Постанова № 14758841, 01.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 року

Справа № 5002-11/2812-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

- представник позивача –не з’явився,

- представник відповідача –не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1", Симферопольський район, смт. Молодіжне, на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 15 лютого 2011 року у справі №5002-11/2812-2010

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5,м.Сімферополь,95053)

до комунального підприємства "Молодіжне-1", Симферопольський район, смт. Молодіжне, (вул. Шкільна, 3,смт. Молодіжне, Сімферопольський р-н,97501)

про стягнення 179150,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2010 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, комунального підприємства "Молодіжне-1”, з вимогами про стягнення заборгованості за угодою від 10.11.2008 р. у розмірі 53100,00 гривен, заборгованості за спожиті послуги з водовідведення та водопостачання за Договором № 5136 від 01.11.2008 р. в сумі 126050,59 грн., в тому числі: сума основного боргу 115292,28 грн., три відсотка річних 864,39 грн., інфляційні втрати 4178,27 грн. та пеня 5715,65 грн.; відшкодування судових витрат по сплаті державного мита у розмірі 1791,51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що зазначені суми заборгованості у відповідача утворились через невиконання ним належним чином умов зобов’язань за договором про водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації № 5136 від 01.11.2008 року у період з 15.07.2009 р. по 11.03.2010 р. та за угодою від 10.11.2008 року у період з 01.05.2009 р. по 28.02.2010 р., з приводу чого Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" було змушено звернутися до суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, позивачем була надана заява про зменшення позовних вимог від 15.02.2011 року у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості (а.с.120-121 том 1), у відповідності до якої позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водовідведення та водопостачання у сумі 53538,21 грн. у зв’язку з чим позовні вимоги стали зводитися до стягнення з відповідача заборгованості за угодою від 10.11.2008 р. в сумі 53100 грн., заборгованості за споживі послуги з водовідведення за договором № 5136 від 01.11.2008 р. в сумі 72512,38 грн., в тому числі суми основного боргу 61754,07 грн., три відсотки річних 864,39 грн., інфляційні втрати 4178,27 грн. та пеня 5715,65 грн., та відшкодувати судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1791,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року (суддя Потопальський С.С.) у справі № 5002-11/2812-2010 позов Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” задоволено частково: з комунального підприємства „Молодіжне-1 стягнуто 53 100,00 грн. заборгованості за угодою від 10.11.2008 року, 61 754,07 грн. основного боргу по договору № 5136 від 01.11.2008 року, три відсотки річних в сумі 864,39 грн., інфляцію в сумі 4178,27 грн. та пеню в сумі 5715,65 грн., 1841,51 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження по справі в частині стягнення 53538,21 грн. припинено.

Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з невиконання належним чином умов договору про водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації № 5136 від 01.11.2008 року та угоди від 10.11.2008 року стосовно несення солідарної відповідальності відповідача з комунальним підприємством „Молодіжне” перед „Водоканалом” по оплаті заборгованості за послуги з водовідведення та водопостачання, що дає підстави для стягнення заборгованості з врахуванням 3% річних та втрат від інфляцій та пені. Часткове задоволення позову пов’язане з припиненням провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 5136 від 01.11.2008 р. у розмірі 53538,21 грн. на підставі заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 15.02.2011 року.

Не погодившись із постановленим судовим актом, комунальне підприємство "Молодіжне-1” звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2011 року по справі № 5002-11/2812-2010 скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову частково у розмірі 61 754,07 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт вважає, що судом при постановлені рішення не були у повному обсязі встановлені всі обставини справи, що привело до неправильного вирішення спору, зокрема, невірно була нарахована сума пені, оскільки вона нараховувалася за спливом трьох календарних днів з моменту виникнення заборгованості, тоді як згідно умов пунктів 4.2.1 та 11.1.1 договору № 5136 від 01.11.2008 року пеня повинна нараховуватися за спливом трьох банківських днів з моменту виникнення заборгованості, що призвело до збільшення загальної суми пені, стягнутої з відповідача. Крім того, відповідач вважав необґрунтовано стягнутою з нього судом першої інстанції на користь позивача суми державного мита у розмірі 1841,51 грн., тоді як, виходячи з суми заявленого позову до сплати позивачем підлягала сума у розмірі 1791,50 грн. З сумою заборгованості в розмірі 61 754,07 грн. за договором № 5136 відповідач погодився.

