Рішення № 14695293, 05.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 квітня 2011 р.

Справа 13/49/2011/5003

за позовом:Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (юр. адреса.: 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10; представник: 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 52/89)

до:Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а)

про стягнення 348 901,44 грн. заборгованості

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Бойко Д.Д., довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 17.03.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" до Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" про стягнення 348 901,44 грн. заборгованості, що включає в себе 234388,06 грн. - основної суми боргу; 27466,55 грн. - 3% річних та 87046,83 грн. - інфляційних витрат та призначено до слухання на 05.04.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 17.03.2011 р. №2123р-2125р. та поштовим повідомленням №20662144 про отримання ухвали суду представником відповідача 22.03.2011 р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно укладеного між сторонами договору №3/04 постачання товару від 03.04.2009 р., позивач (постачальник) зобов'язався систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) відповідача (покупця) певний товар, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах встановлених договором.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент та обсяг товару передбачається у специфікаціях, що додаються до договору (додатки до договору).

Умовами договору сторонами погоджено, що товар повинен бути поставлений відповідачу (покупцю) не пізніше 15 днів з дати підписання відповідного додатку до договору (п.4.1).

Згідно п.п.5.1,5.2 відповідач (покупець) оплачує поставлений позивачем (постачальником) товар за ціною, передбаченою у специфікації. Загальна орієнтовна сума договору на день його складання становила 1400000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, а саме здійснив поставку товару в асортименті та за цінами встановлених у специфікаціях (а.с.10-14), на загальну суму 1377064,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.18-33).

Відповідно до п.6.1 договору , оплата за фактично відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок позивача (постачальника) у строк до 15.08.2009 р. у сумі 900000,00 грн. та до 01.10.2009 р. у сумі 500000,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті виконав частково, а саме шляхом зустрічної поставки на суму 1142676,05 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 234388,06 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків №2 від 15.11.2010 р.

Після чого позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій №91 від 26.11.2010 р., однак яка останнім була залишена без реагування.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 234388,06 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по здійсненню поставки товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними та його частковий розрахунок шляхом здійснення зустрічної поставки, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 234388,06 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 27466,55 грн. - 3% річних та 87046,83 грн. - інфляційних витрат, згідно наданого ним розрахунку, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27466,55 грн. - 3% річних та 87046,83 грн. - інфляційних витрат, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а, код ЄДРПОУ 05487478) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (юр. адреса.: 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10; представник: 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 52/89, код ЄДРПОУ 20423949) 234388,06 грн. - основної суми боргу; 27466,55 грн. - 3% річних, 87046,83 грн. - інфляційних витрат, 3489,01 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а)