовідносин).

В частині, що стосується як укладення основного договору, так й додаткової угоди до нього до відповідних правовідносин, судом підлягають застосуванню положення ЦК УРСР (в редакції 1963р.), які діяли на момент їх складання.

Відповідно до ч.1 ст. 19, ч,2 ст. 21 Закону, розмір орендної плати може бути змінені»на ви могу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та н інших, випадках, передбачених законодавчими актами України. Однак, при укладенні додаткової угоди сторони не урахували вкачаних вимог За кону, в тому числі, відсутнє законне обґрунтування зміни орендної плати, тобто залишилися не Врегульованими істотні умови договору.

З погляду на вимоги ст. 63 ЦК УРСР (ст. 2А\ ЦК України), угода, укладена під імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшою схвалення угоди цією особою.

Відповідно до п. 5.1. Статуту ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод», його статутний фонд складає 250 000,00 грн., а тому згідно із пп. 10.3.8. п. 10.3. ст, 10 цього ж Статуту, вимагається обов”язкове «попереднє погодження укладення Товариством та умов будь-яких угод, розмір яких не перевищує 100% Статутного фонду Товариства, а також угод, які мають на увазі передачу прав Товариства третім особам відносно нерухомого майна, визнаного таким цивільним законодавством і яке бере участі, у виробничому циклі Товариства».

Відповідно до до п.2, п.9.4. роз'яснень ВАСУ від 12.03.1909р. №02-5/1 11, «У процесі вирішеним спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним, зокрема, шляхом укладення нового договору; внесений змін до договору, який не відповідає закону у певній частині; погодження його а відповідним держав ним органом, якщо це необхідно для даного договору, а такс походження раніше не було здійснено тощо.», «відповідно до етапі 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції Загальних уборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану и статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення догово рів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими докумен тами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих Йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.»

Із змісту вищевказаної норми Статуту ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»оска ржуваний договір та додаткові угоди до нього мали не затверджуватися, а попередньо погоджува тися. Голова правління ЗАТ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»обмежений певним розмі ром суми, на яку він мас: право укладати угоди. Крім того, оскаржувана додаткова угода була під писана неповноважною особою, не наділеною правом вчинений правочинів і, з перевищенням по вноважень.

Доказів погодження або схвалення уповноваженим органом спірного договору до чи після його укладення суду, не надано.

За змістом договору, його може бути припинено лише на майбутнє, оскільки позивач факти чно користувався майном.

Згідно із п. 3.2. роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних, з визнанням угод недійсними», угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на май бутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з ви знанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу). Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48 - 58 Цивільного кодексу.

Згідно із п.З, 3.3. роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними»: «Угоди, які містять порушення зако ну, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і йолі сторін та їх вини о укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або «інших формах, передбачених законом. Це, зок рема, угоди, які підпадають під ознаки статей 48, 49, 50, 58 Цивільного кодексу, а також укладені з порушенням форми, якщо законом спеціально передбачено таку форму (етапи 46 і частина пер ша стати 47 Цивільного кодексу)»; «Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов”язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.»

Відповідно до ст. 80 ЦК України, суд з урахуванням обставин справи визнає причину пропу ску позовної давності поважною, оскільки завдяки тій обставині, що засновником, директором ЗАТ «Алкопром»та одночасно членом Спостережної ради «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»являлася одна й та ж особа —Таловер В.А. Обидва підприємства знаходилися фактично за спільною адресою та вказана особа мали визначним вплив на їх господарську діяльність. Відпові дач усвідомлюючи укладення угод з перевищенням повноважень обома сторонами, не повернув додаткової угоди від 01-04.2003р. позивачеві. Таким чином, порушене право підлягає захисту.

Разом з цим, враховуючи те, що оскаржувані угоди можуть бути припиненні лише на майбу тнє то, вимога позивача про застосування реституції у вигляді стягнення з відповідача коштів отриманих, за недійсними угодами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Договір оперативної оренди від 02.06.2001р. №30 8-а та додаткові угоди до нього, укладені між Закритим акціонерним товариством «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»та Закритим акціонерним товариством «Алкопром»визнати недійсним на майбутнє.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Алкопром»(З9600, м. Кременчук, аул. Миру,11 кв. 35, код ЄДРПОУ 24394920) на користь Закритого акціонерного товариства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод»(39602, м. Кременчук, вул. Чкалова, 8/28, код ЄДРПОУ 30941194) витрати по сплаті державного мита 170,00 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

СУДДЯ Н.Г.ГЕТЯ