Рішення № 14757969, 05.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.11                                                                                           Справа№ 5015/550/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс”, с. Андріївна Буського району Львівської області

до відповідача: Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів

про стягнення 351475,43 грн.

                                                                                 Суддя Чорній Л.З.

При секретарі М.Фарина

Представники сторін:

від позивача: Петрова Л.Ю. –представник

від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

          Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс”, с. Андріївна Буського району Львівської області до Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів про стягнення 351475,43 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2011 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 10.03.2011 року. Ухвалою суду від 10.03.11 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 22.03.11 р. Ухвалою суду від 22.03.11 р. розгляд справи відкладено на 05.04.11 р.

05.04.11 р. представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача 351475,43 грн. боргу поставлений товар.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив на позовну заяву №374 від 21.03.11 р. відповідно до якого зазначає, що Державне підприємство „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів вимоги позивача визнає частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

29.03.2010 р. між державним підприємством „Львівський бронетанковий ремонтний завод” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс»(постачальник) було укладено договір поставки №94, відповідно до якого постачальник зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця вироби (товар) для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

У відповідності з п. 2.1 договору, товар, що зазначений у п.1.1. цього договору, постачається покупцю партіями.

Згідно з п.п. 4.4.,4.5 даного договору, датою поставки продукції є дата видачі постачальником видаткової накладної. Перехід права власності на товар відбувається у момент видачі постачальником видаткової накладної.

На виконання умов Договору поставки № 94 від 29.03.2010 р., позивачем відповідачу було здійсненно наступні поставки на загальну суму 345 310,08 грн. згідно накладних:

-          за видатковою накладною №16 від 17.08.2010 р. поставлено товару на суму 109 800,00 грн. (в тому числі ПДВ 18 300,00грн.); -          за видатковою накладною №17 від 17.08.2010 р. поставлено товару на суму 75 190,08 грн. (в тому числі ПДВ 12 531, 68 грн.); -          за видатковою накладною №22 від 20.08.2010 р. поставлено товару на суму 160 320,00 грн. (в тому числі ПДВ 26 720,00 грн.). Даний товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності ЯПН № 269714/1845 від 16.08.2010 р. та довіреності ЯПН № 269729/1860 від 19.08.2010 р.

          Пунктом 6.5 цього договору передбачено, що покупець зобов'язаний проводити остаточний розрахунок протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за поставлений товар у наступні строки:

-          за видатковою накладною №16 від 17.08.2010 р. - до 01.09.2010 р.

-          за видатковою накладною №17 від 17.08.2010 р. - до 01.09.2010 р.

-          за видатковою накладною №22 від 20.08.201 0р. - до 04.09.2010 р.

Однак, у встановлені строки відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 345 310,08 грн.

Крім того, в процесі переговорів щодо укладення договору поставки позивач передав у власність відповідача по усній домовленості товар на суму 44 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 23.03.2010 р. Того ж дня відповідачем було частково оплачено вартість поставленого товару в розмірі 30 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 23.03.2010 р.

Відповідач у своєму відзиві №374 від 21.03.11 р. стверджує, що позивачем в односторонньому порядку змінено ціну товару (блоку підсилення в зборі), зазначену у специфікації, з 3700 грн. до 4440 грн. Різниця склала 7400 грн. –вартість за 10 штук. Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки дані відносини, як встановлено вище судом, здійснювались не за договором поставки від 29.03.10 р. №94, а згідно усної домовленості між сторонами. Крім того, відповідачем даний товар було прийнято без зауважень та частково оплачено. Вказане стосується також накладної №17 від 17.08.10 р. щодо вартості насосу МВП-2 та різниці в сумі 756 грн., який останнім прийнято без зауважень.

Відповідно до ч.4 ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитись від договору. Тобто, покупець на порушення договору може відмовитись від прийняття товару та його оплати. При цьому його відмова має бути явно висловлена. В даному випадку таких доказів відповідачем суду не надано.

Таким чином сума боргу за поставлений товар (з врахуванням усних домовленостей) склала 359710,08 грн.

08.09.2010р. позивач направив відповідачеві службовий лист №0908-10/01 з вимогою провести розрахунок за поставлений товар в сумі 359710,08 грн., який відповідачем залишено без відповіді. 18.11.2010 р. позивачем повторно направлено службовий лист №1911-10/ 01-Л з вимогою сплати боргу. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив про визнання заборгованості перед позивачем в розмірі 359 710,08 грн., в підтвердження чого сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків від 19.11.2010р. Крім цього, відповідач зобов'язався до 10.12.2010р. погасити вказану заборгованість.

У зв’язку з тим, що до 10.12.2010 р. відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1012-10/01-Л від 10.12.2010р., в якій повідомив, що в разі неоплати заборгованості в термін до 15.12.2010р. позивач буде звертатися до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

17.12.2010 р. на підставі платіжного доручення відповідачем було частково погашено заборгованість за договором поставки № 94 від 29.03.2010 р. в розмірі 50 000,00 грн.

Відтак, на момент звернення з даною позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 94 від 29.03.2010р. становить 295 310,08 грн. та за позадоговірну поставку згідно видаткової накладної № 3 від 23.03.2010 р. - 14 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 16383,14 грн. інфляційних та 4252,88 грн. 3% річних.

Крім цього, відповідно до п. 7.3 договору за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов’язання з оплати. На підставі наведеного відповідачу(згідно доданого розрахунку) нараховано 21129,33 грн. пені.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 351475,43 грн. з яких: 295310,08 грн. –сума боргу згідно договору поставки, 14400, 00 грн. –борг згідно усної домовленості, 16383,14 грн. –інфляційні, 4252,88 грн. 3% річних, 21129, 33 грн. - пеня.

Вказане повністю підтверджується матеріалами справи, поясненнями представника позивача в судових засіданнях та не спростовано відповідачем в установленому законом порядку.           

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; р/р в філії ВАТ „Укрексімбанк” у м. Львові, МФО 325718; код ЄДРПОУ 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс” (юридична адреса: 80563, Львівська область, Буський район, с. Андріївна, вул. Нова, 823 А; поштова адреса: 79008, м. Львів, а/с 1547; р/р 2600222012480 ЗАТ „ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984; код ЄДРПОУ 32124223) 295310,08 грн. –сума боргу згідно договору поставки, 14400, 00 грн. –борг згідно усної домовленості, 16383,14 грн. –інфляційні, 4252,88 грн. 3% річних, 21129, 33 грн. - пені, 3 514 грн. 75 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя