Рішення № 14763996, 05.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/274-3/6605.04.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До           Комунального підприємства «Київжитлоспецексплутаація»

Про           стягнення 32142,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Цурка Н.О.–по дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010

Від відповідачів Мазурок Я.В. –по дов. № 155/1/23-27 від 11.01.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплутаація»28798,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1887,99 грн. пені, 1179,63 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 276,29 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 1538052 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2000.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 52/274 від 09.09.2010 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 28798,39 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1887,99 грн. пені, 1179,63 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 276,29 грн., 321,42 грн. Державного мита та 236 грн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 52/274 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 52/274 від 24.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва № 52/274 від 09.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 52/274 від 24.11.2010 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 52/274 від 24.02.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 у справі № 52/274 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 52/274 були отримані Господарським судом міста Києва 03.03.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду 04.03.2011 передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 справі присвоєно номер 52/274-3/66 та призначено її до розгляду на 22.03.2011.

Відповідач у поданих до відділу діловодства суду 18.03.2011 письмових поясненнях визнає суму боргу в розмірі 15053,70 грн., пеню в розмірі 751,90 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 130,47 грн. та 3% річних в сумі 110,11 грн. та просить позов задовольнити в розмірі цих сум. При цьому зазначає, що сума визначена позивачем значно перевищує суму боргу, оскільки позивачем не враховано проплату відповідача 10.12.2009 в сумі 22344,77 грн. (спірний період з 01.12.2009). В предмет розгляду заявленого періоду з 01.12.2009 входить початкове (вхідне) сальдо розрахунків, оплата в заявлений період та кінцеве сальдо розрахунків. Позивач штучно обнулив вхідне (початкове) сальдо розрахунків. За даними відповідача на 01.12.2009 за ним рахувався борг у сумі 8600,08 грн. (виник з грудня 2008 року по квітень 2009 року та листопад 2009 року). Ця сума і була вхідним (початковим) сальдо розрахунків на 01.12.2009. після сплати відповідачем коштів : 10.12.2009 –22344,77 грн. та 22.02.2010 –10000 грн. та проведених нарахувань, борг станом на 01.05.2010 становить 15053,70 грн.

В судовому засіданні 22.03.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.2011.

В судовому засіданні 05.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(абонент) було укладено договір № 153-8052-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов‘язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв’язку з чим у відповідача станом на 01.05.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28798,39 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 1887,99 грн., інфляційні витрати в сумі 1179,63 грн. та 3% річних в сумі 276,29 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів того, що договір в установленому порядку припинений не подано.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1956 від 03.11.2000, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Пунктом 4 додатку № 4 до договору визначено, що різниця між заявленою та фактично спожитою відповідачем теплова енергія сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року на загальну суму 53053,09 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та розрахунками заборгованості, з яких відповідачем було сплачено лише 37999,23 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 15053,86 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13744,43 грн. суми основного боргу не підлягають задоволенню, як безпідставно заявлені, оскільки на момент звернення позивача з позовом (31.05.2010 штамп вхідної кореспонденції суду) даний борг не існував.

Так, в предмет розгляду заявленого періоду з 01.12.2009 до 01.05.2009 (розрахунок позивача доданий до позову) входить початкове (вхідне) сальдо розрахунків, оплата в заявлений період та кінцеве сальдо розрахунків. Позивач в даному розрахунку обнулив вхідне (початкове) сальдо розрахунків, що не є вірним, оскільки станом на 01.12.2009 за відповідачем рахувався борг у сумі 8600,24 грн. (виник з грудня 2008 року по квітень 2009 року та листопад 2009 року). Ця сума і мала бути вхідним (початковим) сальдо розрахунків на 01.12.2009. Після сплати відповідачем коштів : 10.12.2009 –22344,77 грн. та 22.02.2010 –10000 грн. та проведених нарахувань, борг станом на 01.05.2010 становить 15053,86 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15053,86 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 7 додатку 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовлено чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми, розмір пені позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті за використану енергію відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 7 додатку 4 до договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 554,94 грн.

Оскільки відповідачем 10.12.2009 було перераховано позивачу кошти в сумі 22344,77 грн. прострочення оплати за спожиту теплову енергію в грудні 2009 року та частини січня 2010 року не мало місця.

Так, 22344,77 грн. (сплачена відповідачем сума) –8600,24 грн. (борг на початок 01.12.2009) –8009,30 грн. (нараховано за грудень 2009 року) = 5735,23 грн.

15759,92 грн. (нараховано за січень 2010 року) –5735,23 грн. = 10024,69 грн.

За умовами п. 4 додатку 4 до договору визначено що оплата має проводитись не пізніше 15 числа наступного місяця за розрахунковим, а тому початком перебігу нарахування пені на суму боргу за січень 2010 року в сумі 10024,69 грн. мало бути з 15.02.2010.

Однак, враховуючи те, що 22.02.2010 відповідачем було сплачено позивачу суму в розмірі 10000 грн. обчислення пені має бути на суму боргу в розмірі 10024,69 у період з 15.02.2010 по 22.02.2010, та на суму 24,69 грн. за період з 22.02.2010 по 27.05.2010 (дата складання позову).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

10024.6915.02.2010 - 22.02.2010810.2500 %0.056 %*45.04 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

24.6922.02.2010 - 27.05.20109510.2500 %0.056 %*1.32 За лютий 2010 року за спожиту теплову енергію нараховано 8362,88 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

8362.8815.03.2010 - 27.05.20107410.2500 %0.056 %*347.58 За березень 2010 року за спожиту теплову енергію нараховано 6666,29 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

6666.2915.04.2010 - 27.05.20104310.2500 %0.056 %*161.00 Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 554,94 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру пені 1333,05 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства України на суму не існуючого боргу та за невірні періоди.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних –276,29 грн. та 1179,63 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наступними розрахунками суду інфляційні витрати становлять 190,47 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

15.02.2010 - 22.02.201010024.691.019190.4710215.16

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

22.02.2010 - 27.05.201024.691.0000.0024.69 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

15.03.2010 - 27.05.20108362.881.0000.008362.88 На суму боргу за березень 2010 року в розмірі 6 666,29 грн. позивач інфляційне збільшення не нараховував та відповідні позовні вимоги не пред‘явив.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 190,47 грн. збитків від зміни інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За наступними розрахунками суду 3% річних становлять 81,20 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

10024.6915.02.2010 - 22.02.201083 %6.59 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

24.6922.02.2010 - 27.05.2010953 %0.19 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8362.8815.03.2010 - 27.05.2010743 %50.86 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6666.2915.04.2010 - 27.05.2010433 %23.56 Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 81,20 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 989,16 грн. та 3% річних в сумі 195,09 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства України на суму не існуючого боргу та за невірні періоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплутаація»(м. Київ, вул. Володимирьска, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 15 053 (п‘ятнадцять тисяч п‘ятдесят три) грн. 86 коп. основного боргу, 554 (п‘ятсот п‘ятдесят чотири) грн. 94 коп. пені, 190 (сто дев‘яносто) грн. 47 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 81(вісімдесят одну) грн. 20 коп. - 3% річних, 158 (сто п‘ятдесят вісім) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 11.04.2011