Рішення № 14642821, 04.04.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.11

Справа № 5021/331/2011.

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання К.С.Фурман , розглянув матеріали справи

№ 5021/331/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго »,

м. Суми

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю « Гранум», м. Суми

про стягнення 3 177,61 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Верчак Ю.В.;

від відповідача: не з’явився .

Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача 3 177,61 грн. в тому числі : суму основного боргу в розмірі 1 644,70 грн., пеню в розмірі 129,03 грн., 3 % річних в розмірі 195,79 грн., інфляційних в розмірі 1 208,07 грн., крім того, судові витрати пов’язані з розглядом даної справи .

Укрпошта повернула в господарський суд Сумської області конверт з ухвалою господарського суду Сумської області від 09.03.2011 року по справі № 5021/331/2011 , який був надісланий на адресу відповідача - малого приватного підприємства «Гранум» (пров. Терезова,2, м.Суми, 40000) в зв’язку з тим, що адресат вибув.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наданої представником позивача, єдина відома позивачеві та суду адреса відповідача: м. Суми. вул. Терезова, буд. 2.

Оскільки про дату, час та місце проведення судового засідання було зазначено в ухвалах суду, які надсилались на юридичну адресу відповідача, то суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судових засідань у даній справі.

Відзиву на позов відповідач суду не надав, а тому, керуючись ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив :

На підставі договору № 485-Т від 01.09.2005 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( надалі-договір) , позивач здійснював відпуск відповідачу теплової енергії в потрібних йому обсягах.

Пунктом 3.2 договору розрахунковим періодом визначено є календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорах кількості спожитої теплової енергії в гарячій воді , передбаченої на розрахунковий період .

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, відповідач з період з жовтня 2006 року по 27 грудня 2010 року має заборгованість перед позивачем в сумі 1 644,70 грн. , що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2006 року по 27.12.2010 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оскільки відповідач не подав до суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 1 644,70 грн. або обґрунтованих заперечень проти суми боргу , вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 644,70 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , що становить 1 208,07 грн., та три проценти річних з простроченої суми, що становить 195,79 грн. Ці вимоги є правомірними.

За порушення строків розрахунків за фактично спожиту теплову енергію пунктом 5.1.5. вищезазначеного Договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені .

У відповідності до умов договору, які відповідають вимогам Закону України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір нарахованої позивачем пені становить 129,05 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 129,05 грн., відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»( 40000, м. Суми, пров. Терезова, 2 ; код ЄДРПОУ 21101656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул.2-га Залізнична,10 ; код ЄДРПОУ 33698892) основний борг в розмірі 1 644,70 грн. , пеню в розмірі 129,05 грн., 3 % річних в розмірі 195,79 грн., інфляційні в розмірі 1 208,07 грн., витрати по держмиту в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.