Рішення № 14642842, 23.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа № 14/35-646(6/137-1938)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

розглянув матеріали справи

за позовом: Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 10, 46001

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління МНС України в Тернопільської області, м. Тернопіль, вул. Л. Українки, 6, 46011

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМК-22”, вул. Сагайдачного, 2, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707

відповідача 2 Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

відповідача 3 Приватного підприємства "Марс-Буд", вул. Миру, 3А, м. Тернопіль, 46000

про визнання недійсним договору дарування, повернення захисної споруди.

за участю представника позивача: Романовський І. І.- довіреність.

Суть справи:

Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської обласної державної адміністрації, із зазначенням третьої особи - Управління МНС України в Тернопільської області, звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача №1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “МПМК-22”, відповідача №2 - Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 27.12.2004р. та повернення обєкта, переданого за цим договором у державну власність.

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №6/138-1938 від 14.06.2006р., яке скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. в позові, що є предметом спору у даній справі, відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої 24.01.2007р. Вищий господарський суд України постановив: рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 14.02.2007р. новий розгляд справи призначено у складі судді Руденка О. В.

Ухвалою суду від 15.02.2007р. справу №6/137-1938 прийнято до провадження та присвоєно номер 14/35-646 (6/137-1938).

Під час розгляду даної справи, згідно ухвал суду від 05.03.2007р., 23.09.2009р. та 04.10.2010р., провадження у справі №14/35-646 (6/137-1938) зупинялося до вирішення пов'язаних із нею господарських справ №15а/363-5093 та 17/45-1011.

Ухвалою суду від 26.07.2010р., на підставі ст. 24 ГПК України, залучено до участі у справі в якості відповідача №3 Приватне підприємство "Марс-Буд".

В той же час із наданих суду відділом державних реєстраторів Тернопільської міської ради відомостей (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та юридичних осіб-підприємців від 15.07.2010 р.), листа відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації від 29.09.2010 року №1420 та протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю від 23.12.2008 року слідує, що підприємницьку діяльність ТОВ “МПМК-22” припинено шляхом його приєднання до ПП "МАРС - БУД", яке є правонаступником даного господарського товариства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне, в порядку процесуального правонаступництва, за правилами, що викладені у ст.25 ГПК України, провести заміну сторони у спірних правовідносинах - ТОВ “МПМК-22” на ПП "МАРС - БУД".

Позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач мотивував тим, що у відповідача №1 були відсутні повноваження на відчуження за спірним договором бомбосховища, розташованого в с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області.

У відзиві на позов відповідача №1 та згідно з поясненнями представника відповідача №2, співвідповідачі проти позову заперечили, посилаючись на раніше належне право власності на даний обєкт ТОВ “МПМК-22” та необґрунтованість доводів позивача про встановлення обмежень щодо розпорядження ним.

Представник відповідача №3 та третьої особи, участь яких не визнавалась судом обовязковою, в засідання не зявилися, хоча про час і місце слухання справи ПП "Марс-Буд" та Управління МНС України в Тернопільської області повідомлялись належним чином.

В процесі вирішення спору, розгляд справи відкладався із підстав викладених у відповідних ухвалах.

У судових засіданнях представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Строк вирішення спору продовжувався за правилами ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до статті 10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" одним із основних заходів у сфері захисту населення від надзвичайних ситуацій є укриття в захисних спорудах цивільної оборони (ЗСЦО).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Систему цивільної оборони складають, у тому числі, і органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі місцевих державних адміністрацій - управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Типового положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 1386, яке було чинним на час звернення суб"єкта владних повноважень із позовом до суду, Управління є органом управління відповідної територіальної підсистеми єдиної державної системи з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, який утворено з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території.

Основними завданнями управління є реалізація державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків.

Аналогічні за змістом положення містяться і у постанові КМ України від 17 квітня 2008 р. № 361.

З наведених вище приписів законодавства слід зробити висновок про те, що Управління має право здійснювати захист інтересів держави з питань цивільної оборони, а відтак і бути позивачем у даній справі.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "МПМК-22", згідно п. 1.1 Статуту є правонаступником міжгосподарської пересувної механізованої колони № 22, яке утворене шляхом об'єднання часток членів трудового колективу МПМК 22, виділених (персоніфікованих) працівникам колони, в процесі приватизації майна міжгосподарських організацій.

Даний факт підтверджується Статутом і установчим договором відповідача №1; постановами Тернопільської обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву «Облагробуд»за №1 від 15.02.1995р. та №10 від 15.02.2002р.; протоколом комісії Облагробуду і МПМК22 від 31.01.1996р. та протоколами загальних зборів колективу МПМК 22 №1 від 10.07.2002р. та №2 від 29.07.2002р.; довідкою та листом асоціації Облагробуд від 18.10.2002р. і 14.04.2005р.; довідкою головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації від 15.06.2004р.; довідкою про наслідки перевірки правильності (законності) проведення паювання майна колективної власності та визначення пайового фонду МПМК22, складеною 19.07.2004р. працівниками УСБУ в Тернопільській області; статутом МПМК22.

