Постанова № 14758541, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року

Справа № 5002-24/5074.3-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Куропятникова Оксана Олексіївна, довіреність № 02-04/873 від 02.12.10р., Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк";

представник відповідача: Кордончик Олександр Володимирович, довіреність № б/н від 10.01.11р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Таір";

представник третьої особи: не з'явився, Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Південнобережний" МОЗ України;

представник третьої особи: Поставнічий Юрій Миколайович, довіреність № б/н від 16.11.10р., Спільне підприємство "Зелений мис";

представник третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони здоров'я України;

представник відповідача: Гончаров Юрій Олексійович, довіреність № 254 від 25.05.10р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Таір";

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 13 грудня 2010 року у справі №5002-24/5074.3-2010

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29, м. Київ,03150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір" (вул. Перемоги, 56,м. Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95004)

3-ті особи: Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Південнобережний" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Леніна, 29,Алупка,98676)

Спільне підприємство "Зелений мис" (вул. Горького, 15,Сімферополь,95000)

Міністерство охорони здоров'я України (вул.Грушевського, 7,Київ 21,01021)

про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 164760,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", яке є правозаступником Акціонерно –комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір" про розірвання договору, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та Асоціацією "Таір" про співпрацю та спільну діяльність від 23.12.1992р.; та стягнення з відповідача 164 760,00 грн. сплачених коштів за договором від 23.12.1992р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 13 грудня 2010 року (суддя Колосова Г. Г.) у справі № 5002-24/5074.3-2010 у позові Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Південнобережний" Міністерства охорони здоров’я України, Спільне підприємство "Зелений мис" та Міністерства охорони здоров’я України –відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" 23 грудня 2010 року звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про задоволеня позову.

Так, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таір" порушило істотні умови укладеного договору про співпрацю і сумісну діяльність від 23.12.1992р., а саме до теперішнього часу не передало позивачу 20 номерів у санаторії "Зелений мис", тоді як позивач виконав свої зобов’язання, щодо перерахування грошових коштів, в повному обсязі. Також, позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що невиконання відповідачем умов договору про співпрацю і сумісну діяльність, стало наслідком невиконання сторонами Установчого договору від 28.10.1991р., оскільки договір від 23.12.1992р. не містить жодних посилань на необхідність виконання умов Установчого договору, а тому його невиконання жодним чином не пов’язано з невиконанням умов договору про співпрацю і сумісну діяльність.

Таким чином, на думку позивача, господарський суд припустився порушення норм матеріального права, оскільки не зважаючи на відсутність заперечень відповідача відносно факту наявності невиконання зобов’язання щодо передачі у його власність 20 номерів у санаторії "Зелений мис" неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року у справі №5002-24/5074.3-2010 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" прийнято до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено розгляд справи колегією суддів у складі: головуючий суддя –Н. В. Воронцова, судді Проценко О. І., Маслова З. Д.

Розпорядженням в. о. секретаря судової палати від 17 березня 2011 року суддю Маслову З. Д., у зв’язку з відпусткою, замінено у складі колегії на суддю Ткаченка М. І.

У судовому засіданні17 березня 2011 року позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду у даній справі від 13 грудня 2010 року.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували за мотивами викладеними у відзиві на скаргу, зокрема посилалися на те, що оскільки умова спірного договору відносно здачі об’єкта в експлуатацію у повному обсязі не виконана, то відсутнє прострочення з боку відповідача щодо здачі позивачу 20 номерів санаторію "Зелений мис", а відтак відсутня і вина відповідача з цього приводу. Також, відповідачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи статутних документів, яке колегія суддів задовольнила.

Представник третьої особи –Спільного підприємства "Зелений мис", також посилався на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення господарського суду першої інстанції.

Представники третіх осіб - Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Південнобережний" Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства охорони здоров’я України в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, жодних клопотань чи заяв на адресу суду від останніх також не надходило.

Колегія суддів, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб, враховуючи що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом АР Крим 23 грудня 1992 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Асоціацією "Таір" був укладений договір про співробітництво та спільну діяльність ( т. 1, а. с. 8 –10 ).

Згідно Статуту зареєстрованого виконавчим комітетом Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя рішенням №225/102 від 12.11.1991 року, Асоціація "Таір" створена у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на підставі протоколу зборів засновників від 17.11.1990 року.

Відповідно до Статуту акціонерного товариства відкритого типу "Таір", затвердженого рішенням Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя №202/5 від 21.12.1993р., останнє є правонаступником майнових прав і обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю Асоціації "Таір".

Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя №5/35 від 28.01.1997р. було зареєстрований Статут акціонерного товариства закритого типу "Асоціація Таір", згідно пункту 1.3 якого встановлено, що товариство є правонаступником майнових прав та обов’язків акціонерного товариства відкритого типу "Таір".

Згідно рішення засновників акціонерного товариства закритого типу "Асоціація Таір" оформленого протоколом №18 від 20.04.1998 року, було створено товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір", статут якого було затверджено виконавчим комітетом Центральної районної ради народних депутатів м. Сімферополя за реєстраційним номером 04055647Ю00І0083 від 28.09.1998р.

Пунктом 1.3 цього статут визначено, що Товариство є правонаступником майнових прав та обов’язків акціонерного товариства закритого типу "Асоціація Таір".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" є правонаступником усіх прав та обов’язків Асоціації "Таір", з якою було укладено спірний договір.

Також, відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" державну реєстрацію якого проведено 14.06.2010 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі під номером 106810500047002827, останнє є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Згідно з розділом 1 договору про співпрацю та спільну діяльність, сторони вступають у господарські відносини на принципах взаємовигідної співпраці по будівництву та експлуатації санаторію "Зелений мис".

Розділом 2 вказаного договору сторонами передбачено, що відповідач передає у власність позивача 20 номерів (у номері 2 койко-місця) у санаторії "Зелений мис" після здачі в експлуатацію в 4 - ому кварталі 1993 року (на кожну кімнату видається сертифікат) на суму у цінах 1992 року, тоді як позивач перераховує у продовж семи днів після укладення договору 78 976, 4 тис. рублів за 20 номерів (сорок койко-місць).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2001 року пайова участь позивача у будівництві санаторію "Зелений мис" складає 164 760, 00 грн., що є еквівалентом 78 976, 4 тис. рублів. ( т. 1, а. с. 18 ).

Крім того, отримання відповідачем вказаної суми підтверджується листом відповідача № 63 від 11.06.2001 року та платіжними дорученнями №305 від 25.12.1991р. і №306 від 25.12.1991р., що також не оспорюється представником відповідача.

В зв’язку з тим, що відповідач добровільно так і не передав позивачеві на виконання умов договору від 23.12.1992 року 20 номерів у санаторії "Зелений мис", позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору про співпрацю та спільну діяльність та стягнення з відповідача на користь АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" 164 760,00 грн. коштів, сплачених на виконання умов договору від 23.12.1992 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-24/5074.3-2010 в задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд виходив із того, що санаторій "Зелений мис", в якому за умовами договору про співпрацю та спільну діяльність відповідач повинен був передати у власність позивачу 20 номерів, ще не побудований та у повному обсязі в експлуатацію не зданий, тому мета договору від 23.12.1992р. ще не досягнута, що в свою чергу унеможливлює виконання вищевказаної умови договору відповідачем, а відтак відсутнє порушення умов договору з боку відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 721-р від 01.11.1978 року Головленінградбуду дозволено здійснити проектно - розвідувальні роботи на території санаторію "Зелений мис" в районі Алупка - Сімеїз для будівництва лікувально-спального комплексу на 230 місць згідно з додатком № 1, а також на території санаторію "Південнобережний" і суміжній з ним території для будівництва пансіонату на 200-300 місць ( т. 2, а. с. 147 ).

На підставі такого Наказу Ялтинському територіальному управлінню санаторіями Міністерства охорони здоровя УССР наказано прийняти від Головленінградбуду після закінчення будівництва і введення в експлуатацію, лікувально-спальний комплекс (додаток № 1) для переведення до нього туберкульозного санаторію "Південнобережний" ( т. 2, а. с. 147 ).

28.10.1991 року між санаторієм "Південнобережний", Управлінням "Ленморзахист" мерії Санкт-Петербургу, ПСМО "Ленгідроенергоспецбуд" при мерії Санкт-Петербургу, Асоціацією "Таір" та Нікопольським заводом феросплавів був укладений Установчий Договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений мис", в преамбулі якого вказано, що відповідно до Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01.11.1978 року по титулу Управління "Ленморзахист" мерії Санкт-Петербургу у м. Алупка виконується будівництво компенсаційного об’єкту –санаторія "Зелений мис" на 230 міст з метою кінцевого закріплення 14,75 га землі у районі Массандра для будівництва пансіонату "Ленінградський будівельник" ( т.2, а. с. 107 ).

