Рішення № 14757489, 06.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 квітня 2011 р.

Справа 4/12/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача : Олійник Т.В. - згідно довіреності;

відповідача : Усатюк Д.А. - згідно довіреності.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038) до:Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (вул. Котовського, 1, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412) про стягнення 139197,8 грн. збитків за передане на зберігання насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 року, у кількості 70 т. згідно договору № С-31/08/10 від 31.08.2010 р. про надання послуг зі зберігання насіння, -

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечив, покликаючись на те, що на думку ПСП «Еліта», ДП «ДРНФУ»не набуло майнових прав інтелектуальної власності на насіння ячменю сорту «Борисфен» (далі - насіння), яке було надане на зберігання ПСП «Еліта». Згідно ч. 1 ст. 4 ГПКУ, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ст. 486 ЦКУ, суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин є автор сорту рослин та/або інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом. Згідно ст. 487 ЦКУ, майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідченими патентом, є: 1) право на використання сорту рослин, придатних для поширення в Україні; 2) виключне право дозволяти використання сорту рослин; 3)виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, у тому числі забороняти таке використання; 4)інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин належать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідност. 39 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин», майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а"-"е" цієї частини. Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 40 того ж Закону, володілець патенту має право передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором. Як нещодавно з'ясувалось та підтвердилось рішенням господарського суду Вінницької обл. у іншій справі за позовом ДП «ДРНФУ»до ПСП «Еліта», у ДП «ДРНФУ»відсутні будь-які документи (патент, ліцензійний договір тощо), які б у відповідності до чинного законодавства України, надавали ДП «ДРНФУ»право розпоряджатись насінням.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, повно, всебічно, об’єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 936, 937, 942, 951 ЦК України прийшов до висновку про те, позов підлягає задоволенню в сумі 139197,8 грн. збитків за передане на зберігання насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 року, у кількості 70 т. згідно договору № С-31/08/10 від 31.08.2010 р. про надання послуг зі зберігання насіння.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

31.08.2010 р. між позивачем (в договорі "Поклажодавець")та відповідачем (в договорі "Зберігач") було укладено договір № С-31/08/10 про надання послуг зі зберігання насіння.

Згідно п.1.1, п.1.2, п.1.3 вказаного договору зберігач надає поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно акта приймання-передачі насінання (надалі - насіння). а поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних в даному договорі. Насіння , яке передається зберігачу згідно із даним договором, належить до державного резервного насіннєвого фонду. Передане на зберігання насіння залишається власністю поклажодавця протягом усього часу знаходження його на зберіганні у зберігача.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.2.1, 2.2.4 поклажодавець зобов"язався передати насіння зберігачу на зберігання, а зберігач зобов"язався прийняти насіння надане поклажодавцем на зберігання і повернути його поклажодавцеві у схоронності, забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93.

Згідно п.6.2, 6.2.1, п.6.3 збитки завдані поклажодавцеві, втратою (нестачею) або пошкодження насіння, відшкодовуються зберігачу, у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилася настільки, що не може бути використаним за первісним призначенням - у розмірі його повної вартості. Вартість насіння відшкодовується виходячи з цін, які вказані в акті прийому - передачі насіння.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини із зберігання, які регулюються Главою 66. "Зберігання", зокрема, ст. 936, 937, 942, 951 ЦК України.

На виконання умов договору № С-31/08/10 від 31.08.2010 р. позивач передав на зберігання, а відповідач отримав насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 р., у кількості 70 т., що стверджується актом прийому - передачі насіння від 31.08.2010 р.

В обгрунтуванні позовних вимог, поданому в листі № 138-3/2-13/32 від 01.03.2011 р., позивач пояснив, що отримав насіння ячменню сорту "Борисфен" від відповідача, що стверджується накладною від 16.09.2010 р. № 168, в якій підставою передачі вказано договір сортозаміни від 25.12.2009 р. № 251209/01. Оскільки позивач власних складів немає, елітне насіння ячменю сорту "Борисфен" було передано відповідачу на зберігання за актом прийому - передачі насіння від 16.09.2010 р. відповідно договору про надання послуг зі зберігання насіння від 31.08.2010 р. № С-31/08/10.

Позивачем було проведено, з метою перевірки виконання п.2.2.4 договору від 31.08.2010 р. № С-31/08/10, інвентаризацію товарно - матеріальних цінностей (насіння). які є власністю позивача і знаходяться на відповідальному зберіганні у відповідача. В результаті перевірки встановлено відсутність насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта "Озимі" урожаю 2010 р., у кількості 70 т., вказане стверджується інвентаризаційним описом товарно - матеріальних цінностей від 16.11.2010 р. № 2, засвідченим підписами та печатками представників позивача та директора відповідача.

Відповідач порушив взяті на себе за Договором зобов'язання.

15.12.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу № 138-9/2-14/175 щодо повернення зазначеного насіння або відшкодування його вартості, проте відповідач відповіді не надав, зобов"язання не виконав.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 936, 937, 942, 951 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Заперечення відповідача судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються поданими в справу доказами.

Відповідно до ст. 33 , 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вказані норми законодавства, встановлені судом фактичні обставини, позовні вимоги про стягнення 139197,8 грн. збитків за передане на зберігання насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 року, у кількості 70 т. згідно договору № С-31/08/10 від 31.08.2010 р. про надання послуг зі зберігання насіння є такими що ґрунтуються на законі та підтверджені належними доказами, а відтак підлягають задоволенню.

В зв’язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача судові витрати позивача на держмито в сумі 1391, 98 грн., в сумі 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.11, 16, 509, 525, 526, 530, 936, 937, 942, 951 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 84, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити в сумі 139197,8 грн. збитків за передане на зберігання насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 року, у кількості 70 т. згідно договору № С-31/08/10 від 31.08.2010 р. про надання послуг зі зберігання насіння. Судові витрати на держмито в сумі 1391, 98 грн., в сумі 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта", код ЄДРПОУ 31968683 (вул. Котовського, 1, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", код ЄДРПОУ 30518866(вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038)139197,8 грн. збитків за передане на зберігання насіння ячменю сорту "Борисфен" еліта (Озимі) урожаю 2010 року, у кількості 70 т.; судових витрат на держмито в сумі 1391, 98 грн., в сумі 236 грн. на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3.Копії даного рішення направити рекомендованою поштою позивачу, відповідачу або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06.04.2011 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 11.04.2011 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038)

3 - відповідачу (вул. Котовського, 1, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)