Ухвала суду № 14836519, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11669/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008

у справі № А-9/181 (22-а-1357/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Серін»(далі –ТОВ «Серін»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача - Сенеджука Ю.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.02.2007 №0000042301/0. У прийнятті цих рішень місцевий та апеляційний адміністративні суди послалися на те, що право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від того, в якому з попередніх періодів платником було включено до податкового кредиту суми ПДВ, фактична сплата яких постачальникам була здійснена платником у попередньому звітному періоді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на приписи підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.12.2 пункту 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, право на отримання податкової вигоди виникає у платника за умови формування податкового кредиту та здійснення сплати ПДВ постачальникам товарів (послуг) в одному і тому самому податковому періоді.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Серін»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки ТОВ «Серін» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства за жовтень 2006 року, оформленої актом від 02.02.2007 №79/23-32472639, було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вказаний період у розмірі 2870,67грн. В основу прийняття цього акта індивідуальної дії відповідачем було покладено висновок про те, що до рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування не включаються суми ПДВ у складі вартості товарів (робіт, послуг), за якими не співпадають податкові періоди виникнення податкового кредиту та проведення оплати. Фактично позивач оплачував поставлені товари з відстрочкою платежу, включаючи відповідні суми ПДВ до розрахунку бюджетного відшкодування після проведення такої оплати.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та дати фактичної сплати цієї суми ПДВ постачальникам.

А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки ДПІ не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від’ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими ТОВ «Серін»сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення ДПІ суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

З урахуванням викладеного підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали місцевого і апеляційного судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 у справі № А-9/181 (22-а-1357/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко