Рішення № 14696268, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/1301.02.11

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел"

про стягнення 3 749,07 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Пилипець А.Ю., представник за довіреністю № 777 від 02.08.2010

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" про стягнення 3 749,07 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортних засобів № 8 МТ 004230 від 09.07.2008 (далі Договір) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль марки «MAN С2000», державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить ТОВ «Гюнсел», а вказаний транспортний засіб застрахований у АСК "Інго Україна", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2111818, позивач просить стягнути з ТОВ "Гюнсел" суму страхового відшкодування, яка виходить за межі ліміту відповідальності в розмірі 3485,22 грн. Також, з посиланням на ст. 231 Господарського кодексу України позивач просить стягнути пеню в розмірі 121,36 грн., 23,49 грн. 3 % відсотків річних та 119,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 порушено провадження по справі № 28/13 та призначено судове засідання на 18.01.2011.

18.01.2011 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

В судове засідання 18.01.2011 представник відповідача не зявився, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв та клопотань щодо відкладення судового засідання не направив.

Ухвалою суду від 18.01.2011 розгляд справи було відкладено на 01.02.2011.

Відповідач письмових заперечень по суті позовних вимог не надав. В судове засідання 01.02.2011 представник відповідача не зявився, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв та клопотань щодо відкладення судового засідання не направив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.

В судовому засіданні 01.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до довідки Білоцерківської роти ДПС при УДАІ ГУМВС України у Київській області № 1133 та постанови Манькіського районного суду Черкаської області у адміністративній справі № 3-1666/2008, 29.07.2008 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_1., із автомобілем марки «MAN С2000», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Манькіського районного суду Черкаської області у адміністративній справі № 3-1666/2008.

Відповідно до звіту № 08/275 про оцінку дорожньо-транспортного засобу від 11.08.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 26128,71 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору № 8 МТ 004230 добровільного страхування транспортних засобів, укладеного 09.07.2008 між Худайбереновим Акмиратом (власник автомобіля «Chevrolet Aveo») та ЗАТ "СК "Каштан" (після перейменування ПАТ "СК "Каштан").

На підставі вказаного Договору страхування № 8 МТ 004230 та Страхового акту № С-328-00-09-08-К1 від 12.09.2008 та розрахунку страхового відшкодування до нього, ПАТ "СК "Каштан" виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 27915,22 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»в розмірі 27915,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4846 від 12.09.2008, № 4857 від 16.09.2008, № 4946 від 22.09.2008, № 5106 від 02.10.2008, № 5188 від 10.10.2008 та № 5224 від 21.10.2008 та ПП «УЦВЗ «Ладен Авто»в розмірі 560,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4653 від 01.09.2008.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 27915,22 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль марки «MAN С2000», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 належить ТОВ «Гюнсел».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «MAN С2000», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відтак, власник автомобіля марки «MAN С2000»ТОВ «Гюнсел», водій якого Ганджи Костянтин Олексійович визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Chevrolet Aveo», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «MAN С2000» ТОВ «Гюнсел» - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у АСК "Інго Україна" на підставі Полісу № ВВ/2111818 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВВ/2111818 АСК "Інго Україна" взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля марки «MAN С2000», і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «Гюнсел». Вказаним договором (Полісом № ВВ/2111818) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн. франшиза 510,00 грн.

Згідно наданої позивачем завіреної належним чином копії банківської виписки по особовому рахунку від 03.06.2010, АСК "Інго Україна" перерахувала на рахунок позивача страхове відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності на суму 24990,00 грн.

07.08.2010 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 3485,22 грн. (лист від 04.08.2010 вих. № 717), яку згідно поштового повідомлення було доставлено 09.08.2010.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір невідшкодованого у звязку з лімітом відповідальності матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Chevrolet Aveo» складає 3485,22 грн.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 121,36 грн.

З посиланням на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача пеню та зазначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на підставі п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставними.

За таких обставин вимоги позивача по стягненню пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду, відсотки річних в розмірі 23,49 грн., втрати від інфляції в розмірі 118,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач проти доводів позивача не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" (03186, м. Київ, бул.Чоколівський, 19; код ЄДРПОУ 25292096, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37; код ЄДРПОУ 32071894) 3 627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 21 коп., з яких 3485 (три тисячі чотириста вісімдесят пять) грн. 22 коп. - страхового відшкодування, 118 (сто вісімнадцять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 23 (двадцять три) грн. 49 коп. 3 % відсотків річних, а також 98 (девяносто вісім) грн. 68 коп. - витрати по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 33 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова