Постанова № 14824837, 22.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2709/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Луч»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032341/0/35 від 08.02.2011 р.,-

за участю:

від позивача: Бахарева Н.В. за дов.

від відповідача: Демниченко С.Б. за дов., Ібатуллін В.В. за дов.

ВСТАНОВИВ

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Луч» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032341/0/35 від 08.02.2011 р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акту планової виїзної перевірки № 61/23-2/35401026 від 28.01.2011 Шахтарською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032341/0/35 від 08.02.2011р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 47532,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23766,00 грн. Позивач вважає, що податковим органом безпідставно виключені суми зі складу податкового кредиту, оскільки позивачем надані первинні документи, які підтверджують його право на податковий кредит. Факт відсутності товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та вважають податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 року № 0051231542/0 прийняте відповідачем в межах вимог, визначених законом та у спосіб, передбачений законом. Податковий орган зазначає, що підприємством включено до складу валових витрат вартість ТМЦ, отриманих за нікчемним правочином, що призвело до завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості ТМЦ, отриманого за нікчемним правочином, всього у сумі 47532,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Луч» є юридичною особою, зареєстроване 06.03.2008 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 35401026, перебуває на податковому обліку у Шахтарській обєднаній державній податковій інспекції.

Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 30 вересня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 28.01.2011 року № 61/23-3/35401026, яким зафіксовані виявлені порушення, у тому числі, п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму податкового кредиту з ПДВ з вартості ТМЦ, отриманого за нікчемними правочином, всього у сумі 47 532 грн. у тому числі за липень 2009 року у сумі 30 761 грн., за серпень 2009р. у сумі 16 771,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2011 р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 47 532,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23 766,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У розумінні цього закону бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Господарські операції здійсненні підприємством відображуються в бухгалтерському обліку за допомогою первинних документів.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» (постачальник) договору купівлі-продажу № 1-06/09 товару, який зазначається у специфікації від 1 червня 2009 року, постачальник зобовязався поставити товарно-матеріальні цінності у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) прийняти та сплатити кошти за отриманий товар.

За умовами специфікації № 3 до договору № 1-06/09 від 1 червня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» були прийняті зобовязання щодо постачання пивної пляшки 0,5л б/у у кількості 175580 шт. за ціною 0,30 грн. грн. за 1 шт. та піддони євро б/у у кількості 1432 шт. за ціною 36,00 грн. за 1 шт.

Отримання позивачем товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» позивач підтверджує видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Здійснення оплати отриманого товару позивач підтверджує банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Суд приймає посилання податкового органу на відсутність в позивача документів, які б підтверджували прийняття товару пивної пляшки та піддонів за умовами договору № 1-06/09 від 1 червня 2009 року, внаслідок відсутності документів, які підтверджують відвантаження контрагентом позивача, та отримання позивачем від постачальника пивної пляшки та піддонів з огляду на відсутність первинних документів, що доводять факт здійснення господарських операцій.

Актом перевірки позивача встановлено як завищення валових витрат позивачем за нікчемним правочином, так і завищення податкового кредиту за цими ж операціями. Порушення викладено у пункті 3.1.2 акту перевірки формування валових витрат позивачем. Пунктом 3.2.2 акту перевірки зазначено, що у звязку з порушенням, викладеними у пункті 3.1.2 акту перевірки, позивачем порушено порядку формування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, формування валових витрат та формування податкового кредиту з ПДВ встановлено за наслідками господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» за договором від 1 червня 2009 року № 1-06/09, у звязку з чим суд вважає за необхідне надати оцінку здійснення вказаних господарських операцій як на відповідність Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і на відповідність Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції, відсутність зазначених документів а саме, товаротранспортних накладних, та будь-яких інших документів які посвідчують факт отримання позивачем пивної пляшки та піддонів спростовують дії позивача щодо включення вартості сплачених пляшки та піддонів до складу валових витрат. Сформувавши валові витрати по першій з подій (отримання пляшки та піддонів) позивач не довів факт її отримання з огляду на процесуальні принципи належності та допустимості доказів. Прийнятті судом видаткові накладні посвідчують факт її отримання представниками позивача, без підтвердження такого отримання.

Щодо донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість через встановлення податківцями фактів завищення суми податкового кредиту в період липень та серпень 2008 року на загальну суму 47 532 грн., що як на думку перевіряючих, стало наслідком порушення позивачем положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Підстави та порядок формування податкового кредиту визначенні пунктом 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом 7.4.1.пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Датою виникнення права платника податків на податковий кредит за приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає , що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для визначення позивачем суми податкового кредиту в податкові періоди липень та серпень 2009 року узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, а саме, видатковими накладними, банківськими виписками, рахунками на сплату та, зокрема, податковими накладними які складаються за наслідками здійснення господарських операцій, але сам факт здійснення зазначених операцій матеріалами справи не доведений.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2011 року по справі № 3-474/2011 встановлені певні факти, а саме встановлено факт порушення ведення податкового обліку керівником позивача п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, у суді правопорушник визнала свою провину. Окрім цього, провина керівника позивача підтверджується актом перевірки від 28.01.2011 року № 61/23-2/35401026, яким встановлено здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ „Авістапромторг”, за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит за липень 2009 року у сумі 30 761 грн., за серпень 2009р. у сумі 16 771,00 грн.

Таким чином, факт порушення позивачем ведення податкового обліку в частині порушення п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 47 532 грн. встановлений постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09.03.2011, яка набрала законної сили 21 березня 2011 року, яка долучена судом до матеріалів справи.

Таким чином, при винесенні рішення судом було враховано усі обставини здійснення господарських операцій та обставин, які встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З приводу надання документів подальшого продажу товарів позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Сармат» суд зазначає, що позивачем не надано доказів придбання спірного товару виключно у ТОВ «Авістапромторг», тому неможливо зробити однозначний висновок про продаж саме товару, який було придбано у ТОВ «Авістапромторг» товариству з обмеженою відповідальністю «Сармат».

При цьому, доводи акту перевірки щодо нікчемності правочину, вчиненого між Позивачем та ТОВ «Авістапромторг» були враховані судом при винесенні рішення, однак не були вичерпною підставою для встановлення висновку про обґрунтованість висновків податкового органу. Судом надано оцінку фактичним обставинам та достовірності наданих документів на предмет їх реальності вчинення, не зважаючи на відповідність цих документів зовнішнім ознакам вимогам нормативних актів.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельний дім «Луч» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032341/0/35 від 08.02.2011 року Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про нарахування податку на додану вартість у розмірі 71298,00 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі буде складена 27 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савченко С. В.