Згідно доводів позивача, що підтверджуються матеріалами справи, ТОВ "МПМК-22" створено на внесках Міжколгоспбуду. При цьому, державного майна при створенні товариства в ньому не було і на даний час немає. Частка Тернопільської обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву "Облагробуд" в майні товариства становить 37.7 %, трудового колективу 62. 3 %, що випливає з довідок, виданих Асоціацією Облагробуду №26/5-98 від 01.04.2002р. та №212 від 30.06.2005р.

З постанови ради Асоціації Облагробуду "Про розмежування майнового комплексу Тернопільської МПМК-22" № 10 від 15.02.2002 р., яка знаходиться у матеріалах справи, і якою визначено Перелік майна, яке передано на баланс Асоціації "Облагробуд", вбачається, що приміщення бомбосховища (укриття) у Переліку відсутнє.

У відповідності до п. 4.1 розділу 4 Установчого договору про створення та діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "МПМК-22" володіло Статутним фондом в розмірі 399 460 грн. із розподілом часток кожного учасника в статутному фонді. До основних засобів, які входили до Статутного фонду товариства, згідно списку, підписаного директором ОСОБА_3 та головним бухгалтером увійшли: ангар для автомашин вартістю - 120000 грн., пристройка водогріву - 2332 грн., адмінбудинок 122968 грн., вагон-домік 2804 грн., вагон КСО 3320 грн., склад матеріалів 78000 грн., гараж 41994 грн., трансформаторна підстанція 3450 грн., камаз 53102 - 8419 грн., камаз 53212 10000 грн., автокран ЗІЛ-КС 2853, прицеп 1658 грн., МАЗ-5334 1667 грн. всього на суму 399 465 грн.

Таким чином, приміщення бомбосховища до статутного фонду ТОВ "МПМК-22" не ввійшло, а відтак, не входило воно і до майна МПМК-22, що було виділено (персоніфіковано) між членами трудового колективу МПМК-22.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 Статуту ТОВ "МПМК-22", товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, набутої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. Джерелами формування майна товариства є: майно і грошові кошти, передані учасникам товариства, доходи, одержані в результаті господарської діяльності, доходи від цінних паперів та корпоративних прав; кредити банків та інших фінансових установ; безвідплатні внески організацій та громадян; асигнування державного та місцевих бюджетів; доходи від випуску та розміщення цінних паперів. Решта майна, що залишилася після передачі асоціації, розподіляється між членами трудового колективу.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, зокрема переданого йому засновниками і учасниками у власність. Однак матеріалами справи спростовується факт передачі учасниками (членами трудового колективу МПМК 22) у власність Товариству спірного приміщення бомбосховища, оскільки даний обєкт не увійшов до майна, персоніфікованого між членами трудового колективу, про що свідчать пп. 4.1, 4.2 Установчого договору Товариства та вбачається із Переліку основних засобів, що входять до статутного фонду.

Даний факт також підтверджено і Тернопільською обласною кооперативно-державною асоціацією по агропромисловому будівництву "Облагробуд", яка стверджує, що при створенні на базі МПМК-22 товариства з обмеженою відповідальністю, даний обєкт не був включений до статутного фонду товариства, довідкою про наслідки перевірки правильності (законності) проведення паювання майна колективної власності та визначення пайового фонду МПМК - 22, складеною 19.07.2004 р. Управлінням СБ України в Тернопільській області, листом відповіддю "Облагробуд" начальнику Тернопільського МРВ УСБУ № 150 від 14.04.2005р., згідно якого обєкт цивільної оборони до статутного фонду для розпаювання не включався і знаходиться на балансі ТОВ "МПМК-22".

Таким чином, відомості перелічених вище письмових доказів, спростовують доводи відповідачів про те, що захисна споруда цивільної оборони ввійшла до переліку майна, що було розпайоване між членами трудового колективу Тернопільської міжгосподарської пересувної механізованої колони № 22, шляхом об'єднання часток яких створено ТОВ "МПМК-22", а відтак даний обєкт не може вважатися власністю товариства, набутою в результаті передачі засновниками та учасниками.

В свою чергу, факт знаходження на балансі ТОВ «МПМК-22»бомбосховища підтверджується листом Обласної кооперативно-державної асоціації по агропромисловому будівництву «Облагробуд»від 15.03.2004 р. № 116. в якому голова правління залишає за асоціацією право на його використання за призначенням, або за погодженням з відповідними органами, його перепрофілювання для іншого використання.

В той же час, суд констатує що баланс товариства є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансованих зобовязань на конкретну (звітну) дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. При цьому слід зазначити що аналогічні за змістом правові позиції висловлені і в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2007р. у справі №6/137-1938,

В матеріалах справи міститься Виписка з рішення виконавчого комітету Біленької сільської ради про оформлення права власності на адміністративний будинок з виробничими будівлями і спорудами № 122 від 20.10.2003 р., відповідно до якого вирішено оформити право власності на спірні споруди за ТзОВ «МПМК-22»- 4/5 і за приватним підприємцем ОСОБА_4 - 1/5, Тернопільське районне госпрозрахункове БТІ повинно провести реєстрацію права власності.

