Рішення № 14770193, 07.04.2011, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1290/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, представників відповідача Шаніної В.М., Дубини С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Медліга»про зобовязання внесення виправлень до трудової книжки, встановлення факту утримання трудової книжки, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду 28.02.2011 року із позовом, в якому зазначила, що 01.08.2007 року вона була прийнята на роботу до ТОВ «Медліга» на посаду медичної сестри згідно наказу № 17 від 01.08.2007 року.

24.01.2011 року вона виявила бажання звільнитись з роботи та працевлаштуватись за іншою професією, надіславши відповідачу рекомендованим листом заяву про звільнення на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 05.02.2011 року.

Вказівка на дату звільнення саме 05.02.2011 року була зумовлена тим, що в цей день закінчувалась надана їй відпустка по догляду за дитиною до трьох років, в якій вона перебувала згідно наказу № 5 по ТОВ «Медліга»з 23.04.2008 року.

25.02.2011 року вона звернулась до відповідача, щоб отримати трудову книжку і копію наказу про звільнення та виявила, що в трудовій книжці запис про дату звільнення не відповідає змісту наказу про звільнення № 1-К від 01.02.2011 року, згідно з яким її було звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 05.02.2011 року, а в трудовій книжці зроблений запис № 27 про її звільнення з 01.02.2011 року, тобто на чотири дні раніше ніж була фактична домовленість.

Виявивши невірний запис, вона звернула увагу відповідача на те, що в трудовій книжці дата її звільнення не відповідає тексту наказу про звільнення та запропонувала виправити його згідно встановленого чинним законодавством порядку.

Відповідач запропонував виправити помилку шляхом закреслення невірно зробленого запису, на що вона не погодилась, оскільки це би суперечило вимогам діючого законодавства, на що відповідач категорично відмовився вносити будь-які зміни до трудової книжки, чим порушив її права на отримання трудової книжки оформленої належним чином, через що вона була змушена звернутись до суду.

Позивач просить зобовязати відповідача внести до її трудової книжки виправлення неправильного запису за № 27 про дату звільнення з 01.02.2011 року на 05.02.2011 року шляхом внесення нового запису за № 28 у графі 2 зазначити дату внесення виправленого запису, в графі 3 записати «Запис за № 27 недійсний»та зазначити дату «05.02.2011 року», підставу звільнення з посиланнням на відповідні статті КЗпП України «за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України», в графі 4 - № та дата наказу (розпорядження), запис з якого неправильно внесений до трудової книжки «Наказ 1-К від 01.02.2011 року», зобовязати відповідача видати їй дублікат трудової книжки та стягнути з відповідача на її користь судові витрати (а.с.3-5).

04.03.2011 року позивач доповнила свої позовні вимоги, згідно з якими вона просила встановити факт утримання відповідачем її трудової книжки, зобовязати відповідача з 05.02.2011 року на день внесення до трудової книжки виправленого запису про дату звільнення за рішенням суду, стягнути з відповідача та судові витрати, а також допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (а.с.10-12).

31.03.2011 року позивач доповнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2197,80 грн. та судові витрати у справі (а.с.26,28).

06.04.2011 року позивач доповнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2011 року по 06.04.2011 року у розмірі 2441,86 грн. та судові витрати у справі у розмірі 2053 грн. (а.с.46-47).

В судовому засіданні позивач підтримала позов з підстав викладених у ньому та пояснила суду, що вважає, що відповідач фактично відмовив їй у видачі трудової книжки оформленої належним чином. Оскільки вона не погодилась на умови відповідача щодо внесення виправлень до трудової книжки, 25.02.2011 року вона отримала лише копію наказу про звільнення, а трудову книжку не отримала, про що в особовій картці нею було зроблено відповідний запис із зазначенням причини неотримання трудової книжки. Вважає, що своїми діями ТОВ «Медліга»порушило її трудові права, в звязку з чим просила суд встановити факт утримання відповідачем її трудової книжки, зобовязати відповідача внести виправлення до її трудової книжки, зазначивши, що запис за № 27 недійсний та внести новий запис за № 28, згідно з яким датою звільнення вважати день внесення до трудової книжки виправленого запису про дату звільнення за рішенням суду, підставою звільнення зазначити за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2011 року по 06.04.2011 року у розмірі 2441,86 грн., судові витрати у розмірі 2053 грн. та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Представник позивача підтримала позов свого довірителя та надала суду аналогічні з позивачем пояснення.

