Рішення № 14764330, 07.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 квітня 2011 року

справа № 5020-279/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-279/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”

до Військової частини А-4424

про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 33 805,55 грн,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської,

за участю представників:

позивача –Гладченко Олена Іванівна, юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №20864/0/2-10 від 31.12.2010;

відповідача - Вархола Іван Миронович, довіреність б/н від 15.10.2010;

третя особа (Севастопольська КЕЧ морська) - не з’явився,

Суть спору:

25.02.2011 Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія Севастопольенерго” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Військової частини А-4424 про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 33 805,55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську.

У судових засідання 24.03.2011, 28.03.2011 було оголошено перерву.

Відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем у зв’язку з чим 21.03.2011 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№2845/11) про заміну його належним відповідачем - Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (арк.с.40). Клопотання обґрунтовано тім, що згідно Договору №3596 відповідач є Споживачем, а Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська –Платником.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,

в с т а н о в и в :

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України „Про електроенергетику”, Порядка постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 (у відповідних редакціях) та Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 N28 (у відповідних редакціях) (далі - Правила), Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

10.12.2004 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (Постачальник), Військовою частиною А-4424 (Споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська (Платник) укладений договір №4424 (3596а) на поставку електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Платник сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатків до нього (арк.с.8-15). Строк дії Договору встановлений до 31.12.2004 та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв про зміну або розірвання цього Договору, він є чинним до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору споживач зобов’язався додержуватися режимів споживання електроенергії у відповідності до розділу 5 Договору, яким передбачено встановлення договірних величин споживання електроенергії та потужності.

Згідно з пунктом 5.1 Договору (додаткова угода від 15.08.2005, арк.с.50) для погодження договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин електричної потужності на наступний рік Споживач не пізніш 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії окремо для кожного територіально відокремленого підрозділу (Додаток №1 „Об’єми поставки електричної енергії та потужності”).

Відповідно до пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, у разі ненадання споживачем відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Листом від 16.11.2010 за №18354/0/2-10 позивач повідомив відповідача про необхідність надати Відкритому акціонерному товариству „Енергетична компанія „Севастопольенерго” відомості щодо обсягів очикуваємого споживання електричної енергії на 2011 рік, зазначив, що у разі ненадання вказаних відомостей у встановлений строк, розмір очикуваємого споживання електричної енергії на наступний рік буде встановлений по фактичному обсягу споживання поточного року у односторонньому порядку (арк.с.18).

Додатком №1 до Договору сторонами встановлені обсяги поставки електричної енергії та потужності на 2010, 2011 рік (арк.с.16-17).

Проте, відповідачем було порушено вимоги Договору та перевищено договірні величини споживання електричної енергії в січні-лютому 2010 року, січні 2011 року, у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки №4826 від 20.01.2010, №10650 від 19.02.2010, №5648 від 20.01.2011 з розрахунком перевищення договірних величин споживання електричної енергії на загальну суму 33 805,55 грн (арк.с.22-24).

Виставлені позивачем рахунки на оплату суми перевищення договірних величин споживання електричної енергії на загальну суму 33 805,55 грн відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем оскільки згідно Договору №3596 відповідач є Споживачем, а Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська – Платником.

Проте, у судове засідання 28.03.2011 представник позивача подав копію Додаткової угоди від 15.08.2005 до Договору, де зазначено, що саме Споживач оплачує Постачальнику двократну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії та вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіально відокремленого підрозділу відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про електроенергетику», тому клопотання відповідача про його заміну належним відповідачем задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договором передбачений обов’язок споживача дотримуватися режимів споживання електричної енергії та договірних величин електроспоживання.

Відповідно до пункту 4.4. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача.

Частина п’ята статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно з актами про використання електроенергії станом на 20.01.2010, 19.02.2010, 24.01.2011, у січні-лютому 2010 року та січні 2011 року відповідачем було перевищено договірну величину споживання електроенергії відповідно на 5069 кВт/ч, 17097 кВт/ч та 20180 кВт/ч.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору Споживач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, встановлених згідно розділу 5 Договору, сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірною величинами (додаткова угода від 15.08.2005).

Відповідно до рахунків №4826 від 20.01.2010, №10650 від 19.02.2010, №5648 від 20.01.2011 відповідачу нарахована плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на загальну суму 33 805,55 грн (арк.с. 28-30).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 33 805,55 грн, за таких обставин матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті за поставлену електричну енергію за Договором, через що вимоги позивача про стягнення з Військової частини А-4424 заборгованості у розмірі 33805,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-4424 (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, ідентифікаційний код 24291870) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, рахунок з спеціальним режимом використання №2603830131168 в СМВ Ощадбанку №4548, МФО 384027) суму заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 33 805,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Військової частини А-4424 (99028, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, ідентифікаційний код 24291870) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) на поточний рахунок №260073537 в АБ “Першій інноваційний банк” міста Києва, МФО 300506) державне мито у розмірі 338,06 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 12.04.2011.