Отримавши на підставі рішення виконкому Білецької сільської ради від 20.10.2003р. свідоцтво про право власності на згадане приміщення, що зареєстровано в реєстрі під №94 від 29.10.2003р., ТОВ “МПМК-22” подарувало бомбосховище відповідачу №2.

За вказані дії, стосовно голови ліквідаційної комісії ТОВ “МПМК-22”, який підписував спірний договір від імені відповідача №1 порушено кримінальну справу та предявлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України ( службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 26.12.2005р. дану кримінальну справу закрито, у звязку із застосуванням акта амністії.

Відповідно до змісту укладеного між відповідачами по справі договору дарування та Акта прийому-передачі майна, ТОВ “МПМК-22” в особі голови ліквідаційної комісії подарувало, а підприємець ОСОБА_1, прийняв в дар 7/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2.

В склад 7/50 подарованих по спірному договору частин входило бомбосховище із бетону та цегли, загальною площею 479,4 кв.м., зазначене в зведеному плані земельної ділянки під літ. “3”, 7/ 50 частин відмостки із асф., бетон.-“I-III”, 1/3 частина огорожі із бет. плит та заліза “1-2”.

Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №9952.

Згідно з поданої позивачем облікової картки захисної споруди та довідки від 31.05.2006р., подарований обєкт призначений для укриття працівників МПМК22, АТП1900 та непрацюючого населення по місцю проживання.

Відповідно до Актів перевірок стану захисної споруди від 19.05.2004р. та 17.08.2004р., проведених працівниками позивача, бомбосховище не придатне для використання за призначенням.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, при цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин вчиняється у формі встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач , обгрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те, що договір дарування укладений ТОВ“МПМК-22” без жодних правових підстав за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів не спірне приміщення.

Згідно із змістом ст.ст. 88, 92, 143 ЦК України, ст. 82 ГК України, ст.ст. 4,50,52 Закону України “Про господарські товариства”, дієздатність товариства з обмеженою відповідальністю визначається законодавством та його установчими документами.

У відповідності до пп. 1.1,4.1-5.2,10.1,12.4 Статуту ТОВ“МПМК-22”, його Установчого договору, ст.ст. 115, 140, 145 ЦК України, ст.ст.86, 87, 91 ГК України, ст.ст.12-14, 20, 62 Закону України “Про господарські товариства”, орган управління відповідача №1(повноваження якого у визначених випадках виконує ліквідаційна комісія) вправі володіти, користуватись та розпоряджатись лише власним майном товариства, яке увійшло до його статутного чи інших фондів.

Як випливає і зібраних по справі доказів та не спростовано належним чином відповідачами, спірне майно не передавалось ТОВ “МПМК-22” його засновниками (учасниками) та не було придбано товариством іншим чином.

Факт перевищення посадовою особою ТОВ “МПМК-22” своїх повноважень при укладені спірного договору підтверджується, крім іншого, і матеріалами згаданої кримінальної справи, яку було закрито з нереабілітуючих підстав.

Крім того рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.09.2009р. у справі №17/45-1011, яке в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 122 від 20.10.2003р. про оформлення права власності на захисну споруду цивільної оборони (бомбосховище), яка знаходиться у с. Біла, вул. Сагайдачного, 2, Тернопільського району Тернопільської області за TOB "МПМК-22", залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010р. та постаново Вищого господарського суду України від 07.10.2010р., позовні вимоги задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставинах, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що на час укладення спірного договору у товариства з обмеженою відповідальністю були відсутні правові підстави дарувати спірне приміщення відповідачу 2 , оскільки він не був його власником .

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину (ст.215 ЦК України), із застосуванням до його сторін правових наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на викладене в сукупності, позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним, як обґрунтовані та доведені належним чином , підлягають задоволенню.

В той же час, вимогу позивача про повернення обєкта (7/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, який знаходяться в АДРЕСА_2) і переданий відповідачу 1 на підставі договору дарування від 27.12.2004р., у державну власність, слід відхилити, оскільки подібні наслідки недійсності правочину не відповідають приписам ст. 216 ЦК України. При цьому суд констатує, що взаємовідносини між власником спірного майна та його балансоутримувачем не виникли на підставі оспорюваного правочину, а відтак підлягають вирішенню поза межами даного судового процесу.

У відповідності до вимог ст. ст. 4449 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача №3 як правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним, укладений 27.12.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “МПМК-22” с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Тернопіль договір дарування 7/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2, зокрема: бомбосховище із бетону та цегли, загальною площею 479,4 кв.м., зазначене в зведеному плані земельної ділянки під літ. “3”, 7/ 50 частин відмостки із асф., бетон.-“I-III”, 1/3 частина огорожі із бет. плит та заліза “1-2”, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 9952.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Марс-Буд" (вул. Миру, 3А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31010836) на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Р. Барвінських, 10, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14343153) 42 (сорок дві) грн. 75 коп. сплаченого держмита та 59 (пятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 06.04.2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко