Рішення № 14697058, 23.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа № 4/52-10-1797 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"; Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи"

3-тя особа відповідача: Філія "Придніпровські магістральні нафтопроводи" Відкритого акціонерного товаристава "Укртранснафта";

суть спору: про стягнення 71849160,88 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники сторін:

Від позивача: Герасимчук М.О.- по довіреності

Від відповідача: Ільницька О.С.- по довіреності, Кобзар П.Ю.- по довіреності; Тополева Ю.В.- по довіреності

Від 3-ої особи: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Південні магістральні нафтопроводи» про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 43530866,82 гривень, інфляційних нарахувань в розмірі 25071944,71 гривень, пені в розмірі 87061,83 гривень, 3 % річних в розмірі 3162267,64 гривень, а всього 71849160,88 гривень, розміру судових витрат. В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором підряду в розмірі 43530866,82 гривень, інфляційні нарахування в розмірі 28738851,32 гривень, суму пені в розмірі 87061,83 гривень, суму 3 % річних в розмірі 4576107,64 гривень, суму збитків в розмірі 27820699,91 гривень, а всього 104753587,52 гривень та розмір судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

У відповідності до договору підряду від 20.05.2005 р. № 20/04-05 відповідач, як Замовник від імені якого діяла філія «Придніпровські магістральні нафтопроводи», за вказаним договором доручив позивачеві як Генпідряднику, виконати роботи з будівництва технологічного нафтопроводу від 355 км нафтопроводу «Кременчук - Херсон»та приймально-здавальний пункт нафтопроводу згідно з проектом.

Генпідрядником відповідно до вимог п. 3.2. договору за власні кошти протягом двох років були виконані будівельні та монтажні роботи на вказаному об'єкті, а саме побудовано технологічний нафтопровід загальною довжиною 9,4 км до нафтогавані ВАТ «Херсоннафтопродукт»та площадка пункту прийому-розподілу нафти, яка включає в себе вузли обліку нафти, службово-побутовий корпус з хімлабораторією та вузлом зв'язку, блок фільтрів, вузол пуску ЗОД, пожежний резервуар води, склад проб, дизельну електростанцію.

Про закінчення будівництва об'єкту у відповідності до п. 3.3. договору Генпідрядник повідомив Замовника про готовність передати об'єкт згідно з актами робочої комісії від 08.12.2005 р. та від 25.05.2006 р. Передання робіт Генпідрядником та їх прийняття Замовником відповідно до вимог договору та ст. 882 ЦК України було оформлено актом від 31 липня 2007 р., підписаного двома сторонами, за яким Замовник прийняв об'єкт - будівництво траси технологічного нафтопроводу та пункту здачі нафти для транспортування нафти до нафтогавані ВАТ «Херсоннафтопродукт»загальною вартістю 22 968 643 грн., в тому числі ПДВ 3 828 107, 16 грн.. та площадку пункту здачі та розподілу нафти з вузлом пуску ЗОД, вузлом обліку нафти, блоком фільтрів, службово-побутовим корпусом з вузлом зв'язку та хімлабораторією нафтопроводу для транспортування нафти до нафтогавані ВАТ «Херсоннафтопродукт»загальною вартістю 20 562 223,82 грн.., в тому числі ПДВ 3 427 037,3 грн. Загальна вартість виконаних будівельно-монтажних робіт по вказаному об'єкту складає 43 530 866,82 (сорок три мільйони п'ятсот тридцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 82 коп.

Договором підряду від 20.05.2005р. № 20/04-05, зокрема п.п. 3.1.8,7.3, передбачено, що Замовник зобов'язаний здійснити розрахунок з Генпідрядником за виконану роботу шляхом сплати грошових коштів на протязі 10 днів з дня підписання акту робочої комісії. Зважаючи на те, що під час підписання актів робочої комісії було встановлено недоліки, які підлягали усуненню, в подальшому сторонами підписано акт прийому передачі об'єкту від 31.07.2007 р., але оплата за виконану роботу Замовником не була проведена. Генпідрядником виконані прийняті на себе зобов'язання щодо оплати власними грошима проектних га будівельно-монтажних робіт, в той час як Замовником прийняті на себе зобов'язання, що не виконані до цього часу.

