Постанова № 14764744, 04.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

04.04.11 Справа № 5008/7/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –не з’явився

від відповідача (скаржник) - не з’явився

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко», б/н від 12.03.2011р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року, суддя Швед С.Б.

по справі №5008/7/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арікол», м.Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко», м.Мукачево

про стягнення 133070,55 грн.

в с т а н о в и в :

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалось доповнення та уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 року (арк. справи 103), в якому позивач просив стягнути з відповідача 95938,71 грн. – основного боргу, 24659,97 грн. –пені, 9593,87 грн. –штрафу та 2878 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року по справі №5008/7/2011 позов ТзОВ «Арікол»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Ванмарко»на користь ТзОВ «Арікол»- 115000 грн. –заборгованості за поставку товару, з яких 95938 грн. –основного боргу, 2878 грн. –3% річних, 9594 грн. –штрафу, 6590 грн. –пені.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 692 ЦК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги 6.5 дилерської угоди №253 від 28.02.2009 року, ст.625 ЦК України, вважає правомірними нараховані позивачем штраф та 3% річних. Одночасно, посилаючись на ст.ст.549 –551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України, суд прийшов до висновку про зменшення нарахованої позивачем, на підставі п.п.6.2 дилерської угоди №253 від 28.02.2009 року, пені до суми 6590 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Ванмарко»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року по справі №5008/7/2011, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що дилерська угода №253 від 28.02.2009 року не містить даних стосовно події від якої розпочинається відлік строку оплати за угодою, а відтак, на думку скаржника, відлік терміну прострочення платежу розпочинається з 17.11.2010 року, так як направлена позивачем претензія отримана відповідачем –10.11.2010 року. З огляду на наведене, апелянт не погоджується з нарахованими позивачем - пенею, штрафом та 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Від скаржника (відповідача) до суду надійшла телеграма, в якій останній просить про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28.02.2009 року між ТзОВ „Арікол” (в тексті угоди - постачальник) та ТзОВ „Ванмарко” (в тексті угоди - дилер) укладено дилерську угоду №25, відповідно до умов якої, а саме п.1.1 позивач передає у власність відповідачу, а останній приймає та оплачує продукцію (в тексті договору –товар), на умовах даної угоди, по відповідних накладних, які є невід’ємною частиною даної угоди.

Позивачем на виконання умов договору протягом 2009 року відпущено відповідачу товар на суму 151240,22 грн., згідно видаткових накладних: №7513 від 27.03.2009 року; №№31221, 31291, 31247, 31246, 31222 від 09.11.2009 року; №№34379, 34384 від 27.11.2009 року; №34918 від 30.11.2009 року, на яких наявні підписи представників позивача та відповідача та відтиски печаток сторін.

Матеріали справи також містять податкові накладні: 7513 від 27.03.2009 року; №№31221, 31291, 31247, 31246, 31222 від 09.11.2009 року; №№34379, 34384 від 27.11.2009 року; №34918 від 30.11.2009 року (арк. справи 42 –67).

Одночасно, судом відзначено, що фактичне здійснення господарських операцій між сторонами підтверджується також даними податкової звітності ТОВ „Арікол”, яка свідчить про відображення обсягів поставок товару по податковому обліку позивача з визначенням податкових зобов’язань по ПДВ по цих партіях поставки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем оплата за отриманий товар проведена частково. Заборгованість становить - 95938,08 грн.

Судом першої інстанції відзначено, що вказана заборгованість підтверджується також даними акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 02.02.2011 року (а.с.86), оригінал якого за підписом уповноваженої особи відповідача представлено його представником в судове засідання 04.03.2011 року.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.2. Дилерської угоди оплата за поставлений товар проводиться в безготівковій формі в строк до 28 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або в іншій формі, що передбачена чинним законодавством України. Поряд з цим, як уже зазначено вище, у п.1.1 угоди передбачено, що позивач передає у власність відповідачу, а останній приймає та оплачує продукцію (в тексті договору –товар), на умовах даної угоди, по відповідних накладних, які є невід’ємною частиною даної угоди.

Таким чином, сторони передбачили оплату товару після поставки товару, з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Враховуючи наведене, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що дилерська угода №253 від 28.02.2009 року не містить даних стосовно події від якої розпочинається відлік строку оплати за угодою.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки враєморозрахунків (арк. справи 68), в якому зазначено, що станом на 31.05.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 121749,91 грн.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами дилерської угоди №253 від 28.02.2009 року, а саме п.6.5 передбачено, що за прострочення платежу дилер сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Позивач, згідно доповнення та уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 року (арк. справи 103), просить стягнути з відповідача 9593,87 грн. –штрафу, 24659,97 грн. –пені, розрахунок яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 98).

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару та підтвердження наявної заборгованості, судом підставно стягнено з відповідача на користь позивача - 9594,00 грн. штрафу.

Поряд з цим, господарський суд правомірно, враховуючи положення частини 3 статті 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також п.3 ст.83 ГПК України, якою передбачено право суду приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, прийшов до висновку про зменшення заявленої до стягнення пені до 6590 грн.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом підставно стягнено з відповідача на користь позивача 2878 грн. –3% річних.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене вище, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року по справі №5008/7/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванмарко»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.