Постанова № 14643077, 07.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2011 року Справа № 37/12-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О., Чус О.В.

при секретарі: Соловйової О.І.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 10.03.2011 р.:

від позивача: Кульбака С.О. (дов. № 91 від 01.02.11 р.);

від відповідача: Приходько О.І. (дов. б/н від 10.01.11 р.);

від третіх осіб-1,2: представники у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровської обл. м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2011 р. у справі № 37/12-10

за позовом Державної екологічної інспекції в Дніпропетровської обл. м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство Будвироби” м.Дніпропетровськ;

за участю 3-ї особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління земельних ресурсів у місті Дніпропетровську м. Дніпропетровськ;

3-ї особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 036 грн. 52 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.01.11 р. у справі № 37/12-10, яке підписано 19.01.11 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Кеся Н.Б.) відмовлено у позові Державної екологічної інспекції в Дніпропетровської обл. м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство Будвироби” м. Дніпропетровськ; за участю 3-ї особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління земельних ресурсів у місті Дніпропетровську м. Дніпропетровськ; 3-ї особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ про стягнення 8 036 грн. 52 коп. і у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача –управління служби безпеки України в Дніпропетровській обл.

Позивач не погодився з вказаним рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.

Скаржник не згоден з висновком суду першої інстанції що, “Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області не має повноважень на здійснення державного контролю за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням, оскільки це є повноваженнями органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи...” і вважає такий висновок помилковим з огляду на те, що, відповідно до п.3.4 “Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, яке затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19.12.2006 р., одним із основних завдань Інспекції є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами, небезпечними речовинами, пестицидами та агрохімікатами території Дніпропетровської області.

Також позивач посилається на п. 7 “Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зайняття земельних ділянок, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 (у відповідності до якої проводився розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки за адресою: вул. Вінокурова, 2-а м. Дніпропетровськ не за цільовим призначенням) чітко визначено, що “розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди....”.

Як вбачається з вищенаведених норм законодавчих актів, Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській обл. вважає, що має повноваження на здійснення державного контролю за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням і вважає висновок суду першої інстанції , вказаний в рішенні щодо відсутності у позивача таких повноважень таким, що не відповідає дійсності і суперечить нормам законодавства.

Не погоджується позивач з висновком першої інстанції, що “...висновок державної екологічної інспекції в Дніпропетровській обл. щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,777 гектарів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2-а не за цільовим призначенням з боку відповідача не доводиться матеріалами справи....”.

Земельний кодекс України чітко визначає, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст. 66). Тобто законом чітко розмежовано, для яких саме потреб може використовуватись земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель промисловості.

Як вбачається з наданого відповідачем державного акту на право постійного користування землею від 31.01.1997 р. № 000491, землю надано у постійне користування для обслуговування адміністративного будинку і господарських споруд, а на справді ця земля використовується відповідачем для обслуговування виробничої бази, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Як вже зазначалось раніше, статтею 66 Земельного кодексу України чітко визначено, для яких саме потреб землекористувачів можуть використовуватись землі промисловості. При цьому позивач зазначає, що використання для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд відокремлено законом від використання для розміщення та експлуатації адміністративно-побутових будівель. Тобто, в Державному акті на право постійного користування землею ТОВ “Підприємство Будвироби” має бути зазначено, що земельна ділянка надана у постійне користування для обслуговування виробничої бази, а не для обслуговування адміністративного будинку і господарських споруд.

З документів, наявних в матеріалах справи, чітко вбачається, що відповідачем земельна ділянка використовується не для обслуговування адміністративного будинку і господарських споруд (як визначено в Державному акті на право постійного користування землею від 31.01.1997 р. № 000491), а для обслуговування виробничої бази.

Тобто дії відповідача порушують вимоги ст. 96 Земельного кодексу України, де чітко визначено, що землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає, що рішення по даній справі прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними.

Розпорядженням секретаря судової палати від 09.03.2011 р. № 298, у зв’язку з черговою відпусткою судді Євстигеєва О.С. змінено склад колегії суддів.

