Ухвала суду № 14762267, 03.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-23334/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Бившевої Л.І.

                                                                      Костенка М.І.

                                                                      Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представника:

відповідача – Шкоропада О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2007

у справі №1/227/07

за позовом          Акціонерного товариства закритого типу Миколаївське обласне підприємство «Втормет»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу Миколаївське обласне підприємство «Втормет» (далі по тексту –позивач, АТЗТ МОП «Втормет») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2006 № 00002236/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2007, адміністративний позов задоволено; визнане протиправним та скасоване спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на безпідставність його прийняття.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Євро-ДГ», ПП «Лексіор», ТОВ «Агрометтрейд»за період з 01.05.2006 по 31.07.2006, відповідачем складено акт від 15.12.2006 №114/36-000/00193128, в якому зазначено, що в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, пп. 7.5.1, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за травень-липень 2006 року на загальну суму 3022176,57 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 15.12.2006 податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002236/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3022176,57 грн.; визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1148125,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 574062,99 грн.

Судами встановлено, що позивач на підставі укладених договорів з ПП «Євро-ДГ», ПП «Лексіор», ТОВ «Агрометтрейд»придбав у травні-липні 2006 року металобрухт та відходи чорних металів, оплатив його вартість, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3022176,57 грн., що підтверджено дослідженими судами угодами з вказаними контрагентами, актами прийому-здачі, накладними, податковими накладними, книгою обліку придбання.

На момент укладення угод та виконання господарських зобов’язань вказані контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби і мали свідоцтва платників податку на додану вартість на момент здійснення з позивачем господарських операцій і виписки податкових накладних.

Податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів, заповнені у відповідності з приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов’язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаних судових рішень не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2007 по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)М.І. Костенко (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко