Постанова № 14764522, 06.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 року Справа № 6/468-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Чимбар Л.О, Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Ткаченко А.Г. представник, довіреність №б/н від 15.12.10;

від позивача:Лябах І.Ю. представник, довіреність №б/н від 15.12.10;

від відповідача:Гребенюк А.Ю. представник, довіреність №б/н від 15.07.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Максігруп” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010 року у справі №6/468-10

за позовом приватного підприємства “Максігруп”, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс”,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 184 083 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2010 року приватне підприємство “Максігруп” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” з позовом про поверннення орендованих будівельних люльок №011563, №071555, №071554, №071556 за договором оренди №14 від 12.05.2009 року, стягнення боргу у сумі 184083 грн, витрат по сплаті державного мита у сумі 3438, 56 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтвоувались тим, що за договором оренди №14 від 15.05.2009 року відповідачу були передані в платне користування чотири люльки будівельні на строк дії договору до 31.12.2009 року. За період з травня 2009 року по серпень 2010 року відповідачу було виставлено рахунки на суму 154600 грн, а оплачено останнім всього 23700 грн, борг складає 130900 грн. Спірні будівельні люльки йому до даного часу не повернуті. (а. с. 2-8)

Товариство позов не визнало, посилаючись на те, що позивач не є власником спірних будівельних люльок, тому не має законного права витребовувати їх. Орендоване майно було передано йому некомплектним.

(а. с. 112-114)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010 року (суддя Коваленко О.О.) в позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що сторони не узгодили порядок розрахунку за оренду майна, тому строк оплати не настав. Крім того, позивач передав чотири будівельні люльки неукомплектованими, тому слід вважати, що вони були передані на відповідальне зберігання. (а. с. 124-127)

В апеляційній скарзі підприємство ставить питання про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області у звязку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, і неправильним застосуванням норм матеріального права. На його думку:

- 16.04.2010 року позивач направив вимогу про сплату боргу, яку отримав відповідач 19.05.2010 року, отже, строк виконання зобовязання встановлений відповідно вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України;

- зміст актів приймання-передачі будівельних люльок в оренду від 13.05.2009 року спростовує висновок суду про те, що люльки були передані

неукомплектованими;

- ніяких вимог про доукомплектацію будівельних люльок, а також передачу технічної документації відповідач не направляв;

- за пунктом 2.7 договору №14 від 12.05.2009 року орендар перевіряє стан і комплектність техзасобів;

- суд в порушення частини 2 статті 213 Цивільного кодексу України прийняв рішення про тлумачення договору і прийшов до помилкового висновку, що даний договір є договором зберігання;

- разом з люльками були передані технічні паспорти, передача інших документів не передбачена;

- відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання договору, що є порушенням закону.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

05.05.2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) та приватне підприємство “Максігруп” (орендар) заключили договір оренди чотирьох будівельних люльок №071554, №071555, №071556, №071563.

(а. с. 9-10)

12.05.2009 року приватне підприємство “Максігруп” (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” (орендар) заключили договір №14, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування люльки будівельні у кількості 4 шт, оплачує користування і своєчасно повертає орендовані техзасоби.

Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути як власник речі так і особа, якій належать майнові права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору орендодавець передає орендарю технічні засоби у справному стані за актом прийому-передачі із зазначенням переліку обладнання, технічних характеристик і технічного стану. Техзасоби надаються в оренду на строк 6 (шість) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Термін оренди техзасобів може бути продовжений письмово за згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний зробити установку і технічне опосвідчення техзасобу самостійно.

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до пункту 2.9 договору орендар повертає орендодавцеві техзасоби в справному стані за актом прийому-передачі.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом пунктів 3.1, 3.2 договору вартість оренди техзасобів за одну одиницю в місяць складає 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500 грн. Орендар оплачує оренду техзасобів на умовах 100% передоплати за 1 (один) місяць протягом 3 (трьох) банківських днів згідно виставлених рахунків після початку чергового місячного періоду, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Щомісяця складається акт виконаних робіт.

При вирішенні спору по суті апеляційною інстанцією взято до уваги, що згідно пункту 3.4 договору у разі закінчення дії цього договору орендна плата проводиться орендарем за день фактичної здачі техзасобів.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору 13.05.2009 року і 18.05.2009 року приватне підприємство “Максігруп” передало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” прийняло орендоване майно: три люльки будівельні №011563, №071555, №071556 в справному стані і в повній комплектації і №071554 некомплектну.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у пнукті 6.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі техзасобів в оренду і діє до 31 грудня 2009 року. (а. с. 17-19)

Люльку будівельну №71554 від 27.05.2009 року було передано згідно акту приймання-передачі, в якому сторони відобразили, що вказана люлька некомплектна, оскільки відсутні:

-трос стальний 100 м,

-кабель 4-х жильний 100 м,

-розєми електричні 3 шт,

-жилки для тросів 35 шт. (а. с. 20)

Апеляційною інстанцією встановлено, що 16.04.2010 року за вих. №10 приватне підприємство “Максігруп” направило товариству з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” лист-вимогу про стягнення заборгованості у сумі 67360 грн, яку позивач вимагав сплатити протягом пяти банківських днів. (а. с. 65)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини найму (оренди) встановлено главою 58 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду враховує, що згідно приписів статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Крім того, береться до уваги, що за змістом статей 762, 763 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, за період дії договору і користування трьома орендованими будівельними люльками з 13.05. по 31.12.2009 року відповідач повинен сплатити плату у сумі 68700 грн, фактично сплачено 23700 грн, борг склав 45000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із вказаного закону та умов договору відповідач за період фактичного користування орендованим майном з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року повинен сплатити суму: 9000 грн. * 8 = 72000 грн, яку слід вірно назвати неустойкою, а не орендною платою.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач передачу орендованого майна не здійснив, акт приймання-передачі не склав.

Посилання відповідача на те, що за доставку орендованого майна з обєкту відповідає позивач, судом не приймається, так як доставка майна може бути виконана тільки після передачі орендованого майна відповідачем, чого виконано останнім не було.

За несвоєчасну оплату оренди пунктом 3.5 договору передбачено штраф (по суті це пеня) у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

З 08.01. по 08.07.2010 року підлягає стягненню пеня у сумі:

45000 * 20,5 % * 181 = 4574, 59 грн.

100 * 365

В звязку з тим, що невиконанням грошових зобовязань позивачеві збитки не причинені, суд вважає можливим зменшити суму пені до 500 грн.

Судова колегія вважає необхідним стягнути в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати за період з 08.01.2010 року по 31.08.2010 року:

45000 * 1, 0455249 = 2048, 62 грн. та 3% річних за період з 08.01.2010 року по 31.08.2010 року 45000 * 236 * 3 = 872,88 грн.

365 * 100

В іншій частині позову слід відмовити.

В звязку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись статями 99, 101, 103, 104,105 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Максігруп” частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010 року у справі №6/468-10 скасувати.

Позов частково задовольнити.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” повернути приватному підприємству “Максігруп” орендовані технічні засоби по договору №14 від 12.05.2009 року: будівельні люльки №071563, №071555, №071556 та укомплектовану люльку №071554.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Оствінд-Стройсервіс” (р/р №2600101501 у АКБ «Укрексімбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305675, код ЄДРПОУ 31177929) на користь приватного підприємства “Максігруп” (р/р №26000701329352 в ПАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 36371134) борг у сумі 45000 грн, неустойку у сумі 72000 грн, пеню у сумі 500 грн, інфляційні втрати у сумі 2048, 62 грн, 3 % річних у сумі 872, 88 грн, витрати на сплату державного мита у сумі 1204, 47 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 154, 42 грн, витрати на сплату державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 602, 24 грн.

В іншій частині рішення відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: Л.О. Чимбар

В.В. Прудніков

Постанова складена і підписана 08.04.2011р.