В судовому засідання оголошувалася перерва з 10.03.2011 р. до 07.04.2011 р. до 12 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 26.08.1992 р. № 749/1 “Про відведення підприємству “Будвироби” земельних ділянок по вул. Винокурова для проектування та будівництва промислової бази” вирішено вилучити земельні ділянки площею 1 га, з котрих : 0,4 га –із земель держземзапасу; 0,6 га –із земель комунгоспу Індустріального району та відвести їх підприємству “Будвироби” для проектування та будівництва промислової бази по вул. Винокурова.

На виконання цього рішення відповідачем було збудовано промислову базу, яка згідно акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту від 12.06.1996 р. до експлуатації, готова до вводу в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 р. № 781 “Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію виробничої бази по вул. Винокурова. 2а” вирішено Акт державної технічної комісії від 12.06.1996 р. про прийняття в експлуатацію виробничої бази по вул. Винокурова, 2-а, збудованої підприємством “Будвироби”, затвердити; дозволити підприємству “Будвироби” ввести в експлуатацію виробничу базу по вул. Винокурова,2-а та передати на баланс підприємству “Будвироби”.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 16.01.1997 р. № 34 “Про надання земельної ділянки по вул. Винокурова, 2-а в постійне користування підприємству “Будвироби”, код 20248512, по фактичному розміщенню адміністративного будинку і господарських споруд” вирішено надати земельну ділянку площею 7770 кв.м по вул. Винокурова, 2-а у постійне користування підприємству “Будвироби” по фактичному розміщенню адміністративного будинку і господарських споруд за рахунок земель промисловості. Земельна ділянка була надана під побудовану відповідачем виробничу базу (яка складається з адміністративного будинку та господарських споруд), для її використання у господарській діяльності.

На підставі зазначеного рішення відповідачу видано Державний акт на право постійного користування землею серія ДПД 72 від 31.01.1997 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00491. Згідно з державним актом на право постійного користування землею землю надано у постійне користування для обслуговування адміністративного будинку і господарських споруд.

Розпорядженням виконавчого комітету Індустріальної районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 24.12.1997 р. № 811-р перереєстровано підприємство “Будвироби” у товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство Будвироби”.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: “...в тому числі ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.”

Згідно з ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою, на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ДПД 72 від 31.01.1997 р. згідно з її цільовим призначенням, в межах категорії – землі промисловості та з дотриманням чинного законодавства.

В матеріалах справи (а.с. 45) є лист Державної екологічної інспекції Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровської обл. від 11.02.2000 р. № 4-141-16-3, відповідно до якого державна екологічна інспекція, розглянув представлений пакет документів, регламентуючий виробничу діяльність підприємства, вважає за можливе здійснювати діяльність підприємства відповідача щодо заготівлі, зберігання, переробки та продажу брухту і відходів чорних металів на території бази.

Дозволами на початок роботи № 1.12.577 та № 284.03.12-37.10.2 дозволено почати роботу підприємства (відповідача) по операціям з брухтом чорних металів та заготівля і переробка металобрухту кольорових металів. Зазначена діяльність є одним з основних видів діяльності відповідача, місцем знаходження якого, згідно з Статутом, є : м.Дніпропетровськ, вул. Винокурові, буд. 2-а, за яким і здійснюється господарська діяльність.

Відповідач отримав ліцензії Міністерства промислової політики серія АВ № 078661 та серія АВ № 078951 по видам господарської діяльності заготівля, переробка металобрухту чорних і кольорових металів. При отриманні зазначених документів, орган ліцензування перевіряв дотримання відповідачем ліцензійних умов, в тому числі і наявність в користуванні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Висновком Державної міської санітарно-епідеміологічної станції № 2848 від 10.12.2009 р. дозволено відповідачу проводити операції по заготівлі, переробці чорного та кольорового брухту.

Розпорядженням виконкому Індустріальної райради народних депутатів від 24.12.1997 р. № 811-р підприємство “Будвироби” перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство Будвироби” та перереєстровано Статут товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство Будвироби”.

