Рішення № 14698718, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/7404.04.11 за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Вес Медіа»

до           Приватного підприємства «Беліал»

про          повернення коштів в розмірі 750410,40 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Машталєр І.С. –представник за довіреністю

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Вес Медіа»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Беліал»про повернення коштів в розмірі 750410,40 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 04.04.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було підписано підготовлений позивачем проект договору про надання контент-послуг від 01.11.2010 № 10/0111 та не були виконані роботи по наданню позивачеві контент-послуг.

В свою чергу, позивачем на рахунок відповідача як плата по договору від 01.11.2010 № 10/0111 було перераховано 750410,00 грн. згідно платіжних доручень від 04.02.2011 № 795 (470410,00 грн.) та від 07.02.2011 № 796 (280000,00 грн.).

Листом від 08.02.2011 № 69 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти за платіжними дорученнями від 04.02.2011 № 795 та від 07.02.2011 № 796. Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, грошові кошти не повернув.

У відповідності до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.ст. 1212, 1213 ЦК України).

З викладеного вбачається, що договір від 01.11.2010 № 10/0111 між сторонами є неукладеним, не породжує жодних правових наслідків для сторін, а відтак відповідач без достатньої правової підстави набув грошові кошти в сумі 750410,00 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 750410,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив для забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленого позову.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, та що ці кошти, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення, і невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Беліал»(03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, 11, кім. 1, код 35509891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вес Медіа»(02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-В, код 36342357) 750410,00 грн. (сімсот п’ятдесят тисяч чотириста десять грн.) безпідставно набутих грошових коштів, 7504,10 грн. (сім тисяч п’ятсот чотири грн. 10 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                               С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.04.2011