Рішення № 14757521, 06.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 квітня 2011 р. Справа 13/38/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 150)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" (м. Вінниця, вул. Київська, буд. 16)

про стягнення 13 153,36 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Волошенюк О.В., довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 04.03.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" про стягнення 13 153,36 грн., що включає в себе 1312316 грн. - основної суми боргу, 30,20 грн. - 3% річних, з призначенням до слухання на 22.03.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 06.04.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 23.03.2011 р. №2435р-2436р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

03.01.2011 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг №03-01-11, згідно умов якого позивач (виконавець) зобов'язався за завданням та за рахунок відповідача (замовника) від свого імені протягом визначеного в договорі строку надавати за плату транспортно-експедиторські послуги та послуги, пов'язані із документальним оформленням вантажу (митні, фотосанітарні, сертифікаційні та інші документи згідно із вимогами чинного в Україні законодавства щодо певного виду вантажу), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином і надав відповідачу відповідні послуги, що підтверджується Актом №1 прийняття-передачі наданих послуг від 27.01.2011 р. на суму 13123,16 грн., що відповідно до п.1.3. договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.2.5 договору, відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок з позивачем на умовах визначених договором.

Пункт 6.3 договору передбачає, що розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводить відповідач на підставі рахунка-фактури, наданого позивачем і Акту про виконання транспортно-експедиторських послуг. Відповідач зобов'язаний був згідно п.6.4 договору, здійснити попередню оплату за послуги, передбачені договору, на підставі рахунку-фактури, отриманого від позивача.

В супереч вищевказаних норм, відповідачем були прийняті надані позивачем послуги, підписано Акт прийняття-передачі наданих послуг, претензій щодо якості та/або кількості послуг наданих позивачем відповідачем надано не було, однак оплати відповідно до умов договору відповідачем не здійснено.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 13123,16 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по наданню послуг та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаним актом приймання-передачі наданих послуг, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отримані послуги.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 13123,16 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 30,20 грн. - 3% річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30,20 грн. - 3% річних відповідає умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" (м. Вінниця, вул. Київська, буд. 16, код ЄДРПОУ 30164526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 150, код ЄДРПОУ 13304871) 1312316 грн. - основної суми боргу, 30,20 грн. - 3% річних, 131,53 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (м. Вінниця, вул. Київська, буд. 16)