Від відповідача 29 березня 2011 року до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги, згідно яких відповідач не погоджувався зі стягненням з нього судовим рішенням, постановленим судом першої інстанції по справі, заборгованості за угодою від 10.11.2008 року у розмірі 53100,00 грн. через визнання цією угоди недійсною рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-16/2930-2010 від 19 серпня 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2011 року.

29 березня 2011 року у судовому засіданні була оголошена перерва у розгляді справи до 31 березня 2011 року.

У судове засідання 31 березня 2011 року представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

У судовому засіданні 29 березня 2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та доповнення до неї з підстав, викладених в них. Одночасно, представник вказував на незгоду з рішенням суду й в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з простроченням оплати послуг позивача за договором без приведення підстав такої незгоди.

Представник позивача у судовому засіданні 29 березня 2011 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що нарахування пені дійсно починалось через 3 календарні дні, але зауважував на те, що ці дні одночасно не були банківськими відповідачем не надано.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а представники сторін надали свої пояснення в судовому засіданні 29 березня 2011 року, та їх явка в наступне засідання не визнавалась обов’язковою апеляційним судом, судова колегія визнала за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01 листопада 2008 року було укладено договір № 5136 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації (далі - Договір), на підставі якого відповідач споживав послуги з водовідведення, що надавалися позивачем (а.с.10-16 том 1) та підписаний протокол розбіжностей до нього від 01.11.2008 р. (а.с.17 том 1).

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору оплата за договором проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу в розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць. Кінцевий розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводиться протягом трьох банківських днів з часу отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги.

Позивачем відповідачу були виставлені наступні рахунки за Договором за спожиті послуги по водовідведенню та водопостачанню на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами за договором (а.с.18-25 том 1):

- рахунок № 5136 від 12 серпня 2009 року на суму 22704,14 грн.;

- рахунок № 5136 від 11 вересня 2009 року на суму 21277,26 грн.;

- рахунок № 5136 від 13 жовтня 2009 року на суму 28945,54 грн.;

- рахунок № 5136 від 12 листопада 2009 року на суму 25291,32 грн.;

- рахунок № 5136 від 11 грудня 2009 року на суму 21097,20 грн.;

- рахунок № 5136 від 12 січня 2010 року на суму 21943,69 грн.;

- рахунок № 5136 від 12 лютого 2010 року на суму 22072,30 грн.;

- рахунок № 5136 від 11 березня 2010 року на суму 19766,27 грн. (а.с. 18-25 том 1).

Загальна сума виставлених рахунків складає 183097,72 грн., на рахунках мається підпис представника відповідача, що свідчить про згоду споживача з об’ємом та вартістю, спожитих ним послуг з водовідведення.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 15.07.2009 р. по 11.03.2010 р. у відповідача утворилася заборгованість за договором № 5136 від 01 листопада 2008 року наростаючим підсумком станом на 29.04.2010 р. в сумі 115292,28 грн. (а.с.26-27 том 1), у зв’язку з погашенням частки заборгованості в сумі 53538,21 грн.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідачем частково була сплачена сума заборгованості за договором № 5136 від 01 листопада 2008 року за період з 15.07.2009 р. по 11.03.2010 р. у розмірі 53538,21 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 124-128 том 1) у зв’язку з чим позовні вимоги за договором № 5136 від 01.11.2008 р. були зменшені на зазначену суму та склали 72512,38 грн., з яких 61754,07 грн. сума основного боргу, 864,39 грн. - три відсотки річних, 4178,27 грн. - інфляційні втрати та пеня - 5715,65 грн.

Крім того, 10 листопада 2008 року між сторонами по справі була укладена Угода, відповідно до п.1 якої, згідно з договором про солідарний обов’язок від 31.10.2008 року „Молодіжне-1” (відповідач) прийняло на себе солідарний обов’язок спільно з КП „Молодіжне” перед „Водоканалом” (позивач) по сплаті заборгованості в сумі 892 139,81 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, спожиті в період з 15.05.2007 р. по 31.10.2008 р., відповідно до договорів на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 705 від 04.05.2004 р. та № 705 від 01.11.2007 р., укладених між КП „Молодіжне” та „Водоканалом” (а.с.17 том 1).

