Постанова № 14758343, 14.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2011 року Справа № 5002-26/5525-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівГоголя Ю.М.,

Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Володькіна Олена Володимирівна, довіреність №15-Д від 21.01.2011, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 08.10.2010, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Структурний підрозділ державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь;

третьої особи - Косарев Олексій Миколайович, довіреність №94 від 30.12.2010, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 11 січня 2011 року у справі №5002-26/5525-2010

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Структурного підрозділу державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь (Привокзальна площа, 1,Сімферополь,95000)

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

про стягнення 15920,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фонд майна Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 15920,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна від 02 червня 2005 року, зокрема, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно користувався майном після закінчення дії договору оренди, а тому просив стягнути неустойку у відповідності зі статтею 785 Цивільного кодексу України у розмірі 15920,39 грн. за період з 29.01.2009 по 17.09.2009.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010 року позовну заяву прийнято до провадження та в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Структурний підрозділ державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що з 08.02.2007 на підставі наказу Фонду майна України №38-р від 28.02.2007 Фонд майна Автономної Республіки Крим втратив повноваження щодо розпорядження майном, яке розташоване на території Автономної Республіки Крим, а відтак не має права заявляти вимоги відносно майна, яке орендоване відповідачем.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2010 року в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 року у справі №5002-26/5525-2010 позов Фонду майна Автономної Республіки Крим задоволений, стягнуто з відповідача неустойку за безпідставне користування майном в розмірі 15920,39 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений законом спосіб та строк повідомив відповідача про припинення договору оренди, чим виконав вимоги пункту 10.6 Договору від 02 червня 2005 року, тому договір оренди державного нерухомого майна від 02.06.2005 припинився 28.01.2009, у звязку із закінченням терміну, на який був укладений. Таким чином, відповідач безпідставно користувався об'єктом оренди без відповідного договору з дати припинення договору оренди, а саме: з 29.01.2009 по дату передачі об'єкту оренди балансоутримувачу 17.09.2009 та повинен сплатити неустойку у відповідності із статтею 785 Цивільного кодексу України.

Також в рішенні зазначено, що оскільки Фондом майна Автономної Республіки Крим на дату припинення договору оренди не було здійснено передачу своїх повноважень орендодавця Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відповідно до вимог наказу Фонду державного майна України №159 від 31.01.2007, тому Фонд майна Автономної Республіки Крим був уповноважений як орендодавець на припинення договірних відносин із відповідачем, тому він є належним позивачем.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення: у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, Фонд майна Автономної республіки Крим до 01.02.2007 був представником Фонду державного майна України при укладенні договорів оренди державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, проте з 01.02.2007 Фонд державного майна Украйни встановив територіальні межі, на яких Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна, до яких входить Автономна Республіка Крим. Тому заява позивача про припинення договору оренди держаного майна від 02.06.2005 не породжує будь-яких правових наслідків для відповідача стосовно спірних орендних правовідносин. Інші доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2011 року апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Відповідач на задоволенні апеляційної скарги наполягає, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення: у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особи, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, доводи позивача підтримує в повному обсязі.

Третя особа, Структурний підрозділ державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди державного нерухомого майна (далі Договір, т.1 а.с.16-21), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 02.06.2005 № 452 „Про передачу державного нерухомого майна, розташованого за адресою: Сімферополь, Привокзальна площа, 1, що знаходяться на балансі вокзалу Сімферополь - структурного підрозділу Придніпровської залізниці, в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 і затвердження висновків субєкта оціночної діяльності” передає державне нерухоме майно торговельний павільйон загальною площею 7,8 м2 і торговельний павільйон загальною площею 41,1 м2, розташовані за адресою: Сімферополь, Привокзальна площа, 1, що знаходяться на балансі вокзалу Сімферополь структурного підрозділу Придніпровської залізниці, а орендар приймає його у тимчасове платне користування за актом прийому передачі.

Орендоване майно було передано орендарю на підставі акту прийому-передачі від 02.06.2005 (т.1, а.с.22), який був підписаний балансоутримувачем на підставі пункту 1.2 договору.

Договір діє протягом одинадцяти місяців з 02.06.2005 по 01.05.2006 (пункт 10.1 Договору).

Згідно пунктів 3.1-3.3 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2007 до Договору (т.1, а.с.12), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), становить без ПДВ за місяць перерахунку за новими ставками - грудень 2006 року 1772,77 грн., у тому числі: до Державного бюджету України 70% - 1240,94 грн., 30% - Балансоутримувачу 531,83 грн. (Додаток №1 до додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2005 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (квітень 2005 року) на індекси інфляції за травень і червень 2005 року. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Мінстатом України.

У разі припинення дії цього договору оренди майно повертається орендарем вокзалу Сімферополь структурному підрозділу Придніпровської залізниці. Орендар повертає майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому передачі (пункти 2.5-2.6 Договору).

Відповідно до пункту 5.10 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2007 до Договору, у разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно акту прийому передачі, який надається орендодавцю у десятиденний термін після підписання.

Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього договору зберігають силу протягом терміну дії, а також у випадках, коли після укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань.

Згідно пункту 10.6 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.03.2007 до Договору, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановленим договором.

Таким чином, договір між сторонами був продовжений на новий строк кілька разів (до 27.01.2009).

Листом від 11.02.2009 Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив відповідача про те, що договір вважається таким, що припинив свою дію з 28.01.2009 у звязку із закінченням терміну дії та попередив про необхідність повернути балансоутримувачу орендоване майно, при цьому в строк до 27.02.2009 відповідач повинен був надати до Фонду підписаний із балансоутримувачем акт прийому-передачі майна (т.1 а.с.27).

Факт отримання даного листа відповідачем підтверджується поштовим повідомленням (т.1, зворотній бік а.с.26).

Крім того, позивачем на адресу відповідача неодноразово були надіслані претензії з вимогою повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу та оплатити заборгованість з орендної плати та нарахованих штрафних санкції (т.1 а.с.26, зворотній бік а.с.26).

Проте, відповідач зобовязання щодо повернення майна виконав не своєчасно, майно повернуто ним балансоутримувачу, однак доказів дати повернення сторони не мають.

Оскільки в матеріалах справи є докази передачі майна від третьої особи (балансоутримувача) орендарю від 18.09.2009, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно було повернуто балансоутримувачу також 18.09.2009.

У зв'язку з порушенням орендарем обов'язку своєчасного повернення майна, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15920,39 грн. неустойки, нарахованої за період з 29.01.2009 по 17.09.2009.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовими підставами заявленої вимоги позивачем зазначені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного та Господарського кодексів України, договірні зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У разі припинення дії цього договору оренди майно повертається орендарем вокзалу Сімферополь структурному підрозділу Придніпровської залізниці. Орендар повертає майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому передачі (пункти 2.5-2.6 Договору).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом від 11.02.2009 попередив відповідача про те, що договір вважається таким, що припинив свою дію з 28.01.2009 та попередив про необхідність в строк до 27.02.2009 повернути орендоване майно, та надати до Фонду підписаний із балансоутримувачем акт прийому-передачі майна.

Наданими сторонами доказами, в тому числі поясненнями самого відповідача, підтверджується що об'єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу лише 17.09.2009, тобто майже через вісім місяців після припинення договору оренди нерухомого майна від 02 червня 2005 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно користувався об'єктом оренди після закінчення відповідного договору до 17.09.2009, тому повинен сплатити неустойку у відповідності із статтею 785 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає даний висновок передчасним та зазначає наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зобов'язання є правовідношенням, сторони якого мають кореспондуючі одне одному права та обов'язки та пов'язані цими взаємними правами та обов'язками. Зобов'язання здебільшого виникають із добровільної домовленості сторін (договорів) або з підстав, передбачених законом. У зв'язку з цим, правовий зв'язок сторін зобов'язання має існувати до моменту припинення зобов'язання на передбачених законом або договором підставах. Припинення чинності зобов'язання в цілому або в частині за ініціативою тільки однієї з його сторін, за загальним правилом не допускається.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, додатковою угодою №1 від 23.03.2007 абзац 3 пункту 5.10 Договору викладений у наступній редакції: „У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно акту прийому-передачі, який надається орендодавцю у десятиденний термін після підписання.”

Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього договору зберігають силу протягом терміну дії, а також у випадках, коли після укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань.

Таким чином, якщо умова виконання зобовязання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України та пунктів 5.10 та 10.2 договору оренди державного нерухомого майна від 02.06.2005.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги нормами статей 525, 526, 610, 611, 629, 764, 785 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції визнав вимоги такими, що підлягаються задоволенню на підставі статті 875 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає даний висновок помилковим та визначає, що застосуванню в першу чергу підлягають норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України та умови договору.

Оскільки дані підстави були зазначені позивачем у позові, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутня зміна підстав позову.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, судова колегія встановила, що орендна плата за період з 29.01.2009 по 17.09.2009 склала 14540,43 грн., здійснена відповідачем оплата склала 13160,46 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 1379,97 грн.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Наказом Фонду державного майна України "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим" від 28.02.2007 №38-р повноваження зі здійснення політики в сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономній Республіці Крим з 01.03.2007, надані Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Севастополю, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до пункту 5 наказу Фонду державного майна України "Про визначення орендодавця за території Автономної Республіки Крим" від 31.01.2007 №159 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі визначено орендодавцем по договорах оренди державного майна, які були укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим, та передані останньому за актом прийому-передачі договору.

Фондом майна Автономної Республіки Крим на дату припинення договору оренди від 02.06.2005, відповідно до вимог наказу Фонду державного майна України №159 від 31.01.2007, не було здійснено передачу своїх повноважень орендодавця за даним договором Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фонд майна Автономної Республіки Крим був уповноважений як орендодавець на припинення договірних відносин із відповідачем та він є належним позивачем.

Таким чином, довід відповідача про те, що заява позивача про припинення договору оренди держаного майна від 02.06.2005 не породжує будь-яких правових наслідків по спірних орендних правовідносинах є безпідставним.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

-неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

-недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

-невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

-порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд дійшов помилкового висновку суду при визначенні природи нарахованої суми, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011.

Судові витрати по справі суд апеляційної інстанції покладає на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 49, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2011 року у справі №5002-26/5525-2010 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_2) до Державного бюджету України (банк одержувача ГУ ДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, р/р 31116094700002, код платежу 22080300, ЗКПО 34740405) 1379,97 грн. за користування майном”.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_2) в доход Державного бюджету р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 102,00 грн.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_2) в доход Державного бюджету; р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь: код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.”

3.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяС.А. Рибіна

СуддіЮ.М. Гоголь

В.А. Лисенко