Рішення № 14695937, 01.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/9001.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» про стягнення заборгованості по договору лізингу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Чайковський Я.В. (довіреність від 10.01.2011р.);

від відповідача: Случак О.О. (довіреність від 23.06.2010р.);

В судовому засіданні 01.04.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі ТОВ «Ласка Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(надалі ТОВ «Фірма Т.М.М.», відповідач) суми заборгованості у розмірі 30979, 28 грн., неустойки в розмірі 780, 09 грн., інфляційне збільшення суми боргу 199, 32 грн., 3% річних 150, 99 грн., усього 32109, 68 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FNC. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного графіку внесення лізингових платежів за 28-30 період сплати відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив про відсутність будь-яких зобов’язань щодо виплати лізингових платежів, оскільки умови договору в частині прив’язки до курсу долара порушують вимоги встановлені ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України, ст. 179, 189, 198 ГК України, а відповідно є нечинними.

Розрахунок суми позовних вимог, за твердженням відповідача, є неправильним і неточним, оскільки в ньому не зазначено правильного курсу НБУ для Євро який повинен застосовуватися при розрахунку лізингового платежу для кожного періоду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2008р. між ТОВ «Ласка Лізинг»та Фірмою «Т.М.М.»ТОВ укладено договір фінансового лізингу № 1288/04/2008 предмет якого визначено у розділі 1 договору та зокрема, згідно п. 1.1 лізингодавець зобов’язується придбати у свою власність техніку у відповідності зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією.

На виконання договору позивачем було надано в користування відповідача автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FNC, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000377 від 26.08.2008р., довіреністю серії ЯПД № 419812 від 29 серпня 2008р., залученими до матеріалів справи.

Невід’ємною частиною договору є графік внесення платежів, який згідно з додатковою угодою № 1288/04/2008-ДС/2 від 01.10.2008р. викладений в новій редакції, містить погоджені строки сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 6.8 договору лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми за рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені графіком внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який за 28, 29, 30 періоди складався із суми 30979, 28 грн., яка є загальною заборгованістю що мала бути сплачена у розмірах згідно графіку внесення платежів по строку 03 листопада 2010р., 03 грудня 2010р., 03 січня 2011р..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування обладнанням що є предметом договору № 1288/04/2008 за 28-30 періоди сплати лізингових платежів по графіку складає 30979, 28 грн., доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на порядок розрахунків кожного платежу, що встановлений договором (п. 6.1.2, п. 6.5).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками що надані до справи, по строках та у розмірі згідно з погодженим графіком внесення платежів, суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 30979, 28 грн. за користування технікою що є предметом договору № 1288/04/2008 від 11.04.2008р. у відношенні заборгованості що виникла за 28-30 періоди сплати лізингових платежів по графіку, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов з приводу нечинності положень договору через їх суперечність положенням закону, зокрема ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України, ст. 179, 189, 198 ГК України, оскільки норми чинного законодавства ґрунтуються на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

При укладенні договору (п. 6.1) сторони погодились, що валютою договору являється умовна одиниця; під якою розуміється сума виражена в гривнях України і рівна одному Євро по курсу згідно п. 6.1.1 договору.

Наведеним підтверджено, що порядок сплати лізингових платежів, обумовлений сторонами в договорі відповідає нормі статті 524 Цивільного кодексу України, а погодження в договорі визначення розміру лізингових платежів у відношенні до курсу іноземної валюти, також не є в силу наведених положень такими, що роблять нечинними положення договору. До того ж, в силу положень ст. ст. 627, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, у тому числі і ціни.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.5 договору фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008р. у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не проводить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів і 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингодавець зобов’язується її сплатити.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем належним до сплати за 28-30 період та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7, 75%) –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 780, 09 грн. (розрахунок штрафних санкцій є додатком до позовної заяви).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за 28-30 періоди сплати лізингових платежів по графіку, прострочення за якими рахується станом на час розгляду справи, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 199, 32 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 150, 99 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 1288/04/2008 від 11.04.2008р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 321, 10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; адреса: 03055, м. Київ, вул. Тимофеєвої 3, р/р 260019800772 в ВАТ «ТММ-Банк»у м. Києві, МФО 300896, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904, ідент. код 33104543) 30979, 28 грн. (тридцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев’ять гривень 28 копійок) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 780, 09 грн. (сімсот вісімдесят гривень 09 копійок) пені, 199, 32 грн. (сто дев’яносто дев’ять гривень 32 копійки) інфляційних збитків, 150, 99 грн. (сто п’ятдесят гривень 99 копійок) 3% річних, 321, 10 грн. (триста двадцять одну гривню 10 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 04.04.2011р.