Згідно п.2 вказаної Угоди, „Молодіжне-1” (відповідач) зобов’язаний провести сплату заборгованості, вказаної в п.1 цієї Угоди, шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу” (позивач) у наступному порядку:

- з листопада 2008 р. по вересень 2022 року включно щомісячно по 5310 грн.;

- у жовтні 2002 року 5369,81 грн.

Через невиконання умов Угоди від 10.11.2008 р. у період з травня 2009 р. по лютий 2010 року позивачем була нарахована відповідачеві заборгованість на суму 53100 грн., про стягнення якої також було заявлено у позові.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції зміні у зв’язку з наступним.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за Договором № 5136 від 01 листопада 2008 року за період з 15.07.2009 р. по 11.03.2010 р. станом на 01.02.2011 р. складає 61754,07 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.122-123 том 1). Доказів оплати цієї заборгованості відповідач не надав, з зазначеним розрахунком погодився, заборгованість на визначену суму за послуги з водопостачання визнав, про що зазначив в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до розрахунку позивача три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем за Договором про водопостачання № 5136 від 01.11.2008 р. складають суму у розмірі 864,39 грн., інфляційні втрати - суму у розмірі 4178,27 грн. (а.с.28-29 том 1). Судовою колегію перевірена правильність цих розрахунків, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з комунального підприємства „Молодіжне-1” на користь Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” суми заборгованості за Договором у розмірі 61754,07 грн., 864,39 грн. - суми трьох відсотків річних, 4178,27 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Також підлягає залишенню без змін рішення в частині припинення провадження у справі за пунктом 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором у розмірі 53538,21 грн., внаслідок добровільного погашення цієї заборгованості відповідачем в період розгляду справи.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 11.1.1 договору за спливом строку на оплату послуг з водопостачання, встановленого у розділі 4 договору, Абонент сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору оплата за договором проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканалу в розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць. Кінцевий розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводиться протягом трьох банківських днів з часу отримання Абонентом виставленого Водоканалом рахунку за спожиті послуги.

При розрахунку суми пені позивач застосовував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що відповідає положенням спеціального Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року.

Відносно доводів апеляційної скарги стосовно розрахунку пені в порушення пунктів 4.2.1 та 11.1.1 Договору, оскільки позивачем при визначенні періоду початку перебігу заборгованості рахувалися не банківські, а календарні дні, у зв’язку з чим загальна сума пені є завищеною, судова колегія вбачає наступне.

У Постанові Національної комісії регулювання електроенергетики "Про схвалення примірного договору між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом" від 18.06.2004 N 631 та Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" від 03.12.2003 N 514 дано визначення поняття „банківський день”, як робочий день, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.

Отже, при визначенні початку нарахування пені судова колегія рахує три робочих дні з моменту виставлення розрахунку позивачем.

Перевіривши розрахунки пені, надані сторонами по справі, звірівши їх з банківськими днями за період виникнення заборгованості у відповідача за договором № 5136 від 01.11.2008 р., судова колегія приходить до висновку, що із розрахунку трьох банківських днів датами сплати слід вважати наступні:

- за рахунком № 5136 від 13 жовтня 2009 року на суму 28945,54 грн. –17 жовтня 2009 року;

- за рахунком № 5136 від 12 листопада 2009 року на суму 25291,32 грн. –18 листопада 2009 року;

- за рахунком № 5136 від 11 грудня 2009 року на суму 21097,20 грн. –17 грудня 2009 року;

- за рахунком № 5136 від 12 січня 2010 року на суму 21943,69 грн. –16 січня 2010 року;

- за рахунком № 5136 від 12 лютого 2010 року на суму 22072,30 грн. –18 лютого 2010 року;

- рахунок № 5136 від 11 березня 2010 року на суму 19766,27 грн. –17 березня 2010 року.

Виходячи з наведеного, загальна сума пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором № 5136 від 01.11.2008 р. за розрахунком судової колегії складає суму у розмірі 5612,82 грн.

При розрахунку пені застосовувалася подвійна облікова ставка НБУ, яка на період виникнення заборгованості складала 10,25%, у зв’язку з чим розмір пені по періодах становить:

- за період з 17.10.2009 р. по 29.10.2009 р. –211,3421 грн.;

- за період з 30.10.2009 р. по 31.10.2009 р. –26,8581 грн.,

- за період з 01.11.2009 р. по 17.11.2009 р. –228,29 грн.,

- за період з 18.11.2009 р. по 30.11.2009 р. –359,2389 грн.,

- за період з 01.12.2009 р. по 16.12.2009 р. –442,14 грн.,

- за період з 17.12.2009 р. по 29.12.2009 р. –513,2117 грн.,

- за період з 30.12.2009 р. по 31.12.2009 р. –75,4078 грн.,

- за період з 01.01.2010 р. по 15.01.2010 р. –565,5585 грн.,

- за період з 16.01.2010 р. по 31.01.2010 р. –800,45 грн.,

- за період з 01.02.2010 р. по 01.02.2010 р. –50,02844 грн.,

- за період з 02.02.2010 р. по 10.02.2010 р. –437,6189 грн.,

- за період з 11.02.2010 р. по 17.02.2010 р. –332,51 грн.,

- за період з 18.02.2010 р. по 23.02.2010 р. –359,3869 грн.,

- за період з 24.02.2010 р. по 28.02.2010 р. –293,8726 грн.,

- за період з 01.03.2010 р. по 01.03.2010 р. –58,77452 грн.,

- за період з 02.03.2010 р. по 11.03.2010 р. –575,831 грн.,

- за період з 12.03.2010 р. по 14.03.2010 р. –169,3794 грн.,

- за період з 15.03.2010 р. по 16.03.2010 р. –112,92 грн.

Загальний розмір пені за прострочення грошового зобов’язання відповідачем за Договором № 5136 від 01.11.2008 р. складає суму у розмірі 5612,82 грн., яка підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача, з приводу чого судова колегія приходить до висновку, що при постановлені рішення по справі судом першої інстанції не в повному обсязі були встановлені обставини по справі, що привело до стягнення суми пені з відповідача у надмірному розмірі.

При таких обставинах на підставі п.1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені з відповідача повинно бути змінено та в задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 102,83 грн. повинно бути відмовлено.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Угодою від 10 листопада 2008 р. апелянт посилався на недійсність зазначеної угоди в підтвердження чого до матеріалів апеляційної скарги відповідачем долучена постанова Вищого господарського суду України від 02 березня 2011 року по справі № 5002-16/2930-2010, яким постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2010 року скасовано, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі від 19 серпня 2010 року про визнання недійсною угоди про солідарне зобов’язання від 10.11.2008 року , укладеної між комунальним підприємством „Молодіжне-1” та Кримським республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” - залишено без змін.

Оскільки судом першої інстанції при постановлені рішення по справі з відповідача на користь позивача була стягнута сума у розмірі 53 100 грн. за угодою від 10.11.2008 року, яка на час перегляду справи судом апеляційної інстанції була визнана недійсною постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2011 року по справі № 5002-16/2930-2010, підстави для стягнення заборгованості за недійсним правочином відсутні, з приводу чого судова колегія по результатам перегляду справи відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Виходячи з зазначеного, оскільки господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі було неповно з’ясовані обставини справи, не було надано належної оцінки доказам, які містяться у справі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити таке рішення.

Згідно з пунктом 3 частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з зазначеного, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 1259,48 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 236 гривен. Керуючись статтями статями 101, 103 (пункт 4), 104 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1", Симферопольський район, смт. Молодіжне задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 15 лютого 2011 року у справі № 5002-11/2812-2010 –змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.

„1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне-1", Симферопольський район, смт. Молодіжне (97501, вул. Шкільна, 3,смт.Молодіжне, Сімферопольський р-н, п/р 26003134454001 в ВАТ „МКБ КРД”, МФО 384685, код ЄДРПОУ 34842870) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5,м. Сімферополь,95053, код ЄДРПОУ 20671506), 61754,07 грн. основного боргу по договору № 5136 від 01.11.2008 р., три відсотки річних в сумі 864,39 грн., інфляцію в сумі 4178,27 грн. та пеню в сумі 5612,82 грн., 1259,48 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) Провадження по справі в частині стягнення 53538,21 грн. припинити.

4) В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за угодою від 10.11.2008 р. у розмірі 53 100,00 грн., пені у розмірі 102,83 грн. відмовити.”

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати судові накази.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

К.В. Волков

Розсилка:

1. Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5,Сімферополь,95053)

2. Комунальному підприємству "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, 3,Молодіжне, Сімферопольський р-н,97501)