Рішення № 14698722, 05.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5005.04.11 За позовом           Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства

«Київхліб»Хлібокомбінат № 11

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

про                     стягнення 1717,20 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Круглова О.Б.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11, позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення з останнього заборгованості, 3% річних та пені за договором № 6016 від 30.12.2008.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме суми основного боргу.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 30 грудня 2008 року був укладений договір поставки № 6016.

Відповідно до умов даного договору, позивач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі, та відповідно до замовлень відповідача поставити товар, а відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати його вартість.

Як вбачається, на виконання п. 1.1. договору позивач відповідно до товаро-транспортних накладних № 96866 від 25.11.2010, № 97214 від 26.11.2010, № 97308 від 27.11.2010. поставив відповідачеві хлібобулочні вироби на загальну суму 1735,14 грн.

Згідно п. 4.3.1., 4.3.2 договору, покупець здійснює оплату за хлібобулочні вироби у формі відстрочення платежу на 3 календарних дні.

В порушення умов договору відповідач вартість отриманої продукції не сплатив. З врахуванням вартості повернутої продукції, заборгованість відповідача складає 1698 грн.42 коп.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію характеру на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Одним із основних видів господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно пункту 5.4. договору за порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 22,96 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 4 грн.44 коп.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(м. Київ, проспект Возз’єднання, 1; код ЄДРПОУ 3468778) на користь Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Київхліб»Хлібокомбінат № 11 (м. Київ, вул. Бориспільська, 24; код ЄДРПОУ 00376353) 1698 (одну тисячу шістсот дев’яносто вісім) грн. 42 коп. основного боргу, 4 (чотири) грн.44 коп. 3% річних, 22 (двадцять дві) грн. 96 коп. пеня, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 06.04.2011 р.