Рішення № 14695835, 24.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/6024.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркос» До           Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

Про           стягнення 43262,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Шафінська І.І. –по дов. № б/н від 16.02.2011

Від відповідача не з‘явились

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2011 було оголошено перерву до 24.03.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркос»про стягнення з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»33775,00 грн. основного боргу, 7404,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2083,24 грн. за неналежне виконання зобов‘язань по сплаті отриманих послуг згідно договору № 2/5-3/40-51-08 від 11.02.2008.

Відповідач після оголошеної в засіданні суду 17.03.2011 перерви в судове засідання 24.03.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав.

Однак, відповідачем 24.03.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв‘язку з тим, що представник відповідач буде приймати участь у іншому судовому засіданні, яке відбудеться 24.03.2011 о 12 год.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Відповідачем до відділу діловодства суду 17.03.2011 було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 3/60 на підставі ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивовано тим, що 10.04.2009 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 525-р «Про перейменування Казенного підприємства Центральне конструкторське бюро «Арсенал»в Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»та реорганізацію Державного підприємства завод «Арсенал»шляхом приєднання його до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»». На виконання вищевказаного розпорядження КМ України Національним космічним агентством України (орган, уповноважений управляти майном ДП завод «Арсенал») було видано наказ №141 від 28.05.2009 «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал». Згідно з п. 11 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів. Таким чином, в статут Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»на сьогоднішній день не внесені зміни щодо приєднання Державного підприємства завод «Арсенал».

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні, оскільки як вбачається з матеріалів справи (поданої позивачем копії ухвали № 2/98 від 11.01.2010 з Єдиного державного реєстру судових рішень) факт правонаступництва Державного підприємства «Завод «Арсенал»у Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»вже досліджувалось судом у справі № 2/98. Більше того, у справі 2/98 саме Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»було ініціатором здійснення заміни Державного підприємства «Завод «Арсенал»його правонаступником Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал».

В судовому засіданні 24.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркос» (виконавець) та Державним підприємством завод «Арсенал», правонаступником якого є відповідач, (замовник) було укладено договір № 2/5-3/40-51-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручив, в виконавець прийняв на себе виконання технічного діагностування мостових, автомобільних кранів, талей електричних в ручних, електричних лебідок, кран-балок, експертне обстеження вантажних і пасажирських ліфтів, а також чергові технічні огляди перелічених об‘єктів або інших робіт за необхідністю замовника з видачею відповідних технічних висновків.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем, як правонаступником замовника, не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 33775,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховано збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7404,10 грн. та 3% річних в сумі 2083,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 4.4. договору строк дії даного договору встановлений сторонами з 11.02.2008 до 31.12.2008.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість робіт, виконуваних виконавцем визначена відповідними локальними кошторисами або протоколами узгодження договірної ціни, які є невід‘ємною частиною даного договору.

За умовами п. 3.3. договору акти приймання виконаних робіт складаються виконавцем та підписуються замовником протягом місяця по закінченню всіх виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість виконаних робіт виконавцем робіт сплачується змовником протягом п‘яти банківських днів після підписання ним акту приймання виконаних робіт.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт : № 07-01-08 від 22.12.2008 на суму 1425,00 грн.; № 08-01-08 від 22.12.2008 на суму 1425,00 грн.; № 08-02-08 від 22.12.2008 на суму 10650,00 грн.; № 09-01-08 від 22.12.2008 на суму 7125,00 грн.; № 09-02-08 від 22.12.2008 на суму 3550,00 грн.; № 11-01-08 від 22.12.2008 на суму 9600,00 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, та підтверджують надання послуг позивачем на загальну суму 33775,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов‘язань вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв‘язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 33775,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 33775,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 7404,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2 083,24 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7404,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2083,24 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркос»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»(м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14307357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркос»(Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 21347363) 33 775 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят п‘ять) грн. 00 коп. основного боргу, 7404 (сім тисяч чотириста чотири) грн. 10 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2083 (дві тисячі вісімдесят три) грн. 24 коп. –3% річних, 432 (чотириста тридцять дві) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 31.03.2011.