Постанова № 14761108, 01.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1590/10/0670

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ТОВ "Лабрадорит" звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02 березня 2010 року про визначення товариству сум податкових зобов'язань: № 0000362340/3 - по податку на додану вартість в розмірі 3461, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 2307, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1154, 00 грн.), № 0000372340/3 - по податку на прибуток підприємства в розмірі 36698, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 24465, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12233, 00 грн.) та № 0000382340/3 - по платі за спеціальне використання надр до Державного бюджету в розмірі 31169, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 23976, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7193, 00 грн.). В обґрунтування позову позивач посилається на те, що не допускав порушення вимог пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вважає, що відповідач безпідставно застосував в якості звичайної ціни - митну вартість товару, яка експортувалась. Зазначає, що відповідач не має права визначати рівень звичайної ціни, а використання в якості звичайної ціни митної вартості експортованого товару є неправомірним, оскільки така вартість використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів. Не погоджуючись з донарахуванням товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів, а навпаки податковий кредит у платника податку формується на підставі наявних податкових накладних за датою, на яку припадає їх отримання платником податком. Вважає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит, а неподання ним заяви зі скаргою на постачальника, який несвоєчасно надав податкову накладну у відповідному звітному періоді, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту. Щодо заниження плати за користування надрами вказує, що в акті перевірки не викладено зміст порушення, що призвело до заниження плати за користування надрами, тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Пояснили, що митна вартість товарів включає в себе крім самої вартості товару ще й фактичні витрати підприємства по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню та інші платежі до пункту перетинання митного кордону. Вказані витрати повинні включатися до ціни товару і відшкодовуватися покупцем. Звичайною ціною з метою оподаткування буде митна вартість товару і оподаткування такої операції здійснюватиметься виходячи з рівня звичайної ціни договірної (контрактної) вартості, але не менше, в даному випадку, митної вартості. Щодо податку на додану вартість пояснили, що при заповненні податкової декларації товариством до складу податкового кредиту вересня 2008 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів, що призвело до порушення Закону України "Про податок на додану вартість". Також зазначили, що в порушення вимог абзацу 3 пункту 6.3 Інструкції про порядок обчислення та справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" занижено плату за користування надрами за 2008 рік на 23976, 00 грн. На підставі вказаних порушень, було винесено податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Вважають податкові повідомлення-рішення правомірними, та таким, що не підлягають скасуванню. Крім того зазначали, що постановою Коростишівського районного суду від 14 жовтня 2009 року ОСОБА_1, яка є директором ТОВ "Лабрадорит", визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУАП, що призвело до заниження податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства. Вважають, що обставини, встановлені вказаною постановою суду, додатковому доказуванню при вирішенні даної справи не підлягають, а тому відповідно до ст. 72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року виявлені порушення товариством:

- вимог пункту 1.5 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: завищення податкового кредиту на 2307, 13 грн. за вересень 2008 року внаслідок віднесення до нього податку на додану вартість відповідно до податкових накладних не звітного періоду (№ КН-000730 від 30 липня 2008 року - за отримані від ТОВ "Карбон" матеріали НРС із сумою ПДВ 900, 00 грн., № 114 від 28 серпня 2008 року по придбанню у ТОВ "Карара" підвіконників із мрамору із сумою ПДВ 1407, 13 грн.);

- вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, а саме: заниження позивачем у І-ІІ кварталах 2008 року податку на прибуток на 24465, 00 грн. внаслідок невключення до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої неплатникам податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю), що діяли на дату такого продажу;

- пункту 6.3 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України,Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року N 207/472/51/157 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: за IV квартал 2008 року занижено розмір збору за користування надрами на 23976, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 265/01-13/23/32356128 від 27 серпня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000362340/0, № 0000372340/0 та № 0000382340/0.

Не погоджуючись з цими повідомленнями-рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" розпочало процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої 02 березня 2010 року Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняті остаточні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкових зобов'язань: № 0000362340/3 - по податку на додану вартість в розмірі 3461, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 2307, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1154, 00 грн.), № 0000372340/3 - по податку на прибуток підприємства в розмірі 36698, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 24465, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12233, 00 грн.) та № 0000382340/3 - по платі за спеціальне використання надр до Державного бюджету в розмірі 31169, 00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 23976, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7193, 00 грн.).

Щодо визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 02 березня 2010 року № 0000362340/3 позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3461, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 2307, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1154, 00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та формування податкового кредиту визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону не містить ніяких вказівок та обмежень по строкам отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, підпунктами 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до складу податкового кредиту за вересень 2008 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів, а саме: № КН-000730 від 30 липня 2008 року - за отримані від ТОВ "Карбон" матеріали НРС із сумою ПДВ 900, 00 грн., № 114 від 28 серпня 2008 року по придбанню у ТОВ "Карара" підвіконників із мрамору із сумою ПДВ 1407, 13 грн., які фактично отриманні товариством у вересні 2008 року. Даний факт підтверджується реєстром отриманих податкових накладних, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з листом ДПА України від 11 серпня 2004 року № 15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Даною нормою Закону надано право подавати таку скаргу, а не встановлено обов'язок для покупця на її подання.

Суд зазначає, що податкові накладні постачальниками товарів були надані у вересні 2008 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2008 року податкові накладні попередніх звітних періодів, і, відповідно, податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02 березня 2010 року № 0000362340/3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 02 березня 2010 року № 0000372340/3 товариству суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в розмірі 36698, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 24465, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12233, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приписами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону, який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як видно із змісту вказаних норм, визначення розміру звичайних цін шляхом визначення їх на рівні загальної митної вартості, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 цього Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У ході розгляду справи представниками відповідача не надано доказів на підтвердження направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" запиту щодо обґрунтування рівня договірних цін на відвантажену на експорт продукцію та вчинення інших дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін.

Таким чином, коли Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція не здійснила всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання позивачем договірної ціни, не довела дану обставину, тому не мала права нараховувати податкове зобов'язання в інший спосіб, не передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене, суд вважає, що Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією позивачу неправомірно донараховано податок на прибуток та, відповідно, неправомірно застосовані фінансові санкції.

Суд також вважає безпідставними доводи представників відповідачів про те, що постанова Коростишівського районного суду від 14 жовтня 2009 року про визнання ОСОБА_1, яка є директором ТОВ "Лабрадорит", винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУАП, є обов'язковою при вирішенні даної справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною у даній справі, тому вказана постанова суду не має преюдиційне значення для цієї адміністративної справи відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України і не є обов'язковою для адміністративного суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000382340/3 від 02 березня 2010 року про визначення позивачу плати за спеціальне використання надр до Державного бюджету в розмірі 31169, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 23976, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7193, 00 грн., суд зазначає наступне.

Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 (далі – Порядок), і встановлює єдині правила справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення на території України у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до пункту 2 Порядку, платежі справляються із суб’єктів господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з подальшою дослідно-промисловою розробкою (далі – платник).

Згідно з пунктами 15, 17 Порядку, платник до закінчення визначеного Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за встановленою ДПА формою податкові розрахунки з платежів та протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання цих розрахунків виконує зобов’язання щодо внесення платежів у визначених в них сумах органу державної податкової служби:

- за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини;

- за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Платник несе відповідальність за правильність обчислення суми платежів, повноту і своєчасність їх внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно із законодавством (пункт 18 Порядку).

Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння платежів до бюджету здійснюють органи державної податкової служби (пункт 19 Порядку).

Порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин визначений в Інструкції, затвердженій Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України,Державної податкової адміністрації України,Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року N 207/472/51/157 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція).

Інструкція обов’язкова до виконання усіма суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності (включаючи підприємства з іноземними інвестиціями), які здійснюють видобуток корисних копалин на території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (пункт 1.2 Інструкції).

Інструкція встановлює єдиний порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, складання розрахунків плати та їх подання до органів державної податкової служби (пункт 1.3 Інструкції).

Відповідно до абзацу 1 пункту 6.1 Інструкції, базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.

Згідно з абзацом 3 пункту 6.3 Інструкції, розрахунок плати за користування надрами для видобування урану, сировини ювелірної (дорогоцінне каміння), крім бурштину, ювелірно-виробної (напівдорогоцінне каміння), виробної (виробне каміння) та облицьовувальних матеріалів платники складають за формою, що наведена в додатку 6. Методичні рекомендації із складання цього розрахунку наведено в додатку 7.

Позивачем, у порушення вимог абзацу 3 пункту 6.3 Інструкції, у рядку 01 розрахунку плати за користування надрами для видобування урану, сировини ювелірної (дорогоцінне каміння), ювелірно-виробної (напівдорогоцінне каміння), виробної (виробне каміння) та облицювальних матеріалів за 2008 рік "Дохід, отриманий (нарахований) від реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її первинної переробки за період з початку року" зазначено 6902415, 00 грн., тоді як, згідно з даними журналів-ордерів, Головної книги, оборотно-сальдових відомостей 361, 1 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", первинними бухгалтерськими документами, накладними на відпуск, вантажно-митними деклараціями, бухгалтерських проведень сума доходів від реалізації готової продукції за 2008 рік становить 7828823, 00 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" занижено плату за користування надрами за 2008 рік на 23976, 00 грн.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У розумінні пункту 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація, розрахунок (податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, відповідачем у податковому повідомленні-рішенні № 0000382340/3 від 02 березня 2010 року правомірно визначено товариству податкове зобов'язання по платі за спеціальне використання надр до Державного бюджету усього 31169, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 23976, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7193, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише у частині скасування податкових повідомлень-рішень Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02 березня 2010 року № 0000362340/3 та № 0000372340/3, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02 березня 2010 року № 0000362340/3 та № 0000372340/3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 09 березня 2011 р.