Ухвала суду № 14834707, 13.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р. м. КиївК-13668/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівГолубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2007

у справі № 17/176

за позовомПриватного підприємства “Фірми “Гемма Плюс”

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2006 року Приватне підприємство “Фірма “Гемма Плюс” (далі по тексту позивач, ПП “Фірма “Гемма Плюс”) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2006 № 0000152305/0/33 та № 0000132305/0/1581.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2007, позовні вимоги задоволені та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на безпідставність їх прийняття.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2007, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.8, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної додаткової позапланової документальної перевірки ПП “Фірми “Гемма Плюс” з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за червень, жовтень, листопад 2003, складено акт № 52/23/312/30446413 від 04.05.2005, в якому зафіксоване порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого до податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ за червень 2003р. 54952,24 грн., жовтень 2003р. 11646,67 грн., листопад 2003р. 5461,33 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.06.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000132305/0/1581 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18199,50 грн., в т.ч. 12133 грн. основного платежу та 6066,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0000152305/0/33 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2003 на 53394 грн., за жовтень 2003 на 1072 грн. та за листопад 2003 на 5461 грн., всього на суму 59927 грн. в звязку з відшкодуванням позивачу 32818 грн. та визначенням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16409 грн.

Також судами встановлено, що в червні 2003 ПП “Фірма “Гемма Плюс” мала взаємовідносини з МПП “СПСХ”, в жовтні, листопаді 2003 з ПП ОСОБА_1

Факт виконання договірних зобовязань між вказаними підприємствами судами встановлено на основі накладних на відпуск матеріальних цінностей, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та виписками з банківського рахунку і платіжними дорученнями.

Приймаючи вказані податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що постачальники контрагентів позивача МПП “СПСХ” та ПП ОСОБА_1 ПП “Бастардо” та ТОВ “Пром-Тех-Ресурс”, у яких були придбані товарно-матеріальні цінності, за юридичною адресою не знаходяться та останню звітність надавали без показників фінансово-господарської діяльності, в звязку з чим не має можливості підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по даному ланцюгу постачання.

Як встановлено судами обох інстанцій, контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платники податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим контрагентами позивача (МПП “СПСХ”, ПП ОСОБА_1) включені ними до податкових зобовязань відповідних періодів та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що згідно вимог чинного законодавства на субєктів підприємницької діяльності не покладено обовязок контролювати звітність контрагентів. В разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового зобовязання, податковий орган має право у межах своєї компетенції видавати акти на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобовязань за відповідними господарськими операціями.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обовязковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не допущено, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 27.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.І. Костенко

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)Є.А. Усенко

З