Рішення № 14763750, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 23/6-13/61630.03.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стірол"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"

про стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Демидас Д.А. – дов. № 96 від 20.12.2010 р.

від відповідача Карпович А.Р. –дов. № б/н від 03.02.2011 р.

В судовому засіданні 30.03.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стірол до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"про стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.1212 ЦК України та обґрунтовані простроченням відповідачем виконання свого зобов'язання за договором № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року щодо виготовлення та поставки позивачу двох комплектів обладнання, внаслідок чого виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача і останній вимагає повернення сплачених авансових платежів.

09.02.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго" звернулося до суду із зустрічним позовом до позивача з вимогою внести зміни та доповнення до договору № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року, які викладені у вигляді додаткової угоди №2 від 15.01.2010 року. Зокрема, відповідач просив суд, відповідно до ст.652 ЦК України, (у зв'язку з істотною зміною обставин) внести зміни до договору в частині збільшення загальної ціни договору (більше як 48%), розміру авансового платежу за газотурбінну установку для агрегату УКЛ-7 №6 (майже на 222%) та продовження строку виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 року у справі № 23/6 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 28.09.2010 року, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року, судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишені в силі, в частині задоволення первісного позову скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.01.2010 року виправлено описку в п. 2 резолютивної частини постанови від 30.11.2010 року.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 року справу передано на новий розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року матеріали справи № 23/6 були прийняті до провадження суддею Курдельчук І.Д., присвоєно їм № 23/6-13/616 та призначено до розгляду на 09.02.2011 року.

В судових засіданнях, призначених на 09.02.2011 року, 24.02.2011 року та 10.03.2011 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошувалася перерва.

16.03.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних судом документів не виконав. 15.03.2011 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 16.03.2011 року було продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 30.03.2011 року, зобов’язано надати докази відмови від прийняття простроченого виконання шляхом направлення повідомлення боржнику, яке б означало, що зобов’язання припиняється; надати пояснення чи відмовився позивач (замовник) від виконання відповідачем зобов’язання.

25.03.2011 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 5353920,00 грн. основного боргу, 3768107,10 грн. інфляційних втрат, 1890610,60 грн. 3% річних.

30.03.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін, представник позивача надав письмові пояснення по справі.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, заявлені з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

25.03.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Стірол" (надалі –позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго" (надалі –відповідач, виконавець) було укладено договір №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався виготовити та поставити позивачу два комплекти газотурбінних установок ГТУ-8 та додаткове теплообмінне обладнання, які необхідні для проведення реконструкції двох агрегатів УКЛ-7 №3 та №6 для виробництва азотної кислоти.

Крім того, відповідач, відповідно до пункту 1.2 Договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року, зобов’язався виконати:

- технічний аудит двох агрегатів УКЛ №3 і №6, які підлягають реконструкції на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8. Активування базових фактичних показників роботи агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 до реконструкції. Розробку заходів і видачу рекомендацій по встановленню виявлених дефектів обладнання і відновлення їх робочих параметрів (пункт 1.2.2 Договору);

- розробку та погодження із позивачем вихідних даних для проектування реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (пункт 1.2.3 Договору);

- розробку робочих проектів реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 по виробництву азотної кислоти на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (п. 1.2.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, відповідач зобов’язався передати Позивачу “ноу-хау”, які включають параметри апаратурно-технологічного оформлення реконструкції агрегатів УКЛ-7 №3 і №6 з обладнанням, що поставляється, та конструктивні рішення по обладнанню.

В свою чергу, позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та об’єкти інтелектуальної власності та сплатити їх вартість.

Загальна ціна Договору визначена сторонами у розмірі 27 456 000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до наданих суду платіжних доручень (копії залучено до матеріалів справи), протягом строку дії Договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 23240640,00 гривень, у тому числі платіжним дорученням № 9625 від 07.10.2005 року перераховано авансовий платіж у розмірі 4118400,00 гривень (згідно п. 2.4.2 Договору) за турбоблок ГТУ-8 для агрегату УКЛ-7 №6 та платіжним дорученням №11883 від 08.12.2005 року перераховано 2471040,00 гривень попередньої оплати (згідно п. 2.4.3 Договору) за обладнання та документацію для агрегатів УКЛ-7 № 3 та № 6.

Таким чином, фактично позивачем було перераховано 5353920,00 гривень попередньої оплати за реконструкцію агрегату з виготовлення азотної кислоти УКЛ-7 №6.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2008 року у справі №48/113, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 року, за позовом Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічний центр “Алвіго” під час судового розгляду справи № 48/113 встановлено факт порушення відповідачем строків зобов'язань за Договором №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005р. Зокрема, встановлено, що з урахуванням прострочення перерахування позивачем авансових платежів, строк виконання відповідачем обов'язків з поставки позивачу газотурбінної установки ГТУ-8 в комплектності згідно ТУ У 29.01-14308345-006-2004 для агрегату УКЛ-7 №3 та №6 настав 23.06.2007 року.

Отже, факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання щодо поставки обладнання та виконання робіт з реконструкції агрегату УКЛ-7 №6, встановлений вказаним судовим рішенням у справі № 48/113, з огляду на вимоги ч.2 ст.35 ГПК України має преюдиційне значення для справи № 23/-13/616.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши прояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів, 3768107,10 грн. інфляційних втрат, 1890610,60 грн. 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить одночасно умови, які регулюють відносини підряду, виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, і в силу ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов’язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Матеріалами справи доведено, що заявлені до стягнення грошові кошти були сплачені позивачем добровільно, а саме на виконання ним умов Договору від 25.03.2005 року №27-НТЦ-2005.

Відповідно до ч.2 ст.220 ГК України, ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Отже відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст.1212 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що якщо виконання втратило інтерес для кредитора і він відмовляється від його прийняття та жадає повернення виконаного ним зобов'язання, у даному випадку сплачених грошових коштів, то кредитор повинен на самперед відмовитися від прийняття простроченого виконання шляхом направлення повідомлення боржнику, яке б означало, що зобов'язання припиняється.

Листом №14/01-86 від 14.08.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату за УКЛ-7 № 6 у розмірі 5 353 920,00 грн. Доказом отримання вказаного листа є відповідь відповідача, в якій він заперечує проти повернення попередньої оплати, посилаючись, зокрема, на те, що розгляд питання щодо повернення грошових коштів можливий лише після розірвання договору з ініціативи позивача.

Із змісту наявної зазначеної вимоги позивача про повернення грошових коштів, не вбачається, що позивач відмовився від прийняття виконання. В ній лише зазначено, що у позивача не залишилося інтересу до поставки агрегату УКЛ-7 № 6 і внаслідок того, що дія Договору закінчилася 30.12.2007 року, позивач вважає, що у відповідача немає правових підстав для утримання грошових коштів.

Про те, що вказаною вимогою позивач не відмовився від виконання відповідачем зобов'язання, свідчить відповідь останнього на цю вимогу, де зазначено, що повернення спірних коштів можливе тільки після розірвання договору з ініціативи позивача.

Крім того, наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 9169 від 01.10.2008 року, № 5926 від 04.07.2008 року, № 9035 від 26.09.2008 року, № 5642 від 27.06.2008 року, які свідчать про сплату позивачем відповідачу у 2008 році грошових коштів на виконання Договору, підтверджують, що не зважаючи на закінчення строку дії Договору, сторони продовжували виконання визначених ним зобов'язань.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позивачем не доведено факт припинення зобов’язань за укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Стірол" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"Договором №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року, а тому підстави для стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів, відповідно до ст. 1212 ЦК України, та 3768107,10 грн. інфляційних втрат і 1890610,60 грн. 3% річних, в якості штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання зобов’язання, відсутні.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стірол" про стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів, 3768107,10 грн. інфляційних втрат, 1890610,60 грн. 3% річних за Договором № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року, задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 07.04.2011