Постанова № 14825717, 06.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/959/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

прокурора Лисенко Н.М.,

представника позивача Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора міста Кременчука Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до Приватного підприємства «Бітопторг»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2011 року прокурор міста Кременчука Полтавської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі позивач, КОДПІ у Полтавській області)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Бітопторг» (далі відповідач, ПП «Бітопторг») про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1561945,37 грн, з яких: 645892,54 грн податок на прибуток, 491288,65 грн податок на додану вартість, 424764,00 грн податок з доходів найманих працівників, яка виникла у звязку з порушенням відповідачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1., 7.4.2., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4, абзацу «е» підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4, підпункту 4.2.15. пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8, підпункту «а» пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, неодноразово телеграмами повідомляв суд, що заперечує проти позовних вимог, просив суд відкласти розгляд справи у звязку з хворобою та хворобою представника (телеграми вх. №7407/11 від 03.03.2011, вх. №11679/11 від 06.04.2011).

Відповідно до положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа може бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може буди вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці є наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є субєктом владних повноважень.

Неодноразове неприбуття представника відповідача у судове засідання та ненадання доказів на підтвердження поважності причин суд розцінює намагання відповідача затягнути розгляд адміністративної справи та уникнути відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва серії А00 №681562, наявного у матеріалах справи, 07.07.2006 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області ПП «Бітопторг»зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 34451029), згідно копії довідки КОДПІ у Полтавській області від 10.07.2006 №533/29-047 взяте на облік платника податків 10.07.2006 за №7939.

Згідно копії свідоцтва №23491328 серії НБ №333594 з 27.07.2006 відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (який діяв на момент перевірки відповідача) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Так на підставі направлення від 30.01.2010 №218/000218, виданого КОДПІ у Полтавській області та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання державними податковими ревізорами-інспекторами КОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Бітопторг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

В ході перевірки встановлено заниження відповідачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 430602,00 грн, що є порушенням підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 328862,00 грн, що є порушенням підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1., 7.4.2., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку з доходів фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на суму 141588,00 грн, що є порушенням підпункту 4.2.1. пункту 4.2. статті 4, абзацу «е»підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4, підпункту 4.2.15. пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8, підпункту «а»пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

16.02.2010 КОДПІ у Полтавській області складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №570/23-209/34451029 (далі - акт).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(редакція якого діяла на момент проведення перевірки), загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону, Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(редакція якого діяла на момент проведення перевірки), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктами 7.4.1., 7.4.2., 7.4.4., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 4.2.1., абзацу «е» підпункту 4.2.9., підпункту 4.2.15 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(редакція якого діяла на момент проведення перевірки), до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 зазначеного закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

11.03.2010 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомленнярішення №0000852301/0/776, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 645903,00 грн, з яких: 430602,00 грн основний платіж, 215301,00 грн штрафні (фінансові) санкції, №0000862301/0/777, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 493293,00 грн, з яких: 328862,00 грн основний платіж, 164431,00 грн штрафні (фінансові) санкції та №0027461702/0/778, яким визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 424764,00 грн, з яких: 141588,00 грн основний платіж, 283176,00 грн штрафні (фінансові) санкції.

11.03.2010 КОДПІ у Полтавській області направило відповідачеві вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон №2181-ІІІ), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

13.04.2010 КОДПІ у Полтавській області винесло першу податкову вимогу №1/330/317, якою визначено суму податкового боргу у розмірі 1561954,83 грн.

01.06.2010 КОДПІ у Полтавській області винесло другу податкову вимогу №2/494/480 на суму 1561954,83 грн.

Заходи примусового стягнення, які проведені ДПІ у м. Полтаві відповідно до Закону №2181-ІІІ, до погашення заборгованості не призвели.

Як встановлено судом відповідач суму податкової заборгованості у розмірі 1561954,83 грн не сплатив, податкові повідомлення рішення №0000852301/0/776, №0000862301/0/777, №0027461702/0/778 від 11.03.2010 ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржив.

Таким чином, на час розгляду справи за відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 1561954,83 грн, що також підтверджується обліковою карткою платника.

Відповідно до підпункту 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до положень статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до частини пятої статті 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 №1789-ХІІ, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд вважає вимоги позовної заяви КОДПІ у Полтавській області обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора міста Кременчука Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до Приватного підприємства «Бітопторг» про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Бітоптторг" (ідентифікаційний код 34451029, пров. Героїв Бресту, 99, кв. 24, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) заборгованість по податку на прибуток у розмірі 645 892 (шістсот сорок пять тисяч вісімсот девяносто два) гривні 54 (пятдесят чотири) копійки на р/р 31119009700008, Одержувач: УДК у м. Кременчук, банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області.

Стягнути з Приватного підприємства "Бітоптторг" (ідентифікаційний код 34451029, пров. Героїв Бресту, 99, кв. 24, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 491 288 (чотириста девяносто одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 65 (шістдесят пять) копійок на р/р 31111029700008, Одержувач: УДК у м. Кременчук, банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області.

Стягнути з Приватного підприємства "Бітоптторг" (ідентифікаційний код 34451029, пров. Героїв Бресту, 99, кв. 24, м. Кременчук, Полтавська область, 39601) заборгованість по податку з доходів найманих працівників у розмірі 424 764 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок на р/р 33219800700008 Одержувач: УДК у м. Кременчук, банк одержувчача: ГУДКУ України у Полтавській області.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2011 року.

СуддяК.І. Клочко