Останню редакцію Статуту товариства зареєстровано державним реєстратором 29.02.2008року, в п.2.3 якого зазначається про види діяльності, у тому числі операції з металом.

Відповідач має Ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ №078661 на здійснення заготівлі, переробки металобрухту чорних металів, яка діє з 12.04.2006 р. по 12.04.2011 р. та Ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 078951 на здійснення заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів, яка діє з 01.07.2006 р. по 11.07.2011 р.

Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області з 30.06.10 р. по 12.07.10 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ "Підприємство Будвироби", про що складено акт № 1968 від 30 червня-12 липня 2010 р. Перевіркою встановлено і в акті зафіксовано, що ТОВ "Підприємство Будвироби" здійснює свою діяльність з заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів та заготівлі відпрацьованих хімічних джерел струму. Майданчик виробничого комплексу ТОВ "Підприємство Будвироби" знаходиться у промисловій зоні Лівобережжя м. Дніпропетровська, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2а. Користування земельною ділянкою, загальною площею 0,777га, здійснюється на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ДПД 72 № 000491 від 31.01.1997 р.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Підприємство Будвироби" використовує зазначену земельну ділянку для обслуговування власної бази з заготівлі непридатних акумуляторних батарей; заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів, позивач вважає, що це не відповідає призначенню землі згідно з Державним актом на право постійного користування.

У зв'язку з цим державним інспектором Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області було проведено розрахунок збитків, заподіяних державі ТОВ "Підприємство Будвироби" внаслідок використання земельної ділянки за адресою :м.Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2а не за цільовим призначенням згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінетам Міністрів України № 963 від 25.07.07р. Сума збитків нарахована на суму 8036 грн. 52 коп.

Відповідно до пункту “а”ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є порушенням земельного законодавства в силу ст.211 Земельного кодексу України. У випадку встановлення такого порушення розраховується сума шкоди за Методикою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Обов'язок землекористувачів використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням означає, що земельна ділянка певної категорії має використовуватися відповідно до умов її надання.

Статтями 65, 66 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

В силу ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Враховуючи обставини справи та вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цільове призначення спірної земельної ділянки за обставинами справи пов'язується з фактичним розміщенням об'єктів на момент надання відповідачеві прав на землю; спірну земельну ділянку виділено відповідачеві для проектування та будівництва промислової бази; введення до експлуатації промислової бази затверджено органом місцевого самоврядування до передачі землі відповідачу; земельна ділянка використовується відповідачем відповідно до статутної діяльності, дозвільних документів для операцій з металами; спірна земельна ділянка належить до земель промисловості; призначення та експлуатація відповідачем об'єктів, що фактично розташовані на спірній земельній ділянці, не суперечить призначенню земель промисловості.

Таким чином, висновок Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,777 гектарів за адресою вул.Винокурова,2а у м. Дніпропетровську не за цільовим призначенням з боку відповідача не доводиться матеріалами справи.

Крім того, з аналізу заперечень відповідача щодо перевищення інспекцією своїх повноважень судом встановлено, що здійснення контролю за використанням та охороною земель регулюється спеціальним Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині, зокрема, виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В силу ст. 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області не має повноважень на здійснення державного контролю за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням, оскільки це є повноваженнями органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Посилання позивача на Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” суд вважає необґрунтованим, оскільки з аналізу норм цього Закону судом вбачаються повноваження позивача лише з питань екології, тобто контроль за додержанням екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності суб'єктами господарювання.

В ході судового розгляду позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог –управління служби безпеки України в Дніпропетровській області, оскільки перевірка проводилася позивачем на підставі листа УСБУ. За висновком суду наведені обставини не належать до підстав, які передбачені ст.27 ГПК України, тому в задоволенні клопотання правомірно відмовлено.

За таких обставин позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про примусове стягнення з відповідача суми 8036 грн. 52 коп. на відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, заявлені з перевищенням власних повноважень. Крім того, як зазначалося вище, висновки інспекції про нецільове використання землі відповідачем не підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Дніпропетровської обл. м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2011 р. у справі № 37/12-10 залишити без змін..

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.В. Чус

Постанова виготовлена в повному обсязі 07.04.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко