Постанова № 147117, 18.09.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2006 р. о 16:10 Справа № АС-04/416-06

вх. № 10285/1-04

Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.

представників сторін

позивача - Горшеніна Ю.О. - дов., Степаненко І.В. - дов.

відповідача - Баєва Г.О. - посв., керівник

по справі за позовом ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство - 16330", м. Харків

до УПФУ у Фрунзенському районі, м. Харкова

про визнання недійсним акту

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова № №Ю-160 від 16.06.2006 р. та акт перевірки №48 як невідповідні законодавству.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимогу правомірною, стосовно акту вказує, що він не може бути оскарженим.

Судом встановлено, що згідно спірної вимоги на позивача покладено обов’язок сплатити 233067,31 грн. . Вимога прийнята згідно ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Підставою винесення вимоги є акт перевірки №48 від 16.06.2006 р..

Як встановлено судом на підставі акту перевірки, заперечень на позов, пояснень керівника відповідача даних в судовому засіданні, довідки про заборгованість прийняття вимоги обумовлено тим, що при перевірці одержаного фонду оплати праці за період з 01.01.2002 р. по 20.05.2006 р. виявлено заниження на суму одержаної заробітної плати в розмірі 708189,44 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає сплаті збору на загальну суму 233067,31 грн. Розбіжність (заниження) виникла внаслідок того, що на протязі зазначеного періоду на суму одержаного фонду заробітної плати не було нараховано 32,0% тарифу, сума якого належить до сплати в період процедури банкрутства у зв’язку з виплатою заробітної плати, нарахованій до 29.08.2002 р..

Фонд вважає, що на день порушення справи про банкрутство (04.10.02) у ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16330» не було зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та Інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки заробітна плата працівникам підприємства виплачена на день порушення справи про банкрутство не була і факт виплати заробітної плати, нарахованої до дня порушення справи про банкрутство, встановлено лише при проведенні позапланової перевірки, тому УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова є поточним кредитором з моменту виникнення боргу.

Тому за результатами перевірки донараховано збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 233067,31 грн. Згідно ч. З ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону) та п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/866, на донараховану суму 16.06.2006 р. сформована вимога про сплату боргу №Ю-160, яка була направлена підприємству з повідомленням.

Суд зазначає, що з фактичними обставинами викладеними фондом позивач згоден, але вважає сими які фонд зобов’язує його сплатити погашеними.

Суд на підставі матеріалів справи, вислухавши пояснення сторін вважає позов в частині скасування спірної вимоги таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29 серпня 2002 р. відносно позивача ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-23/38-02 було порушено справу по банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з ухвали суду від 2 грудня 2002 р. була здійснена публікація про порушення справи про банкрутство відносно позивача в газеті „Голос України” від 04.10.2002 р. №182 (2933).

Ухвалою від 2.12.2002 року по справі Б-23/38-02 за результатами розгляду справи у попередньому засіданні, судом було затверджено реєстр кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в місячний строк з моменту публікації оголошення, які обліковуються за даними бухгалтерського обліку боржника, в розмірі 336697,64 грн., визнані погашеними.

Ухвалою суду від 15 грудня 2003 р. провадження по справі було припинено та у тридцяти денний строк з дати публікації оголошення не було заявлено кредиторських вимог з боку відповідача на загальну суму 236659,17 грн., а ця кредиторська заборгованість була визнана погашеною. Таким чином у відповідності Із ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборгованість перед Пенсійним фондом України в Фрунзенському районі міста Харкова визнана погашеною.

Наведене випливає з наступного.

Згідно ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” збір нараховується на суми заробітної плати.

Згідно п. 15 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.

Оскільки як вбачається з вище наведених документів та звітів які позивач надавав відповідачу, у позивача на 29.08.2002 р. була заборгованість по виплаті заробітної плати з якої повинні були бути сплачені кошти до Пенсійного фонду України у вигляді збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, але в зв’язку з не виплатою заробітної плати строк їх сплати не настав, то враховуючи вимоги наведеної ст. 11, з моменту порушення справи про банкрутство строк сплати по збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму невиплаченої заробітної плати фактично настав, по цих сумах у Пенсійного фонду виникло право вимоги.

Пенсійний фонд, враховуючи визначення ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мав право заявитися у процедуру банкрутства з вимогами про стягнення суми збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування на суми невиплаченої заробітної плати за період до порушення справи про банкрутство, як конкурсний кредитор.

При цьому суд зазначає, що відповідач міг та повинен був знати про наявність сум невиплаченої заробітної плати на дату порушення справи про банкрутство у позивача. Наведене випливає з того, що позивач до порушення справи про банкрутство надавав відповідачу звіти (розрахунки зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування) в яких визначав заборгованість по виплаті заробітної плати. Крім того в разі наявності сумнівів в правильності визначення сум невиплаченої заробітної плати, чи сум збору , відповідач згідно п. „е” ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 мав право провести перевірку позивача.

Про порушення справи про банкрутство відповідач повинен був дізнатися з газети „Голос України” від 04.10.2002 р. №182 (2933), де було здійснено відповідне оголошення.

Таким чином відповідач мав всі можливості заявити вимоги по сумах збору на невиплачену заробітну плату у процедуру банкрутства, але не зробив цього.

Відповідно , оскільки відповідач не заявив вимоги про стягнення сум збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у тридцяти денний термін з моменту публікації, зобов’язання по сплаті таких сум збору є погашеними – ч. 2 ст. 14 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що згідно ст. 106 Закону України „Про загальобовязкове державне пенсійне страхування” в вимоги включаються суми недоїмки”. В оскаржену вимоги включені суми, які відповідач вважає недоїмкою, і на цій підставі включає до вимоги.

Але, оскільки суми донараховані у оскарженій вимозі є такими, що на момент складання вимоги погашені , т. я. стосуються збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату нараховану до порушення справи про банкрутство, то таки суми не є недоїмкою та включені до вимоги неправомірно і вимога підлягає скасуванню.

Суд крім того, вважає необхідним зазначити, що посилання відповідача, на те, що строк сплати збору на суми невиплаченої заробітної плати настав в момент її виплати згідно вимог Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” є невірним. Оскільки було порушено провадження у справі про банкрутство то спеціальним законом , яки й регулює відносини стягнення сум є сама Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”.

Таким чином , в частині скасування вимоги позов підлягає задоволенню.

В частині вимог про скасування акту перевірки провадження у справі підлягає закриттю згідно ст. 157 ч.1 (1) КАС України, як справу, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень ( ст.17 КАС України), який впливає на права та обов'язки сторін.

Керуючись статтями 4, 8, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати Вимогу УПФУ у Фрунзенському районі, м. Харкова № Ю-160 від 16.06.2006 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство - 16330" (м. Харків, вул.Киргизька,21, код ЄДРПОУ 03115353) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

В іншій частині позову провадження по справі закрити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Григоров А.М.