Ухвала суду № 1474959, 11.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11.12.2007№К-9662/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

ГолубєвоїГ.К.,  Костенка М.І., СтепашкаО.І., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представника позивача БєлихО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від11.01.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від16.06.2005 посправі№13-3/338-03-10298

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю«Укроргенергобуд»

до                        Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від19.12.2003 №0003702602/0/377, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 49300грн. та штрафної (фінансової) санкції по цьому податку у сумі 23780грн., а також №0003712602/0/378, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 44011грн. та штрафної санкції у сумі 22005грн., винесених на підставі Акту документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства від17.12.2003 №238-26-00125474 в якому зазначено, що в періоді з 01.07.2001 по 01.10.2003 позивачем занижено податок на прибуток: у ІІІкварталі2001року - на 25200грн.; у ІVкварталі2001року - на 9500грн., ІІІкварталі2002року - на 5900грн.; у ІVкварталі2002року - на 8700грн. Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем занижена суму податкового зобов'язання з ПДВ на 7048грн. та завищена сума податкового кредиту на 36963грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від11.01.2005 – в позові відмовлено на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до зазначеного Акту перевірки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від16.06.2005 по справі№13-3/338-03-10298 рішення Господарського суду Одеської області від11.01.2005 змінено. Позов задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси (далі–ДПІ) від19.12.2003: №0003702602/0/377, в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 29900грн. та штрафної (фінансової) санкції по цьому податку у сумі 14080грн., та №0003712602/0/378, в частині визначення податковогозобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 13041грн. та штрафної санкції у сумі 6520,50грн. В решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком місцевого господарського суду, оскільки, наданий позивачем висновок судово-бухгалтерської експертизи отриманий ним після прийняття оскаржуваного рішення, що виключало можливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежать від позивача, частково спростовує результати перевірки ДПІ і таким чином суттєво впливає на розгляд справи..

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від16.06.2005 по справі№13-3/338-03-10298, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від11.01.2005, оскільки постанова суду апеляційної інстанції винесена із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не надано правової оцінки щодо встановлених перевіркою порушень підприємством. Висновок судово-бухгалтерської експертизи щодо часткового підтвердження відображення сум безнадійної заборгованості скаржник вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки перевіркою встановлено, що в порушення п.п.12.1.1. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (згідно якого «платник податку - продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна») - у ІІІкварталі2001року підприємство віднесло до складу валових витрат суму 95300грн., як безнадій заборгованість. Таким чином, на думку скаржника, оскільки ТОВ«Укроргенергобуд» з заявою до суду про стягнення заборгованості із замовника не зверталося, відомості про визнання замовника банкрутом відсутні, виконавчий напис нотаріуса про стягнення боргу чи стягнення заставленого майна відсутній, тому при перевірці відповідачем було законно встановлено, що підприємством завищена сума податкового кредиту на 36963грн., яка на момент проведення перевірки не була підтверджена відповідними документами, згідно п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».

На підтвердження своєї думки скаржник також зазначив фактичні обставини справи про те, що в податковому обліку підприємство само відобразило суму 95300грн. в Декларації про прибуток за ІІІкварталі2001року у рядку 17 «Сума безнадійної заборгованості» у частині, що не була віднесена на валові витрати у тому разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також заборгованості, стосовно якої закінчився строк позовної давності».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст.32 Господарського процесуального кодексу України, яким керувались суди на час винесення судового рішення - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

І як правомірно встановлено судом апеляційної інстанцій – на вирішення експертів було поставлено питання документального обґрунтування висновків Акту перевірки від17.12.2003 №238-26-00125474, в тому числі в частині заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 49300грн. та ПДВ у сумі 44011грн.

З висновку судово-бухгалтерської експертизи встановлено, що на підставі наявної у позивача первинної документації та документів бухгалтерського обліку встановлено наявність у позивача за період, визначений у Акті перевірки від17.12.2003 №238-26-00125474 заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 19400грн., а з ПДВ у сумі 38018грн. Тобто у зв'язку з відсутністю на підприємстві позивача частини первинної документації експерти дійшли висновку про неможливість документального обґрунтування збільшення за названим Актом перевірки податкових зобов'язань з ПДВ на суму 7048грн.

Суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованістю постанови апеляційного господарського суду висновками судово-бухгалтерської експертизи, оскільки такі висновки зроблені з урахуванням всієї наявної у позивача первинної документації і відповідають нормам чинного законодавства.

Заперечення скаржника про те, що висновок судово-бухгалтерської експертизи щодо строків виникнення безнадійної заборгованості зроблений на припущеннях, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано таким, що не заслуговує на увагу, оскільки експертом досліджена первісна бухгалтерська документація підприємства позивача та достовірно встановлено виникнення безнадійної заборгованості у сумі 60218грн. після набрання чинності Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» - тобто після 01.07.1997, що зумовлює правомірність включення даної суми до складу валових витрат у періоді визначеному Актом перевірки від17.12.2003 №238-26-00125474.

Таким чином розглядаючи правомірність винесення судових рішень необхідно врахувати норму ст.43 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на встановлене судами, необхідно також звернути увагу на помилковість міркувань скаржника про те, що апеляційний господарський суд не повинен приймати надані позивачем додаткові докази - податкові накладні, оскільки останній не обґрунтував неможливість подання цих доказів суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього. На противагу цього необхідно зазначити, що головним висновком щодо виникнення та встановлення розміру безнадійної заборгованості стало те, що вся наявна на підприємстві документація відносно податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ була передана судово-бухгалтерським експертам.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначення відповідачем позивачу податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток у сумі 29900грн. та штрафу у сумі 14080грн., а також податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у сумі 13041грн. та штрафу у сумі 6520,50грн. є неправомірним, а тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від16.06.2005 по справі№13-3/338-03-10298 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від16.06.2005 по справі№13-3/338-03-10298 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                              О.В.Карась

Судді                                                         Г.К.Голубєва

                                                                  М.І.Костенко

                                                                  О.І.Степашко

                                                                  М.О.Федоров