Рішення № 147418, 18.09.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2006 р.

Справа № 27/54-06-1969

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів" (ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів")

ддо відповідача Одеська залізниця

Про стягнення 81327,60 грн.

Суддя Семенюк Г.В.

Представники:

Від позивача

Брагіна К.І., довіреність № 2733/07 від 12.10.2005 року;

Від відповідача

Камчатний С.Є., довіреність № 408 від 15.09.2005 року;

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство „Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення 81327,60 грн., стверджуючи про незаконне списання вказаної суми з особистого рахунку позивача.

20.03.2006 року за вхідним № 5759 позивач надав до господарського суду Одеської області Пояснення до позовної заяви по справі № 27/54-06-1969 у яких зменшив суму позову, у зв’язку із частковим поверненням незаконно списаної суми з особистого рахунку позивача та просить суд стягнути з відповідача 79375,92 грн. і судові витрати по справі.

У судовому засіданні від 15.05.2006 року відповідач надав до господарського суду Одеської області пояснення до позову, у яких, з підстав зазначених у поясненнях, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

22.05.2006 року позивач надав до господарського суду Одеської області пояснення по справі № 27/54-06-1969, у якому навів додаткове обґрунтування заявленого позову.

У справі оголошувалась перерва за правилами статті 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, встановив.

Одеська залізниця надає Відкритому акціонерному товариству "Херсонський комбінат хлібопродуктів" послуги по перевезенню вантажів залізницею на підставі договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" № 130 від 23.05.2003 року з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.

Даний договір регулює порядок і умови експлуатації під'їзної колії, подачі, забирання та користування вагонами, а також розрахунків за надані послуги, які, відповідно до останньої частини пункту 14 договору, вносяться централізовано через технологічний центр по обробці перевізних документів (ТехПД).

Окремого договору між Позивачем і технологічним центром з оброблення перевізних документів (ТехПД) на проведення розрахунків немає.

Відповідно до п. 3 статті 179 Господарського кодексу України - укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 4 липня 1996 року, з подальшими змінами і доповненнями (надалі –„Закон”) та ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року, з подальшими змінами і доповненнями (надалі –„Статут”), - взаємовідносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів визначаються договором.

Ні Закон ні ст. 62 Статуту не мають прямої вказівки на те, що порядок розрахунків за перевезення і послуги проводиться на підставі окремих договорів.

Крім того, відповідно до приписів ст. 22 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 4 липня 1996 року, з подальшими змінами і доповненнями та ст. 10 Закону України "Про природні монополії" № 1682-III від 20 квітня 2000 року, з подальшими змінами і доповненнями, залізниці не мають права відмовляти підприємствам в укладенні договору.

Що ж до підприємств, то чинне законодавство не передбачає їх обов'язку укладати договори з залізницями.

Це ж підтверджує і Президія Вищого господарського суду України в п. 1.2 свого Роз'яснення від 29.05.02 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", із змінами і доповненнями.

Залізниця окремий договір про розрахунки через ТехПД Позивачу не запропоновувала і повноваження технологічному центру з оброблення перевізних документів не надавала згідно ст. 77 Статуту.

Списання коштів з особового рахунку Позивача Відповідач проводить на підставі перевізних документів, накопичувальних карток і відомостей плати за користування вагонами.

Протоколом розбіжностей від 29.05.03 року, підписаним обома сторонами, виведена із пункту 14 договору № 130 плата за зберігання вантажів у вагонах згідно тарифного керівництва № 1 після закінчення терміну безоплатного зберігання, тому що чинним законодавством не передбачена окрема плата за зберігання вантажу у вагонах за період тимчасової затримки (навіть з вини одержувача вантажу) цих вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження, це зовсім інші правовідносини і вони регулюються статтею 119 Статуту залізниць України, відповідно до якої за таку затримку залізницею береться плата за користування вагонами згідно Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.99 року №113 у розмірі, встановленому Ставками плати за користування контейнерами залізниць, затвердженими наказом Міністерства транспорту 02.02.99 року № 53, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей сторони не дійшли згоди щодо зміни пункту 14 договору, але залізниця не звернулась до господарського суду в установлений законом термін про спонукання комбінату прийняти договір № 130 в редакції залізниці, тому договір вважається укладеним в редакції комбінату.

Не зважаючи на викладені обставини, Відповідач в порушення умов договору, ст. 525 та ст. 1066 ЦК України, ст.ст. 46, 62 Статуту залізниць України та пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 644, із змінами та доповненнями, у вересні 2005 року без згоди Позивача в односторонньому порядку списав з особового рахунку Позивача, який знаходиться в централізованому дохідно-розподільчому рахунку Укрзалізниці, суму 81327,60 грн. за зберігання вантажу у вагонах на підставі накопичувальних карток, підписаних тільки представниками станції.

Згідно накопичувальних карток:

№

050978

-

19015,20

грн.

без ПДВ

№

050979

-

24722,80

грн.

без ПДВ

№

050980

-

630,80

грн.

без ПДВ

№

050981

-

11521,60

грн.

без ПДВ

№

050982

-

11369,60

грн.

без ПДВ

№

200969

-

513,00

грн.

без ПДВ

всього:

67773,00

грн.

без ПДВ

- 20% ПДВ - 13554,60 грн.

- Всього з ПДВ - 81327,60 грн.

Про списання наведених сум ТехПД Відповідача надав Позивачу виписки з особового рахунку:

№

709

від

07.09.2005 року

списано

-

19015,20

грн.

без ПДВ

-

24722,80

грн.

без ПДВ

-

630,80

грн.

без ПДВ

-

11521,60

грн.

без ПДВ

-

11369,60

грн.

без ПДВ

№

2209

від

22.09.2005 року

списано

-

513,00

грн.

без ПДВ

- Всього: - 67773,00 грн. без ПДВ

- 20% ПДВ - 13554,60 грн.

- Всього з ПДВ - 81327,60 грн.

20.03.2006 року за вхідним № 5759 позивач надав до господарського суду Одеської області Пояснення до позовної заяви по справі № 27/54-06-1969 у яких зменшив суму позову, у зв’язку із частковим поверненням незаконно списаної суми з особистого рахунку позивача та просить суд стягнути з відповідача 79375,92 грн. і судові витрати по справі.

Таким чином, загальна сума позовних вимог складає - 79375,92 грн.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспорт" № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 року, з подальшими змінами і доповненнями, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 4 липня 1996 року, з подальшими змінами і доповненнями та ст. 110 Статуту залізниць України підприємства транспорту забезпечують збереження вантажу і несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до фактичної видачі вантажу Одержувачу.

Згідно пунктів 7, 8 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 862/5083, з подальшими змінами і доповненнями, - вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці на місцях ЗАГАЛЬНОГО користування або дата подачі вагонів під вивантаження, якщо воно здійснюється Одержувачем на місцях ЗАГАЛЬНОГО або НЕ ЗАГАЛЬНОГО користування.

Згідно п. 10 цих же Правил - при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про користування вагонами. При подаванні вагонів на під’їзні колії (місця не загального користування) передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання і забирання вагонів або договорами про обслуговування під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про користування вагонами.

Таким чином, до фактичної видачі вантажу, тобто до подачі вагонів на під’їзну колію, Відповідач забезпечує збереження вантажу і несе відповідальність за його зберігання відповідно до 14 Закону України "Про транспорт" № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 року, з подальшими змінами і доповненнями, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР від 4 липня 1996 року, з подальшими змінами і доповненнями та ст. 110 Статуту залізниць України без додаткових оплат.

Із викладеного виходить, що дія ст. 46 Статуту, яка регулює порядок зберігання вантажів, поширюється на вантажі, вивантажені в місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача. І якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування в строк, установлений ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу згідно тарифу при наявності договору.

Дія ст. 46 Статуту не поширюється на тимчасову затримку вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження, це зовсім інші правовідносини і вони регулюються статтею 119 Статуту та Правилами користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України) затвердженими наказом Міністерства транспорту України 25.02.99 року за № 113, з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до пункту 12 яких загальний час користування вагонами, за який вноситься плата, включає в себе час перебування їх у безпосередньому розпорядженні одержувача з моменту передачі на передавальних коліях до моменту забирання та час затримки вагонів на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження з вини Одержувача. Час користування вагонами ні Статутом ні правилами не обмежений.

Ст. 119 Статуту передбачає, що вагони можуть деякий час знаходитись на станції або на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження і за цей час, при наявності вини, Одержувач вносить залізниці плату за користування вагонами по ставкам, затвердженим Наказом Міністерства транспорту 02.02.99 року № 53.

Плата за зберігання вантажу у вагонах за період тимчасової затримки на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження (навіть з вини Позивача) чинним законодавством не передбачена.

Неправомірність дій Залізниці, щодо стягнення окремої плати за зберігання вантажу у вагонах , які затримуються на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження при наявності вини Одержувача, раніш вже була встановлена в судовому порядку: Одеським апеляційним господарським судом - Постановою від 03.12.02 року у справі № 14/13-пс, Вищим господарськими судом України - Постановою від 14.03.03 року у справі № 14/13-пс, Верховним Судом України - Ухвалою від 15.05.03 року, а також рішеннями господарського суду Одеської області від 22.07.04 року у справі № 27-12/134-04-3308, від 16.08.04 року у справі № 17/168-04-4714, від 23.06.05 року у справі № 10/107-05-5105, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.05 року у справі № 10/107-05-5105, Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.06 року у справі № 10/107-05-5105, та рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.05 року у справі № 12/350-05-8829.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак жодних доказів в підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві на позов Одеською залізницею до господарського суду не надано.

Разом з тим доводи ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" викладені у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви, обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Крім того, під час розгляду справи у суді, відповідач самостійно частково повернув списані з позивача грошові кошти в сумі 1951,68 грн., що також свідчить про фактичне визнання відповідачем незаконності списання вказаної суми з особистого рахунку позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 79375,92 грн. обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству України, отже підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1951,68 грн. провадження по справі припинити, на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відмовою від позову (Пояснення до позовної заяви по справі № 27/54-06-1969 від 20.03.2006 року, вхідний № 5759).

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19), код ЄДРПОУ 01071315, р/р 260324000036 в Одеській філії АБ "Експрес-банк", МФО 328801 на користь відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів"

(73000, м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5), код ЄДРПОУ 00952367, р/р 260056906 в ХОД АППБ АВАЛЬ м. Херсон, МФО 352093, –79375,92 грн. основного боргу, 793,76 грн. державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.

В частині стягнення 1951,68 грн. провадження по справі припинити.

4.

Видати відкритому акціонерному товариству „Херсонський комбінат хлібопродуктів" (73000, м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5), код ЄДРПОУ 00952367, р/р 260056906 в ХОД АППБ АВАЛЬ м. Херсон, МФО 352093, - Довідку на одержання з державного бюджету державного мита в сумі 19 грн. 52 коп., сплаченого платіжним дорученням № 516 від “14” лютого 2006 року за звернення в господарський суд Одеської області.

Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Семенюк Г.В.