Рішення № 14763479, 04.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.11 р. Справа № 40/22

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська іноваційно – фінансова компанія” , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „АВІСТАПРОМТОРГ”, м. Донецьк

про стягнення 4 860 547 грн. 93 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Мишастом А.О. – юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство „Українська іноваційно – фінансова компанія” звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „АВІСТАПРОМТОРГ” про стягнення:

· основного боргу в сумі 4 000 000 грн.;

· інфляційних в сумі 228 000 грн.;

· пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 538 849 грн. 30 коп.;

· трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 93 698 грн. 63 коп. згідно договору позики №384/0/13-07 від 03.10.07р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник відповідача не з’явився у судове засідання, і це не перешкоджає розгляду спору по суті. Тому справа розглядається згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Безпосередньо у судовому засідання від позивача згідно вимог статей 22, 78 ГПК України надійшла заява про уточнення його позовних вимог, у тому числі про відмову від позову у частинах стягнення з відповідача :

· пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 538 849 грн. 30 коп.;

· трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 93 698 грн. 63 коп.

Позивачу були роз’яснені наслідки його процесуальних дій, у т.ч. те, що державне мито та збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в цій частини позову поверненню не підлягають та відносяться на нього.

У випадках відмови позивача від позову господарський суд зобов’язаний перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Оскільки відмова від позову не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, вона прийнята судом. Тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача пені в сумі 538 849 грн. 30 коп. та трьох процентів річних в сумі 93 698 грн. 63 коп., підлягає припиненню на підставі пункту 4 ст. 80 ГПК України, позивач відмовився від позову в цих частинах і відмову прийнято судом.

З метою усунення перешкод щодо виконання рішення суду, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах ціни позову в сумі 4 860 547 грн. 93 коп.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості також з урахуванням наступного:

· розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

· забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, і існує загроза його невиконання у майбутньому. Під час пред’явлення вимог щодо забезпечення позову у частині накладення арешту на майно боржника, заявник повинен чітко охарактеризувати ознаки майна, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних, надати відомості про наявність розрахункових рахунків відповідача відкритих в установах банків. Відсутність інформації про наявність рахунків відповідача відкритих в установах банків, витребування таких даних судом, може бути підставою для затягування судового процесу та порушення прав та законних інтересів позивача.

Позов мотивовано тим, що 03.10.07р. між відкритим акціонерним товариством „Українська іноваційно - фінансова компанія, далі Позикодавець, та товариством з обмеженою відповідальності „АВІСТАПРОМТОРГ” , далі Позичальник, було укладено договір позики №384/0/13-07 від 03.10.07р.), далі - Договір позики.

На виконання вимог підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 2.2 Позикодавець згідно платіжного доручення №2346 від 03.10.07р., перерахував на адресу Позичальника грошові кошти в сумі 4 000 000 грн., які є безвідсотковою фінансовою допомогою, а останній згідно пункту 2.2 Кредитного договору до 25.12.07р. зобов’язався повернути їх на адресу Позикодавця. З метою своєчасного виконання Позичальником зобов’язань за Договором позики сторонам відповідно до додаткових угод, які є невід’ємними частинами Договору позики, було продовжено строк його дії до 31.03.10р.

Станом на 10.01.11р. Позичальник грошові кошти на адресу Позикодавця не повернув, у зв’язку з чим за ним рахується борг в сумі 4 000 000 грн., який позивач намагається стягнути.

Позичальник своєчасно не повернув суму позики, а тому Позикодавець з посиланням на частину другу статті 625 ЦК України та частину першу статті 1050 ЦК України намагається стягнути з останнього додатково інфляційні в сумі 228 000 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року.

Дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, виходячи із наступного, зокрема:

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даного виду договору, зокрема: щодо його предмету, ціни та строку його дії, порядку повернення позики, встановлені забезпечувальні заходи щодо своєчасного повернення грошових коштів, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст.ст. 627, 638, 1046, 1047, 1050 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

До відносин за Договором позики застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, а саме: вимоги статей 1046, 1047,1050 ЦК України. Згідно вказаних норм права за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, повинен відповідати письмової формі, та містити можливі наслідки порушення договору позичальником.

Підприємство позивача підпадає під ознаки фінансова установа, якому згідно вимог Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.01р. за № 2664 – III та Положенню про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №21 від 22.01.04р., із змінами та доповненнями надається право фінансування суб’єктів господарювання.

Свої обов’язки щодо своєчасного повернення кредиту відповідач не виконав, а тому позивач обґрунтовано наполягає на виконанні відповідачем основного зобов’язання та застосовує правові наслідки такого порушення, як це зазначено у статті 611 ЦК України. Наявність остаточної позичкової заборгованості в сумі 4 000 000 грн. на користь позивача підтверджено розрахунковими документами у справі.

Відповідно до вимог статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України зобов’язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача.

В розумінні вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доведено факт неповернення відповідачем позики. Відповідач не надав доказів своєчасного повернення позики та відсутність вини у таких діях ( стаття 614 ЦК України).

Позов у частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором позики в сумі 4 000 000 грн., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені у частині першої статті 1050 ЦК України. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Вказані вимоги кореспондуються з приписами стаття 625 ЦК України, яка встановлює, що якщо Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір не передбачений у Договорі позики

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки та збитків.

Оскільки не погашено основне зобов’язання, і мало місце прострочення грошового зобов’язання позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних 228 000 грн. за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню удового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог згідності. 44 та частини п’ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.04.11р. згідно вимог частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 610, 611, 614, 625, 627, 638, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 174, 180, 181, 193, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 25, 33, 34, 35, ч. 3 ст. 43, 44, 47, 49, ч. 3 ст. 69, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська іноваційно – фінансова компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю „АВІСТАПРОМТОРГ” щодо стягнення з останнього пені в сумі 538 849 грн. 30 коп. - припинити.

2. Провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська іноваційно – фінансова компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю „АВІСТАПРОМТОРГ” щодо стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 93 698 грн. 63 коп. - припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АВІСТАПРОМТОРГ”, 83056, м. Донецьк, вул. Павла Поповича, 87, п/р 2600310473 у ТОВ „Унікомбанк”, МФО 335902, ід. код. 34746873, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Українська іноваційно – фінансова компанія” , 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, п/р 26007001010003 у ПАТ „ Перший Інвестиційний Банк”, МФО 300506, ід. код 25198262, основний борг за позикою основного боргу в сумі 4 000 000 грн., інфляційні в сумі 228 000 грн., витрати по державному миту в сумі 22 181 грн. 44 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 295 грн. 28 коп., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст рішення складено –07.04.11р.