Листом від 03.09.2007 р. позивач звернувся до відповідача з проханням сплатити грошові кошти за побудований та прийнятий об'єкт, на що Замовник в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»листом від 11.10.07 р. повідомив, що питання розрахунків за виконані роботи буде розглянуто після реорганізації філії, а листом від 14.04.2008 р. № 07-2723 позивача було повідомлено, що за всіма питаннями і взаємовідносинами, що виникають з договору підряду від 20.05.2005 р. № 20/04-05 генпідряднику необхідно звертатись до філії «Південні магістральні нафтопроводи»у зв'язку зі зміною організаційної структури ВАТ «Укртранснафта». Одночасно позивачу було повідомлено, що туди ж передані всі документи, що стосуються виконання вказаного договору підряду, для подальшого супроводження. Листом від 22.05.2008 р. №08/05 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, але ніякої відповіді не отримав. Таким чином, звернення позивача до відповідача про проведення розрахунків відповідно до договору підряду залишено без задоволення.

Оскільки будівництво обєкту за договором підряду потребувало значних матеріальних коштів, то ще на стадії попередніх домовленостей, виготовлення проектної документації, які підтверджуються технічним завданням, погодженим ВАТ «Укртранснафта»від 10.09.2003 р., протоколом технічної наради від 25.11.2004 р., позивачем було укладено кредитні договори з АКБ «Форум»для фінансування витрат щодо будівництва нафтопроводу, зокрема розробки проектно-кошторисної документації, закупівлі необхідного обладнання та труб, які були передані в заставу банку, та розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи.

Так, позивачем було укладено кредитний договір від 13.09.2004 р. № 238/04/00-КL для оплати договору поставки обладнання від 20.09.2004 р. № КП-21109-44 у сумі 245 300,0 доларів США, з подальшим укладанням додаткових угод щодо термінів погашення кредиту та зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, кредитний договір від 20.09.2004 р. № 247/04/00-КL для оплати поставок нафтопровідних труб, з подальшим укладанням додаткових угод, щодо термінів погашення кредиту та зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, кредитний договір від 23.09.2004 р. № 250/04/00-КL у формі кредитної лінії для поточної діяльності у сумі 754 700,00 дол. США, з подальшим укладанням додаткових угод щодо термінів погашення кредиту та зміни ліміту і відсоткової ставки за користування кредитними коштами та кредитний договір від 23.09.2004р. № 251/04/00-КL у формі кредитної лінії для поточної діяльності в сумі 18500 000,0 грн., з подальшим укладанням додаткових угод щодо термінів погашення кредиту та зміни ліміту заборгованості та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами було укладено договори застави майна від поручителя ТОВ «Укрспецтранс», та договір застави майна, що стане власністю у майбутньому згідно договору підряду на будівництво трубопроводу для транспортування нафти. Кошти, отримані за вказаними кредитними договорами були повністю використані для будівництва об'єкту.

Невиконання Замовником взятих на себе зобов'язань змусило позивача відстрочити терміни погашення отриманих кредитних коштів, та додатково сплачувати банку відсотки за користування кредитом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем надано суду підроблені документи, а саме примірник договору підряду № 20/04-05 від 20 травня 2005 року, акт приймання-передачі від 31 липня 2007 року, акти робочої комісії від 25 травня 2005 року та від 25 травня 2006 року, листи філії «ПДМН»ВАТ «Укртранснафта», а також те, що вказані документи посадовими особами та представниками відповідача не підписувались, що підтверджується їх письмовими поясненнями.

Після детального вивчення наданих позивачем копій документів відповідач провів службове розслідування, після чого дійшов висновку про те, що певні документи, надані позивачем, є підробленими (сфальсифікованими), а саме: договір підряду від 20.05.2005 р. № 20/04-05 (збільшено предмет і ціну договору, змінено умови оплати і прийняття робіт, підписаний не Давідчуком Й.І.), акти робочої комісії від 08.12.2005 р. (підроблений повністю) та від 25.05.2006 р. (замінено 1-3 аркуші), акт прийому передачі об'єкту від 31.07.2007 р. (підписаний не Бураком І.З.), лист від 14.04.2008 р. № 07-2723 (такий лист не підписувався та не відправлявся), інші листи (повністю сфальсифіковані).

З огляду на це відповідач просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу для зясування питання про те, чи не підроблені надані позивачем документи, підписи та відбитки печаток на них.

Ухвалою суду від 20.05.2010 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача філію «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта».

Ухвалою суду від 20.09.2010 року було призначено судову почеркознавчу та техніко-криміналістичну експертизи.

Проаналізувавши подані до суду сторонами документи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь в справі та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог за таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прийнято збудований обєкт за договором підряду, з огляду на що в нього відповідно до пунктів 1.2.3, 3.1.8, 7.3 Договору підряду та наведених приписів ЦК України виникло зобовязання сплати позивачу за виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене суд доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 43530866,82 гривень у якості заборгованості за договором підряду.

Що стосується посилань представників відповідача та третьої особи щодо підробки позивачем доказів, суд має зауважити наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем надано суду оригінали договору підряду № 20/04-05 від 20 травня 2005 року, акту прийомки-передачі від 31 липня 2007 року за договором підряду № 20/04-05 від 20 травня 2005 року. Відповідач та третя особа заперечували проти дійсності цих документів, посилаючись на те, що вони сфальсифіковані. Проте ані відповідач ні третя особа не надали свої оригінали цих документів в такому вигляді, в якому вони наявні у відповідача, посилаючись на їх втрату.

Отже, суд встановив, що відповідач дійшов висновку про підробленість цих документів виключно на підставі письмових пояснень своїх посадових осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4. та інших).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Справжність підписів посадових осіб позивача, відбитків печатки відповідача на цих документах підтверджується висновком № 11951, 11952/03 судово-технічної експертизи документів, складеним 29 грудня 2010 року та висновком № 11950/02 судово-почеркознавчої експертизи складеним 21 лютого 2011 року.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені у клопотанні про призначення повторних судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз, щодо неповноти висновків судових експертів та їхньої невідповідності матеріалам справи, оскільки, як зазначено вище, відповідачем та третьою особою не надано суду своїх оригіналів документів, з огляду на що оспорювання відповідачем висновків експертів, які підтверджують справжність єдиних належних письмових доказів у справі, суд розцінює як намагання відповідача затягнути судовий процес та зловживання відповідачем своїми процесуальними правами. До того ж, мотиви, викладені відповідачем у клопотанні, не можуть бути підставою для проведення повторної експертизи, а можуть бути підставою лише для призначення додаткової експертизи, у проведенні якої суд також не вбачає необхідності. Суд зауважує, що можливість призначення по справі додаткової чи повторної експертиз, встановлена ч.ч. 3, 4 ст. 42 ГПК України, є правом, а не обовязком суду. Крім того, ухвалою суду від 20 вересня 2010 року про призначення по справі експертиз, попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідачем ані оригіналів вказаних документів ані належних чином засвідчених копій не надано. Натомість на підтвердження фактів підробки вказаних документів суду надано письмові пояснення ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані можуть встановлюються, зокрема, таким засобом, як поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

З аналізу наведеної норми суд доходить до висновку, що пояснення осіб мають бути надані суду усно у судовому засіданні, а при необхідності, за вимогою суду продубльовані у письмовому вигляді для залучення до матеріалів справи. Проте, вищевказані особи у судовому засіданні пояснень не давали, з огляду на що їхні письмові пояснення не можуть бути розцінені у якості належного доказу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Слід зазначити, що наведена норма стосується правочинів, укладених саме у простій письмовій формі.

