Постанова № 14761401, 14.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/669/2011

14 березня 2011 року 13год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: Матвійчук Н.М., Суржко Т.В.;

відповідача: Мартинович Н.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Лоція-91"

доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі

проскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Лоція-91” звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року та рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 2292/26-16/494 від 07 лютого 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП “Лоція-91” понесено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, спрямованих на будівництво (реконструкцію) виробничих приміщень. На думку позивача, ПП “Лоція-91”в повному обсязі надала документи, що підтверджують придбання та оплату обладнання, ТМЦ та послуг для реконструкції власних основних фондів. Податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень, щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкового кредиту, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Зазначає, що у відповідності із Законом України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлений до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в залежність від обов'язкового введення в експлуатацію основних фондів, та не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо надання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач посилається на норми Податкового кодексу України, зокрема на п. 198.3 ст. 198, п.200.5 ст. 200, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування.

Представники позивача у судовому засіданні, позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, просили суд позов задоволити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у Рівненському районі проти задоволення позову заперечила. Пояснивла що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивач всупереч абз. “а”пп..7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”задекларував в декларації за червень 2010 року обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців в сумі 314 грн., що є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ вересень 2010 року, яка становить 2967,00 грн.

Крім того, представник відповідача посилається на розяснення ДПА України від 27.01.2010 року № 1366/7/07-1417, де зазначено, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”. А відтак, представник ДПІ у Рівненському районі вважає податкові повідомлення-рішення № 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року та рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 2292/26-16/494 від 07 лютого 2011 року правомірними та прийнятим відповідно до вимог законодавства. Просила у задоволенні позову позивача відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 4 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої Приватним підприємством “Лоція-91”, за вересень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 6631/165/16/13983719 від 4 листопада 2010 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих документів ПП “Лоція-91” було здійснено купівлю пожежного обладнання, бетону, отримані послуги по виконанню мотажних робіт, електроенергії та теплокомунікацій

Таким чином, як пояснила представник відповідача в судовому засіданні, зважаючи на те, що надходження основних фондів позивача облікуються на балансі підприємства, як не заваршене будівництво, обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців позивача є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2010 року, а тому відповідно до абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”ПП “Лоція-91”не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

8 листопада 2010 року відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та згідно з підпунктом “б”підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Державна податкова інспекція у Рівненському районі прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001891650/0, яким у звязку з встановленим порушенням абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП “Лоція-91”в розмірі 2967, 00 грн.

2 грудня 2010 року відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та згідно з підпунктом “б”підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Державна податкова інспекція у Рівненському районі прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001891650/0, яким у звязку з встановленим порушенням абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП “Лоція-91”в розмірі 2967, 00 грн.

Як встановлено судом, винесені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, однак ДПА в Рівненській області своїм рішенням №2292/26-16/494 від 7 лютого 2011 року податкові повідомлення-рішення № 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року та рішення ДПІ у Рівненському районі про результати розгляду первинної скарги №21334/15-167 від 2 грудня 2010 року, повторної скарги №10/12/10 від 10 грудня 2010 року залишила без задоволення.

Однак, прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать нормам законодавства, чинним на момент його прийняття, та фактичним обставинам справи.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначив представник ДПІ у Рівненському районі в судовому засіданні, саме відповідно до абзацу третього підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7Закону № 168/97-ВР у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку зсилається орган державної податкової служби, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова, передбачена вказаною нормою, не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону терміни “основні фонди”та “нематеріальні активи” розуміються у значенні, визначеномуЗаконом України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(із змінами та доповненнями), а саме, відповідно допідпункту 8.2.1 пункту п. 8.2 статті 8 зазначеного Закону під терміном “основні фонди”слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як встановлено судом, 19.10.2010 року позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року разом заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2967,00 грн.

Відємне значення за жовтень 2010 року виникло внаслідок перенесення залишку відємного значення попереднього звітного періоду (за вересень 2010 року), що не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування та виникли в грудні 2008 року в сумі 192 грн. та в жовтні 2010 року в сумі 69677 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП “Лоція-91” здійснено придбання будівельних матеріалів на виконання робіт за договорами ген підряду та субпідряду, а також придбаних послуг: електроенергія, телеком, виконані будівельно-монтажні роботи.

Крім того, позивач згідно проектної документації здійснює спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають у власності позивача (дозвіл на виконання будівельних робіт № 619 від 25.12.2005 року та №499 від 30.07.2008 року). Відповідно до укладених договорів генеральним підрядником по виконанню реконструкції господарських та адміністративних будівель з добудовою нових цехів для виробництва вязаних виробів (спец рукавиць) з покриттям їх латексом виступає ВАТ “Рембуд".

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, вантажно-митними деклараціями, виписками банку, квитанціями . Даний факт не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Тобто, протягом спірного періоду ПП “Лоція-91”здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування відємного значення податку на додану вартість. А тому, позивач на підставі абзацу третього підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 2967, 00 грн.

Крім того, податкові повідомлення-рішення № 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року прийняті Державною податковою інспекцією у Рівненському районі на підставі підпункту “в”підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Однак, жодних порушень Закону, судом не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення. Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, не обґрунтоване нормами законодавства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, про що свідчать наявні в матеріалах справи журнали проводок ПП “Лоція-91”по вказаному рахунку бухгалтерського обліку (а.с.128-137). В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року та рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 2292/26-16/494 від 07 лютого 2011 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Обґрунтування позивачем адміністративного позову нормами Податкового кодексу України, зокрема п. 198.3 ст. 198, п. 200.5 ст. 200, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України, прийнятий 2 грудня 2010 року за № 2755-VІ, набрав чинності 1 січня 2011 року, а право на бюджетне відшкодування в сумі 2967,00 грн. у позивача виникло до моменту набрання Податковим кодексом України чинності.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ержавної податкової інспекції у Рівненському районі № 0001891650/0 від 08 листопада 2010 року, № 0001891650/1 від 02 грудня 2010 року та рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 2292/26-16/494 від 07 лютого 2011 року.

Присудити на користь позивача-Приватне підприємство "Лоція-91" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.