Ухвала суду № 14739596, 15.03.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 22-ц-556/11Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Категорія - Доповідач - Міщій О.Я.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Міщію О.Я.

Суддів - Ткача З.Є., Бершадської Г.В.

при секретарі - Мендрик І.В.

з участю представника ПАТ “Банк Форум” Мельничук М.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ПП “Ніфертіті і К”, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2011 року по справі за позовом ПАТ “Банк Форум” до ОСОБА_2, третя особа приватне підприємство “Ніфертіті і К” про стягнення заборгованості за кредитним договором як із солідарного боржника, в тому числі шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ “Банк-Форум”, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа приватне підприємство “Ніфертіті і К” про визнання недійсним договору іпотеки та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2010 року ПАТ “Банк Форум” звернулось в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 3 липня 2008 року між АКБ “Форум” в особі Тернопільської філії (правонаступником усіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») та приватним підприємством «Ніфертіті і К»було укладено кредитний договір №35\08\26, згідно умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 360 000 доларів США для поповнення обігових коштів з процентною ставкою в розмірі 14% річних та строком повернення коштів не пізніше 02 липня 2009 року.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання його умов (повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами) є договір іпотеки, укладений між банком та відповідачкою за первісним позовом майновим поручителем ОСОБА_2, в тому числі приміщення першого поверху салону магазину під літерою “А” загальною площею 104, 2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та гаража стоянки загальною площею 29 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши ПП “Нефертіті і К” кошти шляхом перерахування меморіальними ордерами на рахунок підприємства.

ПП “Ніфертіті” порушило умови кредитного договору від 3.07.2008 року в частині щомісячного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Тому позивач, уточнивши свої вимоги 25.11.2010 року, просив стягнути із солідарного боржника майнового поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 3 683 874,35 грн., 628 102,77 грн. пені, звернувши стягнення на предмет іпотеки.

В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що вказаним договором забезпечено неіснуючі на момент його укладення зобовязання, договором не встановлено суми зобовязання та критеріїв його визначення. Просила визнати з цих підстав договір іпотеки недійсним та усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на нерухоме майно шляхом вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2011 року позов ПАТ “Банк Форум” до ОСОБА_2, третя особа ПП “Ніфертіті і К” про стягнення заборгованості за кредитним договором, як з солідарного боржника, в тому числі шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, як поручителя солідарного боржника ПП “Ніфертіті і К”, на користь ПАТ “Банк Форум”, заборгованість за кредитним договором №35\08\26від 03.07.2008 року, розмір якої в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.11.2010 року, складає 3 683 874,35 гривень та 628 102, 77 гривень (пеня по несплаченому боргу та відсотках), в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_2

- приміщення першого поверху салону магазину під літерою “А” загальною площею 104,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

- гаражстоянка загальною площею 29 кв.м. , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Судові витрати в сумі 1820 гривень стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ “Банк Форум” (код ЄДРПОУ 34476284).

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ “Банк Форум”, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа ПП “Ніфертіті і К” про визнання недійсним договору іпотеки від 07.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 3235, та усунення перешкод у здійсненні права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказала, що ПАТ “Банк Форум” не направляв їй письмову вимогу про погашення заборгованості у звязку з неналежним виконанням зобовязання, а тому спір є передчасним і таким, що не підлягає до задоволення. Зазначила, що суд безпідставно стягнув пеню без урахування вимог господарського законодавства, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, не застосував позовної давності до вимог про стягнення пені, не зясував обсяг майна, необхідного для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

В апеляційній скарзі ПП “Ніфертіті і К” просить рішення суду скасувати, а справу направити в суд для продовження розгляду, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті позову від ПП “Ніфертіті і К”, поданого в судовому засіданні.

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ПП “Ніфертіті і К” до задоволення не підлягають.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ПП “Ніфертіті і К” не виконало своїх зобовязань за кредитним договором, а тому стягнув з поручителя та іпотекодавця ОСОБА_2, як із солідарного боржника банку, заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.

Як встановлено судом, 3 липня 2008 року між АКБ “Форум” в особі Тернопільської філії (правонаступником усіх прав та зобов'язань якого є ПАТ “Банк Форум”) та ПП “Ніфертіті і К” було укладено кредитний договір №35\08\26, згідно умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 360 тис. дол. США для поповнення обігових коштів з процентною ставкою в розмірі 14% річних та строком повернення коштів не пізніше 2 липня 2009 року.

