Постанова № 1477891, 12.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

К-24884/06                                    ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

12 грудня2007 року                                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого–Кравченко О.О.

Суддів– Васильченко Н.В.,Шкляр Л.Т.,Матолича С.В.,Харченка В.В.

При секретарі–Мельник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві  адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області до Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення до державного бюджету за уточненим рішенням № 56 від 27.09.04р. 14073 грн. 66 коп. фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін. В обґрунтування вимог позивач послався на те, що під час перевірки Кіровоградською міською СЕС виявлено порушення державної дисципліни цін під час надання нею платних послуг, про що складено акт №459 від 06.04.2004 року. В акті зазначено, що відповідач порушив приписи постанови Кабінету Міністрів  України №1351 від 27.08.2003р., якою затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби, шляхом завищена тарифів на 20% через додаткове включення до тарифів податку на додану вартість. В акті також вказано на одержання позивачем плати за послуги при дослідження біологічних матеріалів від осіб, що проходять періодичні медогляди, як декретований контингент.

Справа слухалась судами неодноразово. Останнім рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено. Судові рішення вмотивовані посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»  затверджено тарифи, однак у нормативному акті відсутні посилання на включення до них податків, зборів, інших обов’язкових платежів, в тому числі й ПДВ. Щодо  отримання відповідачем плати за послуги при проведенні досліджень біологічних  матеріалів від осіб, які проходили профілактичні медогляди  як декретований контингент, суди зробили висновок що хоча такі послуги і не увійшли у «Перелік», встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.02р. №1544, однак надання таких послуг за плату не суперечить ст.35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській областіподала касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, про задоволення позовних вимоги, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що оплата робіт і послуг, які виконуються установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби, здійснюється за тарифами (прейскурантами), затвердженими Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 «Про затвердження  тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами  та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» затверджено фіксовані тарифи з урахуванням обов’язкових податків і зборів, у тому числі з податком на додану вартість ( оскільки у постанові не було зазначено протилежне). Тому судова колегія вважає, що суди виходили з помилкового припущення про те, що до тарифів, установлених постановою №1351, необхідно додавати ПДВ.

Враховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність порушень відповідачем державної дисципліни цін.

Вирішуючи питання про правильність застосування судами положень статті 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” визначає джерела фінансового та майнового забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби, передбачає можливість виконання робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт та послуг  у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. При цьому вказуються конкретні види робіт та послуг, які виконуються за плату та надається право Кабінету Міністрів України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.

Кабінет Міністрів України постановою від 15 жовтня 2002 року № 1544 затвердив «Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату». Вказаний перелік є вичерпним і, до внесення змін, не містив в собі послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій.

Зміни до «Переліку» у частині доповнення його зазначеними послугами внесено постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662. Таким чином, на період виникнення спірних правовідносин діяв «Перелік» у старій редакції.

Суди обох інстанцій   наведених положень законодавства не врахували, вказуючи у своєму рішенні про можливість санепідемстанції як органу санітарно-епідеміологічної служби виступати суб’єктом надання таких послуг.  Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 3 грудня 2001 року, у п.1.4, зокрема,  зазначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є застосування цін (тарифів) за види послуг (робіт), які не передбачені нормативно-правовими актами.

Окрім того,  тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров’я регулюють обласні державні адміністрації, у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів  міських рад щодо регулювання цін (тарифів)». Кошти, отримані від виконання робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, повинні бути перераховані закладами санітарно-епідеміологічної служби до спеціального фонду державного бюджету, з якого здійснюється фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а не використані на власні потреби суб’єктом надання послуг.

За наведених обставин судова колегія вважає, що судові рішення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, однак судами невірно застосовані норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.220,221,229,230,232 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,-

    ПОСТАНОВА:

Касаційну  скаргу  Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року скасувати.  

Позов Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області до Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції задовольнити. Стягнути з Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31114101800002 Банку УДК у Кіровоградській області, МФО 823016 код 24144695, код платежу 23030300  14073 грн.66 коп. економічних санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :

З оригіналом згідно: