Постанова № 14824930, 31.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2449/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі

12 год. 30 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне

до Державної податкової інспекції у м. Сніжне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0004431540/0 від 21.12.2010 року

За участю

представників сторін:

від позивача: Дурнєва І.М. за довір.

від відповідача: Могила Д.В. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м. Сніжне, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0004431540/0 від 21.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.11.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит» з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань податку на прибуток, за результатами чого було складено акт від 20.12.2010 року № 954/15-31906124 яким було виявлено порушення фінансово-платіжної дисципліни, виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязань по податку на прибуток в розмірі 92065,92 грн. На підставі акт перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 року № 0004431540/0 яким зобовязано підприємство сплатити штраф у розмірі 46032,96 грн. Позивач вважає що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в протиріччя з чинним законодавством. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0004431540/0 від 21.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з тих самих підстав, що викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м. Сніжне 02.09.2003 року зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 31906124, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сніжне

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сніжне є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

20 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Сніжне було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Сніжнеантрацит» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток, за результатами чого було складено акт № 954/15-31906124. Актом перевірки встановлено що у порушення п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на прибуток.

За результатами перевірки відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 252 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 92065,92 грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 46032,96 грн.

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток підприємств є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.16.1 ст.16. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Згідно п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

09 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток підприємства на 2009 рік № 21732.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано таким, що втратив чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Як встановлено судом, підприємство платіжними дорученнями:

-№ 442 від 29.10.2010 року сплатило суму 89496,30 грн. на перерахунок розстроченої заборгованості по податку на прибуток згідно рішення № 32/24 від 28.11.2007 року;

-№ 443 від 29.10.2010 року сплатило 6103,70 грн. на перерахунок розстроченої заборгованості по податку на прибуток згідно рішення № 32/24 від 28.11.2007 року.

Позивач на підставі дозволів ДПІ у м. Сніжному від 14.10.2010 року та №3091/10/24-013 та від 05.10.2010 року № 2999/10/24-013 на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі перерахував зазначеними платіжними документами поточні платежі з податкового боргу з податку на прибуток, що був стягнутий згідно Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року по справі № 2а-4882/07 та сплата якого ухвалою від 26 листопада 2007 року була розстрочення строком на 10 років. На підставі зазначеної ухвали Донецького окружного адміністративного суду Державною податковою інспекцією було прийняте рішення № 32/24 від 28.11.2007 року про розстрочення податкового боргу та договір про розстрочення податкового боргу від 28.11.2007 року № 32/24, предметом якого є розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 11140482,43 грн. під проценти строком з 28.11.2007 року по 28.11.2017 рік.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення строку затримки сплати податку на прибуток по декларації від 09.02.2010 року податкових зобовязань з податку на прибуток є саме платіжні доручення № 443 від 29.10.2010 року та № 442 від 29.10.2010 року.

З вищенаведеного вбачається, що позивач фактично сплатив поточні платежі у загальній сумі 95600 грн. з податку на прибуток за розстрочкою відповідно до договору № 32/24 та рішення про розстрочення податкового боргу № 32/24 та на підставі п.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та у звязку з ухвалою суду від 26.11.2007 року по справі № 2а-4882/07, тому у Державної податкової інспекції у м. Сніжне не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток, строк виникнення якого 19.02.2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Однак, Державна податкова інспекція у м. Сніжне не звертаючи уваги на призначення платежу у платіжних дорученнях спрямувала кошти зі сплати зазначених вище податкових зобовязань на погашення податкового боргу з податку на прибуток.

Разом з тим, платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобовязання згідно рішення та договору про розстрочення податкового боргу. Відповідач використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладених обставин суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0004431540/0 від 21.12.2010 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжне № 0004431540/0 від 21.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 31 березня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 05 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.