Постанова № 14711188, 06.04.2011, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

№ 2а-1610/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк                     15 березня 2011 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька, у складі:

Головуючого судді - Сибірцева В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2009 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом вказавши, що вона є особою яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, (евакуйована із зони відчуження в 1986 році), категорія 2, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, яку їй має сплачувати відповідач. Відповідачем їй виплачена така допомога за 2004-2005 роки в розмірі 15,70 гривень, за 2006-2007 роки –в розмірі по 75 гривень. За 2008-2009 роки така допомога позивачеві взагалі не виплачена. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є противоправними, такими що не відповідають вимогам ст.48 вказаного закону, оскільки розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначався не кратними розмірами мінімальної заробітної плати і УПСЗН не доплатило їй щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період у розмірі 8002,60 гривень. Просить суд визнати противоправними дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2009 роки та стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму на оздоровлення за 2004-2009 роки у розмірі 8002,60 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явився, суду надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.3, ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення (а.с.5), позивач ОСОБА_1 має статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) як евакуйована з зони відчуження у 1986 році, перебуває на відповідному обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Згідно листа УПСЗН, фактично позивачці така допомога виплачена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України:

-          за 2004 рік - 26,70 гривень,

-          за 2005 рік - 26,70 гривень,

-          за 2006 рік –75 гривень,

-          за 2007 рік –75 гривень,

-          за 2008-2010 роки - 75 гривень на рік, але нарахована сума на час розгляду справи в суді не виплачена.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для евакуйованих із зони відчуження –15 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 75 гривень.

Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2008 та 2009 рік, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили –Закон. Нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалося УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

-          щодо виплат за 2004 рік визначається станом на 01 вересня 2004 року, на час здійснення виплати, - 237 гривень (Закон України № 1344- ІV від 27 листопада 2003 року);

- щодо виплат за 2005 рік визначається станом на 01 вересня 2005 року, на час здійснення виплати, - 332 гривень (Закон України № 2285-ІV від 23.12.2004 року);

- щодо виплат за 2008 рік визначається станом на 01 листопада 2008 року, на час здійснення виплати, - 605 гривень (Закон України № 107-VI від 28.12.2007 року);

- що виплат за 2009 рік визначається станом на 01 листопад 2009 року, оскільки відповідні виплати в 2009 році не здійснювалися - 744 гривні (Закон України № 1646-VI від 20.10.2009 року).

Суд враховує наявність спірного питання щодо можливості застосування визначених Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд виходить з того, що Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. За наведених обставин дії УПСЗН щодо визначення позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення в зазначений період є протиправними і порушене право позивача підлягає відновленню. На думку суду, достатнім для повного відновлення порушеного права позивача буде зобов’язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати йому недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачу, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2004 рік - 237 х 3 - 15,70 = 695,30 гривень;

- за 2005 рік - 332 х 3 - 26,70 = 969,30 гривень;

- за 2008 рік - 605 х 3 = 1815 гривень;

- за 2009 рік - 744 х 3 = 2232 гривень;

усього 695,30+969,30+1815+2232 = 5711,60 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд виходить згідно п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною й на час розгляду справи в суді. Відповідно відповідач УПСЗН правомірно здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві за 2006 рік в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 75 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суд виходить з того, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати. Суд враховує, що зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, однак вже після того, як позивачу 27 лютого 2007 року була виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 75 гривень. На час виплати допомоги відповідач керувався чинними правовими нормами, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наведених обставин дії відповідача в цій частині є правомірними і позовні вимоги в цій частині задоволенню не пілягають.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 –163, ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій суб’єкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів –задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2008 та 2009 роки такими, що не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський район, вул. Октября, б.16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: за 2004 рік –695 гривень 30 копійок, за 2005 рік – 969 гривень 30 копійок, за 2008 рік –1815 гривень, за 2009 рік –2232 гривень, а всього у розмірі 5711 (п’ять тисяч сімсот одинадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: