Постанова № 14764760, 04.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“28” березня 2011 року           Справа № 66/269-10

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шевель О.В., судді Лакізи В.В., судді Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –Редіна В.Б., за довіреністю № 02-15/ 1-431 від 02.11.2010 року;

відповідача – Віннічук Р.І., за довіреністю № 197 від 15.12.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ «Земельний банк»(вх.№1052Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року по справі №66/269-10,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад», м. Харків,

про стягнення 485108,50 грн.,-

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2011р. по справі №66/269-10 (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні клопотання стягувача –ПАТ «Земельний банк», про зупинення провадження у справі щодо розгляду заяви боржника –ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»відмовлено. Заяву боржника задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області від 28.09.2010р. № 66/269-10 про стягнення з ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»(код ЄДРПОУ: 00481324) на користь ПАТ «Земельний банк»(код ЄДРПОУ: 19358721) грошової суми в розмірі 490195,58 грн., що знаходиться на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (реєстраційний номер виконавчого провадження –22922932) таким, що не підлягає виконанню.

Ліквідатор ПАТ «Земельний банк», не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2011 р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2011 р. по справі №66/269-10 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався статтями 601 та 602 Цивільного кодексу України, однак, судом не були враховані положення Закону України «Про банки і банківську діяльність». Необхідність застосування спеціального закону апелянт обґрунтовує тим, що ПАТ «Земельний банк», відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, втратив повну правоздатність у зв’язку з відкликанням 02.08.2010р. Національним банком України у ПАТ «Земельний банк»банківської ліцензії. Процес ліквідації банку регламентується спеціальним законом, а саме –Законом України «Про банки і банківську діяльність». Права та обов’язки ліквідатора банку визначаються статтями 92,93,94,95,96 зазначеного Закону. Зокрема, частинами 2 та 6 статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що при виконанні своїх обов’язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України і при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов’язань банку зобов’язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до частини 4 статті 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідатор має право погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише з дозволу Національного банку України і тільки за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури. Апелянт вказує, що залік зустрічних вимог не є угодою, що забезпечує здійснення ліквідаційної процедури. Також, апелянт вказує, що Національний банк України не надавав відповідного дозволу на проведення такої операції, як зарахування зустрічних вимог.

На думку апелянта, дії зарахування зустрічних вимог призведуть до зникнення із сукупності активів банку його права вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем, і зменшення ліквідаційної маси, необхідної в першу чергу для повного задоволення вимог пріоритетних черг, до яких не належать набуті відповідачем вимоги.

Тобто, на думку апелянта, здійснення зарахування зустрічних вимог, у відповідності до статей 601 та 602 Цивільного кодексу України в даному випадку є протиправним, оскільки банк, перебуває в процесі ліквідації, процедура якої регулюється спеціальним Законом України «Про банки і банківську діяльність», в якому чітко передбачені черговість та порядок задоволення вимог кредиторів.

Також, апелянт зазначає, що Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою НБУ № 369 від 28.08.2001р, містить вичерпний перелік способів відчуження активів банку, а вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення їх відчуження за найвищою ціною.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції, не застосувавши приписи спеціального закону «Про банки і банківську діяльність»та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, порушив процедуру погашення взаємних зобов’язань.

Ухвалою від 11.03.2011р. Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ «Земельний банк»було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 23.03.2011р.

18.03.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від ліквідатора ПАТ «Земельний банк»надійшло клопотання № 02-15/4188 від 18.03.2011р. (вх.№2962) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України.

23.03.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»подав клопотання № 69 від 23.03.2011р. (вх.№3153) про відкладення розгляду справи №66/269-10 або оголошення перерви в засіданні суду у зв’язку з необхідністю надання відзиву на апеляційну скаргу та неможливістю прибуття у судове засідання представника ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад».

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 23.03.2011р., на задоволення клопотання ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», було оголошено перерву до 28.03.2011р. до 09 год. 30 хв.

28.03.2011р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»надало відзив на апеляційну скаргу №65 від 22.03.2011р. (вх.№3280), в якому зазначило, що ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2011р. вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ «Земельний банк»–без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»посилається на те, що суд першої інстанції правомірно не застосовував спеціальні норми матеріального права, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність», оскільки до даних спірних правовідносин сторін застосовуються положення статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України які передбачають вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, а саме 1) бути зустрічними; 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог має настати, бути не встановленим або визначеним моментом пред’явлення вимоги. Саме таким умовами статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України відповідали зобов’язання ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»та ПАТ «Земельний банк»на момент вчинення спірного правочину. Також, ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»вказує, що не можуть бути застосовані положення Закону України «Про банки і банківську діяльність», які регулюють порядок та черговість задоволення заявлених вимог до банку, із коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, оскільки Закон України «Про банки і банківську діяльність»не містить положень щодо неможливості припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банку.

Розглянувши у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 28.03.2011р. клопотання ліквідатора ПАТ «Земельний банк»№ 02-15/4188 від 18.03.2011р. (вх. 2962 ) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. В клопотанні про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України ліквідатор ПАТ «Земельний банк»посилається на те, що Національний Банк України є кредитором ПАТ «Земельний банк»з більшим пріоритетом щодо задоволення його вимог, ніж вимог відповідача. Однак, колегія суддів зазначає, що суд наразі не розглядає процес ліквідації ПАТ «Земельний банк», де Національний Банк України виступає кредитором ПАТ «Земельний банк»певної черги, визначеної згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність». В даному випадку, предметом розгляду справи є спірні правовідносини, що склалися між ПАТ «Земельний банк»та ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»з приводу зарахування зустрічних вимог, і, як свідчать матеріали справи, прийняття рішення з даного спору ніяким чином не впливає ні на права, ні на обов’язки Національного Банку України. В зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України –відсутні.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.11.2007 року між ПАТ «Земельний банк»та ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»був укладений кредитний договір №84-07/К, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 350000,00 грн. у тимчасове користування на поповнення обігових коштів (том 1, а.с. 9-14).

20.07.2010 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2010 року було повністю задоволено позовні вимоги ПАТ «Земельний банк»та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму неповернутого кредиту в розмірі 350000,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за період у сумі 87615,06 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 35839,04 грн. пеню за прострочення сплати процентів у сумі 11654,40 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4851,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (том 1, а.с. 95-99).

28.09.2010 року після набрання судовим рішенням законної сили, стягувачеві (ПАТ «Земельний банк») виданий відповідний наказ, який був пред’явлений до виконання до державної виконавчої служби служби (том 1, а.с. 101).

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2010 року (том 2, а.с. 7) було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 28.09.2010 року №66/269-10 та запропоновано відповідачу добровільно виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту його одержання.

04.01.2011р. відповідач, ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання наказу господарського суду Харківської області від 28.09.2010 р. № 66/269-10 про стягнення з ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»на користь ПАТ «Земельний банк»грошової суми в розмірі 490195,58 грн., що знаходиться на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (реєстраційний номер виконавчого провадження –22922932) таким, що не підлягає виконанню.

15.02.2011 року за результатом розгляду заяви прийнято оскаржувану ухвалу (том 2, а.с. 67-72).

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2010 року у справі №66/269-10 добровільно виконане ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», а зобов’язання які випливають із рішення є такими, що припинилися добровільним виконанням.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновками суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі та вважає її такою, що підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

26.07.2010 року між ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»та ЗАТ «СК «Енергорезерв»були укладені договори про відступлення права вимоги №1, №2, №3, за умовами яких ЗАТ «СК «Енергорезерв»первісний кредитор відступає, а ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»новий кредитор приймає в обсязі та на умовах передбачених цими договорами, право вимоги виконання зобов’язань ПАТ «Земельний банк»перед ЗАТ «СК «Енергорезерв», первісним кредитором за депозитним договором №12-98 від 03.06.1998 року, депозитним договором №94/1-П від 12.08.2005 року, депозитним договором №2431 від 01.08.2003 року (том 2, а.с. 9-11).

Таким чином до ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»перейшли права вимоги первісного кредитора ЗАТ «СК «Енергорезерв»до ПАТ «Земельний банк»за вказаними депозитними договорами.

Відповідно до п. 2.1 договорів про відступлення права вимоги №1, №2, №З від 26.07.2010 року, первісний кредитор - ЗАТ «СК «Енергорезерв»гарантує новому кредитору - ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», що право вимоги, яке відступається за зобов'язаннями згідно з цими договорами про відступлення права вимоги №1, №2, №3, є дійсним, не відступлено третім особам і не обтяжено іншими зобов'язаннями.

Отже, ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»є кредитором Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»на загальну суму 2189171,50 грн.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закріплений в ст. 512 Цивільного кодексу України перелік підстав, за якими кредитор у зобов’язанні може бути замінений не є вичерпним. Інші випадки можуть бути встановлені законами (але не договором і не іншими актами цивільного законодавства, передбаченими ст. 4 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»має зобов'язання перед ПАТ «Земельний банк»у розмірі 490195,58 грн. відповідно до наказу господарського суду Харківської області від 28.09.2010р. по справі №66/269-10, який знаходиться на виконанні Київського ВДВС ХМУЮ. Вказані зобов'язання виникли у ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»перед ПАТ «Земельний банк»на підставі кредитного договору №84-07/К від 06.11.2007р. Та це встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2010р. у справі №66/269-10.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань, які, відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлений такій спосіб припинення зобов'язань, як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимог. При цьому зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання за депозитними договорами №12-98 від 03.06.1998р., №94/1-П від 12.08.2005р., №2431 від 01.08.2003р. з урахуванням договорів про відступлення права вимоги №1, № 2, № 3 від 26.07.2010р. на загальну суму 2189171,50 грн. та зобов'язання за кредитним договором №84-07/К від 06.11.2007р. на суму 485108,50 грн. є зустрічними однорідними (грошовими) вимогами, строк виконання яких настав.

ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, 24.09.2010р. повідомило ПАТ «Земельний банк»про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення повністю зобов'язань боржника (ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад») перед стягувачем (ПАТ «Земельний банк»).

Згідно положень ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними; 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог має настати, бути не встановленим або визначеним моментом пред'явлення вимоги.

Зазначеним умовам повністю відповідають зобов'язання ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»(боржника) та ПАТ «Земельний банк»(стягувача). Також зазначені зобов'язання відповідають вимогам, встановленим положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, оскільки вони є зустрічними (випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор у одному зобов'язанні є боржником у іншому і навпаки) та вимоги за вказаними зобов'язаннями є однорідними, адже стосуються одного й того ж виду речей - грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що вказане зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, на який розповсюджується дія статті 204 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо посилання апелянта на законодавчу обмеженість дієздатності банку під час ліквідації і неможливість односторонніх дій щодо заліку, позачергове та виняткове задоволення кредиторських вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 30.07.2010 року ПАТ «Земельний банк»знаходиться у процедурі ліквідації, а саме з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, що підтверджується постановою правління Національного банку України №375.

Відповідно до положень статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (п.2 статті); строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається такими, що настав (пункт 3 частина 1 статті).

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (п.5 ч.1 статті 92 Закону), виконує функції з управління та розпорядження майном банку (п.2 ч.1 статті 92 Закону), складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України (п.4 ч.2 статті 93 Закону).

Згідно ч. 4 ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Повідомлення позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.

Колегія суддів вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог не порушує приписів Закону України «Про банки та банківську діяльність», які регулюють порядок та черговість задоволення заявлених вимог до банку. Крім того, законодавством України не передбачено заборони щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами, де однією із сторін є банк, який знаходиться на стадії ліквідації.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із доводами відповідача, що відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України ПАТ «Земельний банк»не надав суду доказів затвердження на момент вчинення ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»спірного одностороннього правочину (зарахування зустрічних однорідних вимог) реєстру вимог кредиторів відповідно до встановленого Законом України «Про банки та банківську діяльність»порядку. Отже, твердження ПАТ «Земельний банк»щодо спірного правочину відповідача про індивідуальне задоволення вимог окремих кредиторів є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Положення статті 601 ЦК України щодо припинення зобов’язання зарахуванням не містить вимог стосовно форми заяви сторони про зарахування зустрічних вимог, а тому колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним. Зобов’язання сторін за кредитним договором є припиненим, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ господарського суду Харківської області від 28.09.2010 року у справі №66/269-10 є таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 31.01.2011 року у справі №25/81 та у постанові від 29.04.2010 року у справі №2-15/2212-2009.

Колегія суддів дійшла висновку, щодо правомірності дій відповідача та ЗАТ «СК «Енергорезерв» про відступлення права вимоги (цесії) та проведення взаємозаліку однорідних вимог між відповідачем та позивачем.

За таких обставин та на підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року по справі №66/269-10 такою, що прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга ліквідатора ПАТ «Земельний банк»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі в апеляційному провадженні у справі №66/269-10 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного банку України –відмовити.

Апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного банку «Земельний банк» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року по справі №66/269-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           Шевель О.В.

Суддя           Лакіза В.В.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2011 року.