Суд розцінює надання відповідачем вказаних письмових пояснень як намагання оспорювати окремі частини правочину, здійсненого у письмовій формі, ґрунтуючись на свідченнях свідків, що є неприпустимим.

Суд критично оцінює і інші надані відповідачем докази, які нібито підтверджують фальсифікацію позивачем документів (довідки канцелярії і відділу кадрів відповідача), оскільки, на думку суду, ці документи не заперечують виникнення у відповідача відповідних прав та обовязків.

Таким чином, суд доходить до висновку про необхідність надання правової оцінки правовідносинам, що склались між сторонами у справі, керуючись доказами, що надані позивачем.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 886 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.2. договору підряду, за порушення замовником термінів проведення розрахунків з генпідрядником відповідно до п. 7.3. цього договору, замовник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд доходить до висновку, що неустойка, передбачена договором підряду за своєю правовою природою є штрафом та підлягає стягненню з відповідача у розмірі, заявленому позивачем 87061,83 гривень.

Стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на наведене також підлягають сума інфляційних збитків в розмірі 25071944,71 гривень та сума 3 % річних за весь час прострочення виконання зобовязання в розмірі 3162267,64 гривень.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 612, ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

За кредитним договором від 13.09.2004 р. № 238/04/00-КL для оплати договору поставки обладнання від 20.09.2004 р. № КП-21109-44 за період з липня 2007 р. по грудень 2010 р. було сплачено відсотків за користування кредитними коштами в сумі 971 136,37 грн., що підтверджується банківськими виписками, за кредитним договором, від 20.09.2004 р. № 247/04/00-КL для оплати поставок нафтопровідних труб, за період з липня 2007 р. по грудень 2010 р. було сплачено 10155772,5 грн., що підтверджується банківськими виписками, за кредитним договором від 23.09.2004 р. № 250/04/00-КL у формі кредитної лінії для поточної діяльності у сумі 754 700,00 дол. США , за період з липня 2007р. по грудень 2010 р. було сплачено відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1 800 699,45 грн., що підтверджується банківськими виписками, за кредитним договором від 23.09.2004р. № 251/04/00-КL у формі кредитної лінії для поточної діяльності в сумі 18 500000,0 грн., за період з липня 2007 р. по грудень 2010 р. було сплачено відсотків за користування кредитними коштами в сумі 14 893 091,59 грн.., що підтверджується банківськими виписками, всього позивачем сплачено відсотків банку 27 820 699,91 грн.

Порушення відповідачем термінів розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи за договором підряду від 20.05.2005 р. № 20/04-05 завдало позивачеві збитків у вигляді сплачених відсотків банку за користування кредитними коштами, використаними для будівництва нафтопроводу.

Таким чином, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 27820699,91 гривень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що базуються на законних підставах, в звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»до відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Південні магістральні нафтопроводи про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. От. Головатого, 16, код ЄДРПОУ 35393340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»(04111, м. Київ, вул. Мельникова, 46, код ЄДРПОУ 14289688) суму заборгованості за договором підряду в розмірі 43530866 (сорок три мільйони пятсот тридцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 82 коп., суму інфляційних збитків в розмірі 28738851 (двадцять вісім мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч вісімсот пятдесят одна) грн. 32 коп., суму пені в розмірі 87061 (вісімдесят сім тисяч шістдесят одна) грн. 83 коп., суму 3 % річних в розмірі 4576107 (чотири мільйони пятсот сімдесят шість тисяч сто сім) грн. 64 коп., суму збитків в розмірі 27820699 (двадцять сім мільйонів вісімсот двадцять тисяч шістсот девяносто девять) грн. 91 коп., суму державного мита в розмірі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.03.11р.

Суддя Літвінов С.В.