Постанова № 146477, 21.09.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.09.06 Справа № 10/10пд-ад.

Суддя Мінська Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора м. Первомайська в інтересах Державної податкової інспекції у м. Первомайську

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар", м. Первомайськ

2.Малого приватного підприємства "Лугдомбуд", м. Луганськ

про визнання недійсним господарського зобов’язання

Представники сторін:

Прокурор – Кадацький М.В.

від позивача – Геращенко О.І. (дов. № 2492/10-010-4850 від 23.06.2006.);

від І відповідача – Щербіна В.І., директор.

від ІІ відповідача – не прибув.

Згідно з п. 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалась звукова фіксація судового процесу за клопотанням учасників процесу.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке виникло на підставі договору від 08.06.2004р. укладеного між ТОВ "Господар" та МПП "Лугдомбуд";

- стягнути з МПП "Лугдомбуд" на користь ТОВ "Господар" 15000 грн.;

- стягнути з ТОВ "Господар" на користь держави сплачену за оспорюваними зобов’язаннями суму у розмірі 15000 грн.

Заявою від 20.09.2006. позивач зменшив позовні вимоги і просить визнати недійсним господарське зобов’язання, яке виникло на підставі договору від 08.06.2004р. укладеного між ТОВ "Господар" та МПП "Лугдомбуд".

ІІ - ий відповідач відзив на позовне надав, участь своїх представників в судове засідання не забезпечив. І - ий відповідач заперечує проти позову. Також ІІ - ий відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 КАСУ в частині зазначення адреси МПП "Лугдомбуд".

Позивач звернувся до суду відповідно до ст. 12 ГПК України. Спір згідно положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) підвідомчий адміністративному суду і згідно ст. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ підлягає розгляду господарським судом за правилами КАСУ.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача , суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "Господар" та МПП "Лугдомбуд" був укладений договір купівлі –продажу б/н від 08.06.2004., згідно якого МПП "Лугдомбуд" зобов’язується поставити, а ТОВ "Господар" прийняти комплекс КРК-2 для виробництва крупи.

МПП "Лугдомбуд" видало ТОВ "Господар" податкову накладну № 45 від 08.06.2004. на суму 15000 грн., в т. ч. ПДВ - 2500 грн. на комплекс КРК - 2 в кількості 1 шт. Докази оплати ТОВ «Господар» на адресу МПП "Лугдомбуд" відсутні.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 05.02.2004 р. установчі документи МПП «Лугдомбуд»визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства.

При розгляді даної цивільної справи суд встановив, що згідно установчих документів МПП "Лугдомбуд" засновником цього підприємства є Кузнецова А.О., але з 2002 року вказана особа не має ніякого відношення до підприємства, оскільки пакет документів вкрадено.

Останній податковий звіт МПП «Лугдомбуд» подало до ДПІ за листопад 2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2000. згідно договору безоплатного користування майном між Регіональним Фондом підтримки підприємництва в Луганській області і ТОВ «Господар» від 02.10.2000. за актом прийомо-передачі було передано в безоплатне користування комплекс по виробництву крупи КРК –2 у кількості 1 штука. Даний комплекс прийняв директор Анісімов С.В., який був директором з 20.04.2000. по 05.10.2003. 06.10.2003. директором ТОВ "Господар" призначено Щербіну В.І.

Директор ТОВ «Господар» не заперечує, що в наявності є лише один комплекс по виробництву крупи КРК –2, який був на підприємстві до його призначення директором.

Вищевказане свідчить про відсутність факту виконання договору купівлі –продажу б/н від 08.06.2004. з боку обох сторін.

25.04.2006. видано наказ № 23 директора ТОВ «Господар» про підготовку документів на розірвання договору від 08.06.2004., вважати зобов’язання припиненими, а також зняття з балансу комплексу по виробництву крупи КРК –2 і відображення відповідними проводками в бухгалтерському обліку.

І –ий відповідач заперечує проти позову і зазначає, що рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 05.02.2004 р не може бути підставою визнання угоди недійсною, оскільки на момент здійснення угоди ця юридична особа мала цивільну правоздатність і дієздатність.

Оцінивши доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Пункт 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” однією із функцій Державних податкових інспекцій зазначає подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, необхідними умовами визнання угод недійсними на підставі вищевикладеної статті є укладення угоди з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявності умислу хоча б у однієї з сторін угоди.

В п.11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/ІІІ із змінами і доповненнями внесеними Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002р. № 04-5/491 вказано, що до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться і угоди, спрямовані на ухилення від оподаткування.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У відповідності з п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” доказами спрямованості умислу суб’єкта підприємницької діяльності на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу у вигляді приховування від оподаткування прибутку та доходів, можуть бути –відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, визнання установчих документів підприємства недійсними.

Умисел ІІ-ого відповідача доведено сукупністю таких доказів: Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 05.02.2004 р, фактом ненадання звітності з листопада 2002 року, що свідчить про ухилення від оподаткування, в тому числі за даною угодою.

Відповідно до ст. 216 ч.3 ЦК України встановлено, що правові наслідки передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Особливі умови застосування наслідків окремого виду недійсного правочину встановлено ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 208 Господарського Кодексу України (надалі –ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов`язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне ій на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи, що сторонами не були виконані зобов’язання за договором від 08.06.2004., і заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, відсутні підстави для застосування цих наслідків.

Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 21.09.2006. і постановив задовольнити позов частково.

Відповідно до ст. 94 КАСУ з ІІ-ого відповідача, як з винної сторони, в доход Державного бюджету України стягуються судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.09.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 –163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати зобов’язання, яке виникло на підставі договору б/н від 08.06.2004р. укладеного між ТОВ "Господар" та МПП "Лугдомбуд", недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, таким що скоєно з метою завідомо противоправною інтересам держави та суспільства.

3. В решті вимог відмовити.

4. Стягнути з МПП "Лугдомбуд", м. Луганськ, пер. Костіна, 21, код ЄДРПОУ 32139128 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач – Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова в повному обсязі складена 26.09.2006.

Суддя Т.М.Мінська