Представник відповідача Шаніна В.М. не визнала позов, надала суду відгук на позовні вимоги позивача та пояснила, що вчинений у трудовій книжці позивача запис є технічною помилкою і відповідач згоден внести зміни до її трудової книжки шляхом внесення виправлення попереднього запису. Підтвердила те, що позивач отримала трудову книжку лише 01.03.2011 року. Вважає часом вимушеного прогулу позивача період з 05.02.2011 року по 07.02.2011 року. Просила суд залишити позов без задоволення (а.с.35-37).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази наявні в матеріалах справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2007 року вона була прийнята на роботу до ТОВ «Медліга»на посаду медичної сестри згідно наказу № 17 від 01.08.2007 року (а.с.41).

Згідно наказу № 5 ТОВ «Медліга»від 23.04.2008 року ОСОБА_1 була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 05.02.2011 року (а.с.42).

24.01.2011 року позивачем на адресу відповідача, рекомендованим листом, було надіслано заяву про звільнення на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 05.02.2011 року (а.с.7).

Наказом ТОВ «Медліга» № 1-К від 01.02.2011 року ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 05.02.2011 року (а.с.43), в

той час як в трудовій книжці було зроблений запис № 27 про її звільнення з 01.02.2011 року (а.с.13).

Таким чином, суд вважає встановленим факт утримання відповідачем трудової книжки позивача, через що були порушені її права, а саме вона отримала трудову книжку лише 01.03.2011 року, як це було встановлено в судовому засіданні виходячи з пояснень представника відповідача, через що позивач не мала змоги влаштуватись на іншу роботу, стати на облік до центру зайнятості, отримувати відповідні соціальні виплати тощо, що як наслідок це спричинило вимушений прогул в період з 05.02.2011 року по 06.04.2011 року.

Суд вважає, що відповідач діяв поза межами повноважень та не у спосіб, який визначений чинним законодавством.

Так, в розясненнях наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року зазначено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника. Тому при працевлаштуванні або постановці на облік в центрі зайнятості трудова книжка є одним з основних документів, що предявляється громадянином.

Згідно з п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 року з наступними змінами і доповненнями від 26.03.1996 року, 08.06.2001 року, 24.09.2003 року (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В п.2.6 Інструкції зазначено, що в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

У п.2.10 Інструкції у розділі «Відомості про роботу»трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Отже з вище наведеного вбачається, що без виправлення відповідачем допущеної помилки у встановленому порядку подальше працевлаштування позивача було неможливим.

До того ж, безпідставно відмовляючи позивачу у видачі належним чином оформленої трудової книжки, відповідач навмисно утримував її у себе, чим позбавив її права на працю, передбаченого ст.43 Конституції України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників»при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Ч.2 ст.24 КЗпП України передбачено, що для укладання трудового договору громадянин зобовязаний надати трудову книжку.

Відповідно до ст.47 цього ж Кодексу власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно з вимогами ч.ч.3-4 ст.235 того ж Кодексу, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2011 року по 06.04.2011 року (50 днів) у розмірі 2441,86 грн., яка складається з: місячного окладу у розмірі 1050 грн. (згідно наказу про звільнення, графа № 5 (а.с.43) / 21,5 (середньорічна кількість робочих днів) = 48,83 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) Х 50 днів вимушеного прогулу = 2441,86 грн.

Позовна вимога щодо видачі відповідачем дублікату трудової книжки в судовому засіданні не розглядалась, оскільки позивач відмовився від неї (а.с.48).

Відповідно до вимог ст.ст.84,88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі у розмірі 2043,40 грн., які складаються з витрат повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн. (а.с.2), оплати надсилання судової повістки рекомендованим листом у розмірі 6,40 грн. (а.с.27) та оплати витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. (а.с.45).

Оскільки позивачем не надано документального підтвердження оплати послуг банку у розмірі 10 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.24,36,47-48,233,235 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України «Про порядок ведення трудових книжок працівників»від 29.07.1993 року № 58, ст.ст.10,60,88,208-210,212-215,218,367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт утримання товариством з обмеженою відповідальністю «Медліга»трудової книжки ОСОБА_1.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Медліга»внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1, а саме зазначити, що запис за № 27 недійсний та внести новий запис за № 28, згідно з яким датою звільнення вважати день внесення до трудової книжки виправленого запису про дату звільнення за рішенням суду, підставою звільнення зазначити за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медліга»(ідентифікаційний код № 32264184) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2011 року по 06.04.2011 року у розмірі 2441,86 грн. та судові витрати у розмірі 2043,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:А. В. Козак