Постанова № 14839442, 12.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 2а-13408/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Н. В. при секретаріЧмух Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" до відповідача-1: Криворізької митниці, відповідача-2: Головного управління Державного казначейства у м. Києві, відповідача-3: Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та скасування картки відмови, стягнення коштів , - ВСТАНОВИВ: 27.10.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької митниці (далі відповідач-1), Головного управління державного казначейства України у м. Києві (далі відповідач-2) про визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000298/1 від 22.04.2010 року, скасування виданої Криворізькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00471 від 22.04.2010 р., стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м.Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1770,94 грн., стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 421 грн. 65 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2010 року при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000298/1, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 22.04.2010 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00471, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, в обґрунтування рішення і картки відмови Криворізької митниці як на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", цінову інформацію ЄАІС ДМСУ. Позивач не погоджується із прийнятим Криворізькою митницею, рішенням та винесеною ним карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Криворізької митниці, по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача. Ухвалою суду від 25.01.2011 року було залучено Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області в якості третього відповідача (далі - відповідач-3). Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 24.03.2011р. було замінено відповідача-1: Криворізьку митницю її правонаступником Дніпропетровською митницею.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши при цьому, що під час порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна в митному органі, тому відповідачем - 1 було прийняті оскаржувані рішення, при цьому було застосовано шостий метод визначення митної вартості.

Від Головного управління державного казначейства України у м. Києві надійшли до суду заперечення, в яких зазначено, що відповідачем -2 будь яких протиправних дій відносно позивача не було здійснено, що підтверджується тим, що позивач не вказує на Головне управління, як на порушника своїх прав, та у позовній заяві не зазначає причинно наслідкового звязку між діяннями відповідача -2 та завданням шкоди позивачу. Крім того, казначейське обслуговування Криворізької митниці, як організації здійснюється у Головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, а в Головному управлінні Державного казначейства України в м. Києві знаходиться тільки депозитний рахунок 3734, рух коштів на кредит здійснюється митними органами, на дебет організаціями платниками. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог виконання рішення суду буде здійснюватись Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області. Отже, відповідач 2 просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачем -3 не зявився у судове засідання, повістка про дату, час та місце його проведення судом направлена вчасно, заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача-1 для здійснення митного оформлення товару на підставі зовнішньоекономічного контракту від 12.02.2010 року за № 0212 SG02/10, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та фірмою "Alderston GB Limited", м. Лондон, Велика Британія (постачальник). Митна вартість товару була заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ1, за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме: 921,64 Євро за тону товару.

Згідно статті 88 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обовязкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:

-перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для

підтвердження заявленої митної вартості;

-консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної

операції та її вплив на вартість товару;

-порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості

ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.

Отже, у митного органу виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні.

Пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи .

Тому, посадова особа Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.03 за № 1192/8513, на ДМВ учинила запис щодо необхідності надати додаткові документи:

-прайс-лист фірми-виробника товару;

-калькуляція фірми-виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію експортної ВМД країни відправлення.

Декларант позивача був ознайомлений з цим записом під підпис, у звязку з чим відповідачу-1 було надано копію експортної ВМД країни-відправлення, прас-лист на 2010 рік та листи між підприємствами.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006р. №1766 передбачений перелік документів, які декларант зобовязаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Згідно цієї норми позивач зобовязаний був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, відповідно до яких ним, згідно з п.5.2 зовнішньоекономічного контракту від 12.02.2010 року за № 0212 SG02/10, було здійснено передплату за товар у розмірі 30 % від загальної вартості товару. Під час перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідачем було встановлено, що позивачем зазначені вимоги п.7 Порядку 1766 не виконані.

Однак, необхідні для визначення митної вартості товару документи не надано позивачем, також не надано додаткові документи.

Таким чином, позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості та не надав до митниці всіх необхідних документів.

Згідно ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу.

Митний орган відповідно до ст. 265 МК України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Кодексу.

Визначення митної вартості здійснюється відповідно до статей 259273 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1766.

Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих позивачем та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу.

Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1. Статтею 267 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Враховуючи положення ст. 270 Митного Кодексу України та за відсутності у митниці необхідної інформації, неможливо було застосувати при визначенні митної вартості товарів також і методи 2 та 3 згідно статей 268 і 269 Митного Кодексу України.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є обєктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.

Тому, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

З урахуванням наданих для визначення митної вартості товару документів, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, Дніпропетровською митницею, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 113000006/2010/000298/1 від 22.04.2010 року.

Відповідно до Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235 (даліПорядок), посадовою особою митниці митну вартість визначено у розмірі 0,9721 Євро за кг товару на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 відповідно до ст. 273 МК України.

При застосуванні шостого методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

Застосований митницею шостий - резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.

Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00471 від 22.04.2010 р., в якій зазначено про необхідність виконання вимоги рішення митниці.

Таким чином, Картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства, без втручання відповідача 1 у господарську діяльність позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості № 113000006/2010/000298/1 від 22.04.2010 року, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00471 від 22.04.2010 року прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України скасуванню не підлягають, не підлягає задоволенню позовна вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.87 КАС України, судові втрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" до відповідача-1: Дніпропетровської митниці, відповідача-2: Головного управління Державного казначейства у м. Києві, відповідача-3: Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та скасування картки відмови, стягнення коштів - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 29.03.2011 року.

Суддя Н.В. Захарчук