З метою прискорення вводу до експлуатації санаторія "Зелений мис", збільшення його об’єму, підвищення комфортності та поліпшення експлуатації, сторони, які підписалися під таким договором, далі по договору "Учасники", у п. 1.2 договору зафіксували, що учасники створюють ТОВ "Зелений мис" з метою скорішого завершення будівництва санаторію "Зелений мис", збільшення його об’єму, використання сучасних матеріалів, підвищення комфортності шляхом залучення додаткових коштів, його майбутній сумісної експлуатації.

У статті 2 Установчого Договору сторони домовилися, що завершення будівництва та введення в експлуатацію лікувально-спального корпусу санаторія "Зелений мис" відбудеться у 1993 році ( т. 2, а. с. 107 ).

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 235/1 від 17.05.1996 року був затверджений Акт Державної комісії по прийому до експлуатації 1-го пускового комплексу санаторію "Зелений мис" у м. Алупка вул. Леніна, 29 на 192 місця з їдальнею на 306 місць.

У подальшому такий пусковий комплекс санаторію "Зелений мис" був прийнятий на баланс санаторія "Південнобережний".

Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 182 від 21.06.1996 року санаторій "Південнобережний" був виключений зі складу Кримського об’єднання санаторіїв та підпорядкований Міністерству охорони здоров’я України. ( т. 4, а. с. 37 ).

Відповідно до вказаного Наказу № 182 від 21.06.1996 року Міністерства охорони здоров’я України "Про введення в дію І пускового комплексу санаторію "Південнобережний" в м. Алупка завершене будівництво першого пускового комплексу на 192 ліжка санаторію "Зелений мис" в м. Алупка наказано санаторію "Південнобережний" прийняти на свій баланс та ввести його в дію з 1 липня 1996 року.

Рішенням державної приймальної комісії від 31.03.1998 р. було прийнято в експлуатацію другий пусковий комплекс санаторія "Зелений Мис", що складається з п’ятого восьмиповерхового блоку з підвалом та верхнім технічним поверхом, в яком розташований спальний корпус на 114 місць, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію від 31.03.1998 р. ( т. 4, а. с. 46 –48 ).

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 30.06.1998 р. №181 "Про введення в експлуатацію санаторію "Південнобережний" було наказано санаторію "Південнобережений" прийняти на баланс 2 - ий пусковий комплекс санаторію та ввести його в дію з 1 –ого липня 1998 р. ( т. 4, а. с. 38 ).

В матеріали справи наявний робочий проект "Продовольчий склад і гараж санаторія "Южнобережний" Зелений мис"; типовий річний договір підряду №1 на капітальне будівництво від 01.02.1993 р. з Додатками, договір №40/1 від 06.05.1993 р. та типовий договір підряду на капітальне будівництво від 06.09.1995 р. ( т. 4, а. с. 62 –66 ).

Матеріалами справами підтверджується та сторонами по справі не заперечується, що будівництво третього пускового комплексу, що складається з будівель гаражу і продовольчого складу з водопостачанням, каналізацією, вентиляцією і благоустроєм території на момент розгляду даної справи не завершено та в експлуатацію не введено.

Згідно своєї Довідки № 454 від 17.08.2009 року за підписом свого головного лікаря Мурдида М.П. санаторій "Південнобережний" повідомив суд, що санаторно-курортний комплекс, який іменувався як будівельний проект "Зелений мис" на правах власності був наданий санаторію "Південнобережний" Ялтинською філією управління "Ленморзахист" мерії м. Санкт-Петербургу ( т. 3, а. с. 55 ).

Як вже вказувалося вище, 24 грудня 1992 року між сторонами по справі було укладено договір про співпрацю та спільну діяльність, предметом якого є проведення сумісних програм по завершенню будівництва та спільної експлуатації санаторію "Зелений мис" в м. Алупка.

Під час укладання вищевказаного договору спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного Кодексу УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 року згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, що і набрав чинності з зазначеної дати.

Згідно з ч.2 п.4 Перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, оцінка правової природи зазначеного договору має проводитися з урахуванням діючих на момент його укладення правових норм.

Так, згідно ст. 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових будинків, жилих будинків і т.і.

Згідно з розділом 1 вищевкзаного договору сторони вступають у господарські відносини на принципах взаємовигідної співпраці по будівництву та експлуатації санаторію "Зелений мис".

Відповідно до розділу 2 вказаного договору сторонами передбачено, що відповідач передає у власність позивача 20 номерів (у номері 2 койко-місця) у санаторії "Зелений мис" після здачі у експлуатацію у 4 - ому кварталі 1993 року (на кожну кімнату видається сертифікат) на суму у цінах 1992 року, тоді як позивач перераховує у продовж семі днів після укладення договору 78 976, 4 тис. рублів за 20 номерів (сорок койко-місць).

При цьому такий договір не встановлює порядку ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність , при тому що норми статті 431 ЦК УРСР передбачають, що ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за загальною згодою.

Згідно статті 432 ЦК УРСР для досягнення визначеної мети учасники договору про спільну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. При цьому гроші та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане у результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Для досягнення мети своєї спільної діяльності учасники договору здійснюють вклади або грошима чи іншим майном, або трудовою діяльністю.

Як вбачається із тексту самого договору про співпрацю та спільну діяльність від 23.12.1992 року метою такого договору є будівництво та експлуатація санаторію "Зелений мис".

Однак, до теперішнього часу такий санаторій "Зелений мис" не побудований, у повному обсязі у експлуатацію не зданий, що підтверджує сам відповідач, а тому мета договору від 23.12.1992 року - будівництво та експлуатація санаторію "Зелений Мис" на момент розгляду справи ще не досягнута.

Таким чином, саме бездіяльність інших учасників Установчого договору СП "Зелений мис" привела до того, що до теперішнього часу не встановлений належним чином статус Спільного Підприємства "Зелений мис" з вказівкою часток учасників та не закінчено будівництво такого об’єкту як санаторій "Зелений мис".

Вказане, також підтверджується довідкою Головного Управління статистики в АР Крим від 20.02.2009 року, згідно якої, а ні Спільне Підприємство "Зелений мис", а ні санаторій-профілакторій "Зелений мис" на обліку по АР Крим не значаться ( т. 2, а. с. 116 ).

При цьому, в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. по справі №2-14/2638-2006 зазначено, що укладений договір від 23.12.1992 р. про співпрацю і сумісну діяльність є по суті договором простого товариства, строк дії якого поширюється на весь період існування санаторію "Зелений Мис".

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов вірного висновку, щодо відсутності вини відповідача в прострочці надання позивачу 20 номерів санаторію "Зелений мис", адже його будівництво безпосередньо пов’язане із виконанням сторонами Установчого договору, який на даний час у повному обсязі не виконаний.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наведеної норми Господарського кодексу України випливає, що сторона, яка заінтересована у розірванні договору, повинна надіслати про це відповідну пропозицію другій стороні, і лише у разі недосягнення згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання у встановлений строк відповіді така сторона має передати спір на вирішення суду.

Так, листом від 26.04.2007 року за №02-06/67 - 1567 позивач запропонував відповідачу розірвати договір та повернути йому сплачені кошти у розмірі 164 760,00 грн. ( т. 1, а. с. 24 ).

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку.

Визначення "істотності порушення договору" надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини.

Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

Однак, при укладенні спірного договору сторонами були визначені дві умови, за якими відповідач мав виконати свої зобов’язання: здача санаторію в експлуатацію та конкретний строк –4 квартал 1993р. Тобто, укладаючи договір від 23.12.1992р., позивач погодився із обома цими умовами.

Оскільки умова, щодо здачі об’єкту в експлуатацію у повному обсязі не виконана, відтак з боку відповідача немає прострочення, щодо надання позивачеві 20 номерів санаторію "Зелений мис", тобто порушення відповідачем умов договору, оскільки відсутність акту про введення в експлуатацію санаторію "Зелений мис" унеможливлює надання позивачу у власність 20 номерів цього санаторію.

Таким чином, позивач не довів факт істотного порушення договору з боку

відповідача по справі та його вини в ненаданні позивачу 20 номерів санаторію "Зелений мис".

Крім того, слід зазначити, що укладаючи спірний договір від 23.12.1992 року, ТОВ "Асоціація “Таір" фактично прийняло на себе зобов’язання інших учасників установчого договору по введенню у експлуатацію такого санаторію, не звернувши уваги на те, що такий договір про співпрацю та спільну діяльність від 23.12.1992 року напряму пов'язаний з Установчим Договором від 28.10.1991 року, укладеним раніше, без жодних посилань про це у договорі .

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновку суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для розірвання договору про спіпрацю та спільну діяльність від 23.12.1992 року, а тому і відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 164 760,00 грн. сплачених коштів за таким договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2010 року у справі № 5002-24/5074.3-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

М.І. Ткаченко