Постанова № 14643680, 09.02.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 року Справа № 2а-3763/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства «Фінком А»про скасування державної реєстрації та визнання установчих документів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства «Фінком А»(далі по тексту - ПП «Фінком А»), в якому просила скасувати державну реєстрацію і визнати установчі документи, первинні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, свідоцтво платника ПДВ відповідача недійсними з моменту реєстрації, а первинні та фінансово-господарські після проведення реєстрації.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що засновник підприємства ОСОБА_1 при державній реєстрації не мала наміру створювати юридичну особу і її не створювала, підприємницькою діяльністю не займалася, а тому підприємство створено формально, із суттєвими порушеннями процедури державної реєстрації. В дійсності підприємство створено з метою ухилення від сплати податків і господарською діяльністю ніколи не займалось. Тому податковий орган, посилаючись на положення ст. ст. 42, 62, 63, 65 ГК України, Закону України „Про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, вважає, що юридична особа зареєстровано всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, і, відповідно, запис про реєстрацію підприємства та установчі документи підлягають визнанню недійсними. Відповідно, на підставі п. 2 ст. 234 ЦК України первинні та фінансово-господарські документи також є фіктивними.

Представники відповідача в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином ( а.с. 37,45).

Суд, заслухавши думку представника позивача, враховуючи, що відсутня потреба заслуховувати свідка або експерта, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Фінком А»зареєстровано 14 травня 2009 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 36514111, місцезнаходження підприємства - Кіровоградська область, АДРЕСА_1, зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 7-8).

Як вбачається з наданої суду копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копії статуту підприємства засновником підприємства є ОСОБА_1 (а.с. 7-8, 14-19).

Висновок органу податкової служби про те, що ПП «Фінком А» зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, та висновок про те, що державна реєстрацію проведена з порушеннями діючого законодавства зроблено податковим органом на підставі того, що засновник підприємства - ОСОБА_1 стосовно реєстрації пояснила: що малознайомий їй чоловік на імя Олег запропонував перереєструвати на неї ПП «Фінком А» за отримання грошової винагороди. Разом з Олегом вона вчинила перереєстрацію підприємства на себе у приватного нотаріуса та в податковому органі. Ніяких дій щодо підписання договорів від імені підприємства не вчиняла, бухгалтерських та податкових документів не підписувала, печатки не має, рахунків підприємства в банках не відкривала (а.с. 11).

Однак, суд вважає, що пояснення засновника підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, з пояснення вбачається, що перереєстрація ПП «Фінком А» на ОСОБА_1 здійснена за участю вказаної особи, в результаті її волевиявлення, яка свідомо дала згоду на вчинення таких дій. При реєстрації ПП «Фінком А» порушень чинного законодавства не допущено. ОСОБА_1 від власного імені зареєструвала підприємство, документального підтвердження, що вона був введена в оману, або не розуміла своїх дій суду не подано.

Факт передачі установчих документів власником підприємства іншій особі, його необізнаність щодо подальшої діяльності підприємства не є підставою для визнання недійсними установчих документів суб'єкта господарювання.

Суд не може прийняти до уваги, в якості належних та допустимих доказів письмові пояснення ОСОБА_1, на які посилався податковий орган, відносно того, що у цього громадянина (засновника) була відсутня дійсна мета здійснення підприємницької діяльності, а також те, що вищевказані письмові пояснення підтверджують фіктивність підприємства.

Належним доказом, у даному випадку, були б не письмові пояснення ОСОБА_1, а вирок суду щодо кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України ОСОБА_1 за навмисне створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Між тим, такого вироку суду, позивачем не надано.

Також, податковим органом не надано доказів в підтвердження тих обставин, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, а саме те, що відповідач має намір ухилятися від сплати податків, вести недобросовісну господарську діяльність, не подавати звітності, що в свою чергу буде порушувати нормальну діяльність державної податкової служби. Вказані обставини не підтверджені жодними доказами та є припущеннями позивача. Між тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено фіктивності підприємства, що на його думку є підставою для скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Крім цього, частиною 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи , зокрема є:

· визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

· провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

· невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

· неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

· наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Зазначених у вказаній нормі матеріального права підстав для припинення юридичної особи, податковим органом не наведено.

Щодо вимог позивача про визнання установчих та первинних документів недійсними, визнання недійсними фінансово господарських документів, суд виходить з наступного.

Як передбачено ч. 1 п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднанні державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Права (повноваження) органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 зазначеного Закону, зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності .

За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обовязок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вказаним Законом не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів юридичної, визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації.

З огляду суд вважає, що заявлені позивачем вказані вище вимоги є безпідставні, не ґрунтуються на законі, та заявлені позивачем з перевищенням власних повноважень, які надані йому чинним законодавством.

Більш того, визнання недійсними первинних та фінансово-бухгалтерських документів саме з моменту перереєстрації підприємства, як на тому наполягав податковий орган, може потягнути негативні наслідки для можливих контрагентів ПП «Фінком А» , які перебували з підприємством в договірних відносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун