Ухвала суду № 14833783, 31.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року справа №2а/0570/808/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представника позивача Домашенко А.В.,

представника відповідача Дорохової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р. Посилаючись в позові на те що, на підставі акту від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 про результати документальної невиїзної перевірки за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було складено податкове повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р., яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 10034 грн., в тому числі основний платіж 7167 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2867 грн. Позивач зазначає про невідповідність складеного відповідачем акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення вимогам закону, оскільки позивачем було правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі ПДВ). Зокрема, позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем зроблений необґрунтований висновок про те, що позивачем безпідставно віднесена до складу податкового кредиту вартість продукції цукру, отриманої від ТОВ «Східконтракт».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р. Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 10034,00 (десять тисяч тридцять чотири) грн. 00 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем не доведені підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Складений відповідачем акт перевірки від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 не може слугувати такою підставою, оскільки за наслідками судового розгляду справи не встановлена відповідність викладених в акті перевірки відомостей дійсним обставинам господарської діяльності позивача.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу встановленням порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7167 грн., нараховану на вартість продукції, отриманої від ТОВ «Східконтракт», у звязку із вчиненням правочину, що не спрямований на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ “Бумсіті” з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 р. За результатами перевірки був складений акт від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 (а.с.7-14), в якому відповідачем встановлені порушення Цивільного та Господарського кодексів України при укладенні договору між ТОВ “Бумсіті” та ТОВ «Східконтракт» від 01.02.2010р. № 01/10-12 та підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р., (а.с.21)., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10034 грн., в тому числі основний платіж 7167 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2867 грн.

Підставами нарахування зазначених податкових зобовязань є висновок відповідача про те, що укладений між ТОВ “Бумсіті” та ТОВ «Східконтракт» договір від 01.02.2010р. № 01/10-12 має ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по операціям із зазначеним контрагентом на підставі отриманої податкової накладної. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, який, на думку відповідача, є нікчемним, таким, що не породжує правових наслідків.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, у складеному відповідачем акті перевірки не міститься підтвердження ознак недійсності укладеного позивачем договору на підставі встановлених фактів та обставин, що характеризують діяльність позивача. Такі висновки зроблені відповідачем виключно на підставі даних про продавця товару за вказаним договором ТОВ «Східконтракт».

З довідки про неможливість проведення перевірки (а.с.39-43) вбачається, що ТОВ «Східконтракт», код ЄДРПОУ 36380442, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 13.02.2009р., зареєстроване платником податку на додану вартість 25.03.2009р. згідно свідоцтву № 100218296, індивідуальний податковий номер 363804405620. Згідно зазначеній довідці в акті перевірки відповідачем зазначено, що ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька встановлено, що ТОВ «Східконтракт» за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні умови для фактичного ведення господарської діяльності, а угоди з контрагентами містять ознаки нікчемності.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що довідка стосовно ТОВ «Східконтракт», яка складена 18.10.2010р., не може беззаперечно свідчити про відсутність зазначеного підприємства за юридичною адресою з лютого до серпня 2010 року під час укладення та виконання договору з позивачем від 01.02.2010р. Відомостей про відсутність ТОВ «Східконтракт» за юридичною адресою у зазначений період, або про відсутність у нього саме у цей період виробничих потужностей, відповідачем суду не надано. При цьому з податкової звітності ТОВ «Східконтракт» станом на серпень 2010р. вбачається, що вартість основних засобів складає 189, 5 тис. грн., кількість працюючих 6 осіб (стор. 3 акту перевірки - а.с.9). За спірним договором позивачем була придбана партія цукру білого кристалічного обсягом 5000 кг. Для поставки зазначеної партії товару не потрібні значні людські та виробничі ресурси, а для укладення та виконання договорів купівлі-продажу на умовах комісії чи інших видів комерційного посередництва, не потрібні виробничі потужності, транспортні засоби та інші значні матеріальні ресурси.

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують належне виконання договору від 01.02.2010р. № 01/10-12, а саме: вищезазначені податкова накладна, накладна, рахунок-фактура. Відповідачем не доведена невідповідність зазначених документів фактичним господарським операціям, здійсненим позивачем.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, ґрунтуються на таких основних принципах як: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. За приписами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з матеріалами справи, позивачем додатково надані докази обліку отриманого товару картка товару за період з 20.08.2010р. по 07.09.2010р., згідно якій отриманий від ТОВ «Східконтракт» товар був реалізований у торговельній мережі позивача (а.с.54), доказ оплати товару копія платіжного доручення № 1833 від 20.08.2010р. (а.с.59), докази отримання товару уповноваженою особою довіреності та договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.55-57), докази якості придбаного товару копії сертифікату відповідності, висновку СЕС, посвідчення якості, протоколу випробувань (а.с.50-53).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції вірним стосовно того, що зазначені документи в сукупності підтверджують реальний характер та фактичне виконання сторонами договору, укладеного позивачем з ТОВ «Східконтракт» та необґрунтованість зроблених відповідачем висновків про безтоварний характер цього договору.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що укладений позивачем договір у сфері господарської діяльності є нікчемним і не вимагає визнання його недійсними у судовому порядку.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Повний текст ухвали виготовлено 05 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон