Рішення № 14763957, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/6110.03.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 21 577 308,49 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача: Іващенко А.А. –представник за довіреністю б/н від 20.01.11 р.

від відповідача: Глузманова М.П.- представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –відповідач) про стягнення 21577 308, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, щодо оплати отриманої від позивача продукції згідно з договором № юр –2/1356 пром - 2010 від 27.12.2010 року про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву (надалі –договір).

Крім того, позивачем за прострочення оплати товару на підставі пункту 7.1 Договору, пункту 14 статті 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”та статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) нараховано відповідачу за період з 01.01.2011 до 27.01.2011 пеню в розмірі 230040, 00 грн. та три відсотки річних в розмірі 47268, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р .порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.02.2011 р.

В зв’язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста від 28.03.2010 р. розгляд справи призначено на 10.03.2011 р.

В судове засідання 10.03.2011 р представники сторін з’явилися.

Представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали та надав суду пояснення по суті спору.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем була поставлена продукція з порушенням пункту 5.1. договору, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" та Державним комітетом з державного матеріального резерву було укладено договір, відповідно до якого позивач (постачальник) зобов’язується поставити у 2010 році відповідачу (замовникові) для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (надалі –продукція), а замовник –прийняти і оплатити цю продукцію (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору визначено найменування, кількість та ціна продукції:

1. Марля медична в індивідуальній упаковці 1000м*0,9 м кількістю 800000 м. вартістю 2280000, 00 грн.

2. Бинт марлевий медичний нестерильний 7м*14см кількістю 4000000 штук вартістю 16400000, 00 грн.

3. Вата медична хірургічна нестерильна 250 грм. кількістю 50, 00 тонн вартістю 2620000, 00 грн.

Загальна вартість продукції 21300 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору - обсяги закупівлі матеріальних цінностей можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пункт 4.3. договору встановлює, що строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 5.1. договору - поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає Постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки всього обсягу товару: до 29 грудня 2010 року включно.

Відповідно до пункту 5.2. договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО “Комбінат “Салют”(49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, буд. 7).

Підпункт 6.3.1 пункту 6.3 договору встановлює, що постачальник зобов’язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

29 грудня 2010 року на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію зазначену в пункті 2.1. договору на ДО “Комбінат “Салют”, із наданням документів визначених у пункті 3.3 договору, на загальну суму 21300000, 00 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується наступними видатковими накладними:

-          № АФ –00000949 від 27.12.2010 р;

-          № АФ –00000949 від 27.12.2010 р;

-          № АФ –00000950 від 27.12.2010 р;

Видаткові накладні підписані представниками позивача та ДО “Комбінат “Салют”, їх підписи скріплено печатками. Факт отримання даної продукції відповідачем не оспорюється та підтверджується. Повернення даної продукції позивачу не було, як і не було зауважень щодо її якості.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманої продукції не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 21300000, 00 грн.

Представник відповідача у своєму відзиві та усних поясненнях зазначив, що оплата продукції не була здійснена, оскільки позивач порушив пункт 5.1. договору, відповідно до якого на позивача покладається обов’язок здійснити поставку продукції після отримання від замовника письмового повідомлення. Натомість, у зв’язку з недостатністю фінансування видатків з державного бюджету відповідач не мав можливості виконати договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару у строк, визначений договором, і на підставі цього не надсилав позивачу повідомлення про обсяг та строк поставки окремої партії продукції.

Проте, суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача, оскільки, підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 договору передбачено, що замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяги закупівлі, або ж розірвати договір залежно від реального фінансування видатків, про що повідомляється постачальнику протягом 3-х робочих днів з дня прийняття такого рішення. Також, згідно з підпунктом 6.2.5 пункту 6.2 Договору замовник зобов’язаний у разі виникнення непередбачуваних обставин, зупинити поставку продукції, повідомивши про це постачальника за 3 робочих дні до початку відвантаження товару.

Судом встановлено, що відповідачем будь –яких рішень щодо зменшення обсягів закупівлі або ж розірвання договору враховуючи реальне фінансування видатків не проводилось, а також не зупинялась поставка продукції, і, відповідно, вищезазначені повідомлення про ці рішення позивачу не надсилались.

Відповідно до п. 4.3. договору строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання Замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійсненні до 31 грудня 2010 року.

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору передбачено, що замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Проте, відповідач, як у встановлений договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 21300000, 00 грн., яка була прийнята відповідачем для закладання до державного резерву. Проте, відповідач свого зобов’язання щодо остаточного розрахунку за весь обсяг поставленої продукції строком до 31 грудня 2010 року включно, як це встановлено пунктом 4.3 Договору, не виконав.

Крім того, відповідачем не були використані надані йому підпунктами 6.2.3 та 6.2.5 пункту 6.2 договору права в односторонньому порядку розірвати Договір, зупинити поставку продукції, зменшити обсяги закупівлі чи відмовитись від закупівлі продукції, повідомивши Товариство за 3 робочих дні до початку відвантаження товару або прийняття відповідного рішення.

Приписи частин 1, 2, 4 статті 538 ЦК України встановлюють, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач заборгованість за виконані роботи у встановлений договором строк не сплатив, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" обґрунтовані, документально підтверджені та не спростовані відповідачем належними засобами доказування, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 230040, 00 грн. пені та 47268, 49 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до п. 7.3 договору замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, якщо це зумовлено: недостатністю фінансування видатків замовника з державного бюджету; поставка здійснювалась в обсягах та на умовах, які не відповідають договору та/або повідомленню замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка продукції, в порушення умов п.5.1 договору, здійснена постачальником без отримання від замовника письмового повідомлення, в якому мали бути конкретизовані обсяги та строк поставки продукції, листами відповідача № 9112/0/4-10 від 31.12.2010 р. та № 70/0/4-11 від 06.01.2011 р., направленим на адресу першого віце-прем’єр-міністра –Міністра економічного розвиту і торгівлі України Клюєва А.П. та Голови Державного казначейства України Харченка С.І., підтверджується недостатність фінансування видатків відповідача, отже, з урахуванням п. 7.3 договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 230040, 00 грн. пені та 47268, 49 грн. трьох відсотків річних не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 625, 629, 632, 691, 692, 712 ЦК України, ст. 181, 193, 202, ГК України та ст.ст. 43,44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, ідентифікаційний код 00034016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Фарм” (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19/4, ідентифікаційний код 31807524) 21300000 (двадцять один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 25173 (двадцять п’ять тисяч сто сімдесят три) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 98 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяКатрич В.С. Дата підписання рішення 25.03.2011 року