Постанова № 14825175, 10.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-7241/10/0670

категорія 8.2.8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Дойничко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТЦ "Пасаж" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Приватне підприємство "ТЦ "Пасаж" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами виїзної позапланової перевірки ПП "ТЦ "Пасаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року державними податковими інспекторами складений акт №482/1702/34125978 від 19.08.2010 року, в якому зафіксовано порушення з ПП "ТЦ "Пасаж" вимог п.2.1 ст.2, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого при виплаті доходу фізичній особі - нерезиденту застосовано ставку податку 15%, а не 30%; як це передбачено чинним законодавством. На підставі вказаного акту видане податкове повідомлення-рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 104283,00 грн., в т.ч. основний платіж - 134761,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 269522,00 грн. Позивач просить визнати неправомірними дії Бердичівської ОДПІ щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки ПП "ТЦ "Пасаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року державними податковими інспекторами складений акт №482/1702/34125978 від 19.08.2010 року.

В акті зазначено, що в порушення п.2.1 ст.2, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ПП "ТЦ "Пасаж", який виступає податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі- нерезиденту застосував ставку податку 15%, а не 30%; як це передбачено чинним законодавством.

На підставі акту перевірки Бердичівською ОДПІ видане податкове повідомлення-рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 104283,00 грн., в т.ч. основний платіж - 134761,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 269522,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача з наступних підстав.

Встановлено, що у період, що перевірявся, Приватне підприємство "ТЦ "Пасаж" здійснювало виплату доходу громадянину Росії ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно договору довірчого управління майном від 16 серпня 2006 року ОСОБА_2 надав в управління Приватному підприємству "ТЦ"Пасаж" частину належного йому на праві власності майна, а саме: нежитлову будівлю, торговий комплекс під літерою А-2 загальною площею 2684,5 кв.м. по АДРЕСА_2.

Дохід від здачі майна в оренду позивач після сплати всіх податків та обов'язкових платежів перераховував ОСОБА_2 на його розрахунковий рахунок в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Київ.

Право власності на вказану будівлю належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 липня 2006 року виконкомом Бердичівської міської ради на підставі рішення від 20 липня 2006 року №410.

Будь-які доходи iз джерелом їx походження з України, які нараховуються та виплачуються на користь нерезидента, підлягають оподаткуванню згідно п.7.3.ст. 7 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону (процента, дивщендов, роялті).

Тому, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п. 2.1 ст.2, п.п. 3.2.3 п.3.2. ст.З, п.п. 4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3. ст. 7, п.п. 8.1.1., п.п.8.1.2, п.8.1.ст.8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб ПП "ТЦ"Пасаж", який виступає податковим агентом, при виплаті доходу фізичній oco6i - нерезиденту застосовував ставку податку 15%, а не 30%, як передбачено чинним законодавством.

У зв"язку з викладеним позивачу, як податковому агенту нерезидента - громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних ociб.

Однак, суд вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та прийняте податкове повідомленя-рішення неправомірними, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 1.20.2. ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб" фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.

Ознаки, за наявності яких фізична особа може вважатися резидентом України, визначені в пп. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1.

Разом з тим, ОСОБА_2 з 2004 року, в тому числі і в період, що перевірявся, постійно проживав, працював та навчався на території України, що підтверджуються наданими представником позивача доказами.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 має місце проживання в Україні - квартиру АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 вересня 2005 року (а.с.57).

Факт постійного проживання ОСОБА_2 в Україні підтверджується вкладними талонами до паспортного документа серії НОМЕР_1, згідно яких ОСОБА_2 перебував на території України в період з 12.09.2006 року, та вказайний термін йому в подальшому було продовжено до 11.09.2007 року, 01.10.2007 року, 09.01.2009 року(а.с.58-59).

Згідно картки фізичної особи - платника податків від 31.08.2004 року Державною податковою адміністрацією України ОСОБА_2 одерджав індентикаційний номер платника податків, а також 01.06.2009 року ОСОБА_2 зареєструвався приватним підприємцем, що підтверджується листом ДПІ в Оболонському районі м.Києва.

Згідно витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (а.с 54), ОСОБА_2 проживаючи в Україні, перетинав державний кордон (за перевіряємий періор) лише один раз у 2007 році на один день.

Відповідно до довідки національного авіаційного університету №1132 від 20.09.2010 року ОСОБА_2 в 2004 році зарахований на навчання в інститут міжнародних відношень Національного авіаційного університету денної форми навчання, м.Київ, а з 30.01.2008 року виключений з вказаного навчального закладу (а.с.56 ).

Згідно довідки з ПВНЗ "Міжнародний університет фінансів" від 20.09.2010 року №5/176 ОСОБА_2 зарахований з 22.02.2008 року студентом 3 курсу за спеціальністю "Фінанси" і на даний час являється студентом 6 курсу навчального закладу (а.с.55 ).

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

У пункті 7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. Із зазначеної норми Закону випливає, що ставка податку становить 30% від об'єкта оподаткування від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є резидентом у розумінні п.1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", так як має місце проживання в Україні, перебуває в Україні не менше 183 днів на рік, навчається в Україні та займається підприємницькою діяльністю, а оскільки ОСОБА_2 є резидентом, то застосовується ставка 15% відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач, як суб»єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача, що його контрагент має місце постійного проживання в Україні та постійно перебуває в Україні, де має особисті та економічні зв'язки (центр життєвих інтересів), постійно перебуває та проживає в Україні, що дає підстави вважати його резидентом. Суб"єкт владних повноважень не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, встановлено, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2010 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПП "ТЦ"Пасаж" ОСОБА_4 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В постанові зазначено, що при перевірці підприємства, податковими інспекторами виявлено порушення порядку подання відомостей про доходи фізичних осіб, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів фізичних осіб в сумі 139411,76 грн., чим порушено п.2.1 ст.2, пп.4.2.7 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.2 п.8.1, ст.8, пп."а" п.19.2, пп.3.2.3 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (а.с. 48).

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 20.12.2010 року постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2010 року скасовано, а провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до відповідальності. Зазначено, що доводи директора ПП "ТЦ"Пасаж" ОСОБА_4 про відсутність в її діях складу правопорушення є обгрунтованими (а.с.77).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням наведеного та у відповідності до ст.72 КАС України суд вважає, що у Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції були відсутні підстави для нарахування ПП "ТЦ"Пасаж" суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 269522,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та керуючись ч.4 ст. 72, ст.ст.86, 158-162,254 КАС України, суд-,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Бердичівської ОДПІ щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 15 лютого 2011 р.