Рішення № 14757870, 04.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11                                                                                           Справа № 5015/1400/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства «Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача:Дочірнього підприємства „Будівельне управління № 43” Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд», м. Борислав Львівської області

про:стягнення 24334,38 грн.

                                         Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Прендота І.І. –директор;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що представник позивача подав відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс», м. Дрогобич Львівської області, надалі –позивач, до Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43» Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд», м. Борислав Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 24334,38 грн., в тому числі трьох процентів річних в сумі 5885,26 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 18449,12 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.04.2011 р.

В судове засідання 04.04.2011 р. з’явився лише представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 7901405071919, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, доказів сплати трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не представив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текс рішення виготовлений, оформлений та підписаний 11.04.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2009 р. задоволено частково позовні вимоги позивача у даній справі до відповідача та вирішено стягнути з відповідача 115307,00 грн. основного боргу, 11372,75 грн. пені, 7352,68 грн. інфляційних нарахувань, 1421,59 грн. трьох процентів річних, 1354,54 грн. державного мита, 270,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому судом стягнуто з відповідача на користь позивача суму трьох процентів річних та інфляційні нарахування за період прострочення платежу із 16.01.2009р. по 14.06.2009 р.

Зазначене вище рішення суду набрало законної сили 07.09.2009 р., що підтверджується наказом господарського суду Львівської області про примусове виконання рішення № 23/153 від 24.09.2009 р.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач належних і допустимих доказів погашення заборгованості та сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних суду не подав. Відтак, в силу зазначених вище норм вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що згідно з розрахунком складає за період із червня 2009 р. по 14.03.2011 р. відповідно 18449,12 грн. та 5885,26 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів сплати інфляційних нарахувань і трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс», м. Дрогобич Львівської області, задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 43»Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд»(82300, м. Борислав Львівської області, вул. Коновальця, 11; код ЄДРПОУ 01272290) на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс» (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Володимира Великого, 24, кв. 72; код ЄДРПОУ 33350855) інфляційні нарахування, три проценти річних в сумі 24334,38 грн., сплачене державне мито в сумі 243,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Артимович В.М.