З метою належного виконання зобовязань за кредитним договором від 03.07.2008 року, між банком та ОСОБА_2 7.07.2008 року було укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий №3234, за яким іпотекодавцем було передано іпотекодержателю належне на праві власності ОСОБА_2 майно - приміщення першого поверху салону магазину загальною площею 104, 2 кв.м. по АДРЕСА_1, офісне приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 30,7 кв.м., гараж-стоянку площею 29 кв.м. в АДРЕСА_2, загальною заставною вартістю 2095931 гривень.

22 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №02/2610, згідно п. 1.1. якого поручитель поручився перед банком за виконання ПП “Ніфертіті і К” зобовязань за кредитним договором №35\08\26від 03.07.2008 року в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи видно, що свої зобовязання банк виконав належним чином, надавши ПП “Ніфертіті і К” кредитні кошти в сумі 360 000 дол. США.

ПП “Ніфертіті і К” зобовязання за договором кредиту від 3.07.2008 року не виконало, кредит не погасило.

У звязку з цим позивач звернувся до ОСОБА_2, як до поручителя і солідарного боржника про стягнення усієї суми боргу в тому числі шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

З долученого до матеріалів справи розрахунку, здійсненого позивачем, заборгованість ПП “Ніфертіті і К” за кредитним договором становить 3683 874,35 грн. (тіло кредиту та проценти) та 628 102,72 грн. (пеня по несплаченому основному боргу та прострочених і несплачених відсотках). Зокрема, сума простроченого боргу ПП “Ніфертіті і К” складає 360 000 дол. США, що за курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України станом на 25.11.2010 року (1 дол. США = 7,9387 грн.) становить 2 857 932 грн.:

пеня за прострочений і несплачений основний борг 585086,07 грн.;

сума прострочених і несплачених відсотків 825 942,34 грн. або 104040 дол. США;

сума пені за простроченими та несплаченими відсотками 43016,70 грн.

Вказаний розрахунок відповідає умовам кредитного договору, тому суд підставно взяв його до уваги при вирішенні питання про стягнення заборгованості. При цьому суд врахував, що ОСОБА_2 не заперечувала щодо розрахунку заборгованості, визнала у зустрічному позові та у своїх поясненнях у судовому засіданні суму коштів, яку отримало ПП “Ніфертіті і К”.

Що стосується доводів апелянта про невірний розрахунок пені та необхідності згідно ч.6 ст. 232 ГК України припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним, то вони є безпідставними.

Правовою підставою для нарахування пені є п. 4.1 кредитного договору від 3.07.2008 року, який передбачає, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 %, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно п. 7.3 кредитного договору він набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Отже, правило про нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, оскільки саме такими є умови кредитного договору від 3.07.2008 року.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи відсутні докази заявлення відповідачкою ОСОБА_2 в суді клопотання про застосування позовної давності стосовно вимог про стягнення пені, тому суд підставно не застосував позовну давність при розгляді спору.

З матеріалів справи видно, що 10.07.2009 року на адресу ПП “Ніфертіті і К” було направлено вимогу про необхідність погашення заборгованості по кредитному договору, яку ОСОБА_2 отримала особисто, в чому розписалась. Тому доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що розрахунок їй не направлявся не відповідає обставинам справи (а.с. 18).

Що стосується доводів апелянтів про те, що суд безпідставно відмовив у прийнятті позову ПП “Ніфертіті і К”, то вони також є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 111 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

ОСОБА_2 діючи від імені третьої особи, перед оголошенням судових дебатів звернулась безпосередньо в судовому засіданні про прийняття позову ПП “Ніфертіті і К”. Оскільки при цьому було порушено порядок предявлення позову та у звязку із відсутністю спільності предмета позову, суд підставно відмовив у прийнятті позовної заяви.

Необгрунтованими також є доводи ОСОБА_2 про те, що суд незясував обсягу майна, необхідного для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Як вбачається із змісту договору іпотеки від 7.07.2008 року, загальна заставна вартість переданого в іпотеку майна становить 2 095 931 грн. Враховуючи, що сума боргу перевищує вартість переданого в іпотеку майна, суд підставно звернув стягнення на обєкти, зазначені в позові банку, з метою повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими, оскільки оспорюваним договором іпотеки забезпечено виконання зобовязань за кредитним договором. Тобто, розмір забезпечення чітко визначений сторонами договору, а тому відсутні підстави вважати, що іпотека забезпечує неіснуюче зобовязання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПП “Ніфертіті і К” відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2011 року залишити без змін

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій