Рішення № 14696469, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/13004.04.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 106308,54 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. –представник по довіреності № Д07/2011/01/01-1 від 01.02.2011

від відповідача: Решетніченко О.С. –представник по довіреності № 64-5741 від 27.12.2010

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 94387,44 грн. основного боргу, 9023,10 грн. збитків від інфляції та 3% річних в сумі 2898,00 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 620490 від 01.09.2004 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 порушено провадження у справі № 53/130, розгляд справи призначено на 04.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 04.04.2011 відзиві вважає неналежним застосування позивачем в обліковий період –січень 2011 тариф 169,38 грн. за 1 Гкал, затверджений постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1279, оскільки даний тариф введений в дію з 01.02.2011, тоді як позивач застосовує його з 01.01.2011. Зазначає, що АЕК «Київенерго»листом від 31.07.2007 № 907/4707 надало згоду на виконання зобов‘язань щодо здійснення функцій виробника послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з використанням теплових розподільчих мереж, центральних та індивідуальних теплових пунктів, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Тому відповідач вважає, що він не має правових підстав для відшкодування компенсації різниці у затверджених тарифах. Також зазначає, що в лютому місяці 2011 року відповідач здійснив оплату за теплову енергію, зменшивши тим самим заборгованість договору на загальну суму 3395,00 грн. Відповідач вважає належними до стягнення 86548,96 грн. основного боргу, 9023,10 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 2898,00 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.04.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (споживач) було укладено договір № 620490 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобов‘язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов‘язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку № 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв’язку з чим у відповідача у період з 01.11.2008 по 01.02.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 94387,44 грн. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 9023,10 грн. та 3% річних в сумі 2898,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 643 від 30.05.2007, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту № 6 за адресою вул.. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004.

При цьому п. 4.3. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року на загальну суму 241768,60 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 147239,70 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 94387,44 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем не враховано оплати здійснені в лютому місяці 2011 року в сумі 3395,00 грн. приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви довідки про надходження коштів за спожиту за договором теплоенергію, сума на яку посилається відповідач не включена до розрахунку, згідно якого розмір боргу становить 94387,44 грн.

          Враховуючи, що позивач в судовому засіданні підтвердив надходження коштів від відповідача, суд вважає за необхідне в частині стягнення 3395,00 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

          Таким чином заборгованість відповідача становить 90992,44 грн.

Посилання відповідача щодо наявності спору в Окружному адміністративному суді м. Києва з приводу законності постанови КМДА № 1729 від 14.12.2010 та внесених до неї змін якими затверджені тарифи на теплову енергію документально не підтверджено.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90992,44 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних –2898,00 грн. та 9023,54 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування інфляційних витрат в сумі 9023,10 грн. та 3% річних в сумі 2898,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторона пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 90 992 (дев’яносто тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 44 коп. основного боргу, 9 023 (дев’ять тисяч двадцять три) грн. 10 коп. збитків від інфляції, 2 898 (дві тисячі вісімсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп. 3% річних, 1 029 (одна тисяча двадцять дев’ять) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3395,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 05.04.2011