Рішення № 14695803, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/4630.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»

доПриватного підприємства «Дайв Лайт»

простягнення 5146,59 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Білецький Д.О. (довіреність б/н від 10.11.2010); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»(далі –позивач або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Дайв Лайт»(далі –відповідач або Підприємство) про стягнення 4742,17 грн. заборгованості зі сплати суборендних платежів, 102,82 грн. інфляційних втрат, 34,17 грн. 3 % річних, 267,43 грн. пені, всього 5146,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Підприємством своїх зобов’язань за договором суборенди нерухомого майна № 04/2010 від 01.06.2010 (далі –Договір), укладеного між Товариством та Підприємством, щодо сплати суборендних платежів згідно з пунктом 3.2 Договору.

При цьому, Товариство зазначає, що за період з червня 2010 року до листопада 2010 року Підприємство допустило прострочення зі сплати суборендної плати в сумі 4742,17 грн. У зв’язку із простроченням сплати суборендної плати Товариством на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) були нараховані Підприємству за період з 21.06.2010 до 25.11.2010 три відсотки річних на загальну сумі 34,17 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 102,82 грн., а також на підставі пункту 8.2.1 Договору Підприємству за період з 21.06.2010 до 25.11.2010 була нарахована пеня на загальну суму 267,43 грн.

Підприємство письмових заперечень проти позову не подало, в судове засідання не з’явилось. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладання розгляду надсилались за адресою місцезнаходженням Підприємства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 44, літера «А».

Відповідно до статті 64 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Розгляд справи відкладався.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Підприємства суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Підприємства не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 між Товариством (Орендар) та Підприємством (Суборендар) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар зобов’язується передати за плату Суборендареві у тимчасове користування, а Суборендар зобов’язується прийняти у тимчасове користування нежиле приміщення (далі –Об’єкт), та зобов’язується сплачувати Орендареві суборендну плату.

Відповідно до пунктів 1.2-1.2.2 Договору Об’єкт знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44-А; загальна площа Об’єкту – 11,40 кв.м.; призначення Об’єкту –для використання під офіс.

Приміщення належить до приватної власності. Орендар володіє та користується приміщенням на підставі договору оренди нерухомого майна, укладеного з власником –ТОВ «Старий квартал», пунктом 7.4 якого Орендарю надано право передавати приміщення, що орендуються в суборенду (пункт 1.6 Договору).

Розмір суборендної плати за Об’єкт суборенди становить 100 доларів США з урахуванням ПДВ за один календарний місяць за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку (пункт 3.1 Договору).

Згідно пункту 3.2 Договору суборендна плата нараховується, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі Об’єкта і сплачується Суборендарем на поточний рахунок Орендаря до 20 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 ЦК України).

Отже, за своєю правовою природою Договір є договором піднайму, оскільки його положення відповідають приписам вищевказаних статей ЦК України.

01.06.2010 між Товариством (Орендар) та Підприємством (Суборендар) був укладений акт приймання-передачі приміщення, який є додатком № 1 до Договору, відповідно до якого Орендар передав, а Суборендар прийняв наступне приміщення, а саме Об’єкт.

На виконання умов Договору, Товариство виставило Підприємству рахунки на оплату: № 136 від 14.06.2010 на суму 791,58 грн., № 156 від 20.07.2010 на суму 789,93 грн., № 171 від 13.08.2010 на суму 789 грн., № 172 від 01.09.2010 на суму 788,67 грн., № 187 від 11.10.2010 на суму 791 грн., № 216 від 05.11.2010 на суму 791,99 грн., всього на суму 4742,17 грн.

Матеріали справи не свідчать про те, що Підприємство за період з червня 2010 року до листопада 2010 року сплатило Товариству суборендні платежі в сумі 4742,17 грн.

Отже, у Підприємства перед Товариством залишились не сплачені суборендні платежі за період з червня 2010 року до листопада 2010 року в сумі 4742,17 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Підприємство відповідно до пункту 3.2 Договору повинно було здійснити оплату суборендних платежів у сумі 791,58 грн. в строк до 20.06.2010, у сумі 789,93 грн. в строк до 20.07.2010, у сумі 789 грн. в строк до 20.08.2010, у сумі 788,67 грн. в строк до 20.09.2010, у сумі 791 грн. в строк до 20.10.2010, у сумі 791,99 грн. в строк до 20.11.2010, всього у сумі 4742,17 грн.

Проте, Підприємство, як у встановлений пунктом 3.2 Договору строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо сплати суборендних платежів у сумі 4742,17 грн. не виконало.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Підприємства 4742,17 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Товариства про стягнення з Підприємства інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Товариства в сумі 102,82 грн. інфляційних втрат. Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство просить стягнути з Підприємства за період з 21.06.2010 до 25.11.2010 три відсотки річних на загальну суму 34,17 грн.

Судом встановлено, що Підприємство відповідно до пункту 3.2 Договору повинно було здійснити оплату суборендних платежів у сумі 791,58 грн. в строк до 20.06.2010.

Таким чином, Товариство мало право нараховувати Підприємству 3% річних за період з 21.06.2010 до 25.11.2010 на суму 791,58 грн., а не на суму 971,58 грн., як це зазначено в розрахунку 3% річних Товариства.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснює перерахунок 3% річних за період з 21.06.2010 до 25.11.2010 на суму 791,58 грн.

Несплачена

сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихНарахована сума 3% річних, грн.

791,5821.06.2011-25.11.20101583%10,28

789,9321.07.2011-25.11.20101283%8,31

78921.08.2011-25.11.2010973%6,29

788,6721.09.2011-25.11.2010663%4,28

79121.10.2011-25.11.2010363%2,34

791,9921.11.2011-25.11.201053%0,33

Всього:31,83 Таким чином, загальна сума 3% річних складає 31,83 грн.

У випадку прострочення сплати суборендної плати або відшкодування комунальних та інших платежів Суборендар сплачує пеню у розмірі 10% від розміру місячної суборендної плати за кожний день прострочення такого зобов’язання (пункт 8.2.1 Договору).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за період з 21.06.2010 до 25.11.2010, суд встановив, що розрахунок пені відповідає нормам чинного законодавства України, але Товариством була зроблена арифметична помилка при складанні загальної суми пені за окремі періоди.

Таким чином, загальна сума пені складає 167,43 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підприємство не скористалось наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Товариство в обґрунтування своїх позовних вимог не спростувало.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Дайв Лайт»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 44, літера «А», ідентифікаційний код 31354439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 44, літера Б ідентифікаційний код 35963261) 4 742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 17 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 31 (тридцять одну) грн. 83 коп. 3% річних, 167 (сто шістдесят сім) грн. 43 коп. пені, а також 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 04.04.2011